Без визначальної перемоги та звільнення України - питання часу, коли ворог завдасть нового удару, - боєць ЗСУ Ілля Березенко

Як ви зустріли звістку про повномасштабне вторгнення? Які були Ваші дії? Як потрапили на фронт?

24 числа 2022 року я прокинувся від першого прильоту. Сказав собі: "Боже, хоч би це були навчання", адже поряд із моїм місцем проживання часто проводять навчання. Проте після другого прильоту зрозумів, що не цього разу. Прокинувся і мав дуже складне завдання – треба було повідомити близьким про початок війни. До самого повномасштабного вторгнення був готовий вже два роки як. Попереджав людей, рекомендував збирати тривожні валізки/наплічники. Знайомі й друзі ставилися до цього з іронією. Аж до 24 числа 2022  року. Тоді почалися дзвінки із питаннями: "А що робити?", "Куди бігти?", етс. 

Два роки готувався фактично до втечі, проте 24 вирішив воювати. Записався добровольцем. Прикомандирований був лише за два тижні. Протягом цього часу, разом із другом-актором, займались волонтерською діяльністю. Друг записався того ж дня, що і я, зараз служить в іншому підрозділі ЗСУ. Зокрема доставляли ліки, їжу, теплий одяг людям та військовослужбовцям. Одного разу навіть вдалося попрацювати із фондом Притули, попри надскладний доступ до столиці в перші дні.

Ваше перше бойове хрещення.

Дуже довгий час мій взвод займався інженерною роботою, копанням шанців, зведенням оборонних споруд, бліндажів. Перші бої, в яких мій загін брав участь, відбулися в Київській області в Броварському районі. Там моє відділення брало участь у бою за Бровари. Ми підтримували звитяжних вояків із бригади Чорних Запорожців. Пізніше брали участь в зачистці Київської області, згодом – лісів Чернігівщини. Влітку поїхав обороняти Бахмут, чим і займався до середини жовтня. Кілька разів отримував поранення та контузії. Також із середини весни і до відправки на Схід займався тренінгами та підготовкою військовослужбовців зі свого батальйону та місцевих ДФТГ. Нам в цьому допомагали волонтери, колишні спецпризначенці із Польщі та кількох інших країн. Зокрема, отримав сертифікат про проходження їхнього курсу підготовки. 

Історії з фронту, які закарбувались у Вашій пам’яті назавжди.

Бої за Київщину запам’ятались відверто дивною стратегією ворога. Зокрема, колони техніки формували дуже дивним чином — разом із танками та БМП у одній колоні їхали, посеред білого дня, по трасі, артилерійські установки. Про мій досвід бою під Броварами писали провідні медіа світу. 

"Ілля Березенко, український військовий, який був свідком української атаки на російську бронетанкову колону з віддаленої позиції, сказав, що вона мала на меті вразити перший і останній танк у колоні, сподіваючись захопити тих, хто знаходився в пастці. З цієї точки зору удар, який розпочав бойові дії в смузі сіл у цьому районі, які все ще тривали, був лише частковим успіхом. На відеозаписі із засідки, оприлюдненому українською армією з дрона, який багато в чому відповідає розповіді солдата Березенка, видно, як багато російської бронетехніки від'їжджають, начебто неушкоджені, а інші горять. Водночас Березенко зазначив, що з його точки зору як солдата цей епізод свідчить про помилки росіян. За його словами, скупчення бронетехніки на дорозі було легкою мішенню. "Спершу прийшла їхня артилерія, потім танки. Весь сценарій був дивним", - цитує Іллю The New York Times.

На зачистках дуже часто стикалися із тим, що вороги лишають своїх поранених та вбитих, проте забирають награбоване. Під Бахмутом ситуація надскладна, дуже дивує постійний наступ ворога пішим порядком. Тобто артилерійські та авіаційні обстріли постійні, і вони є основною причиною втрат серед нас, проте по кілька раз на день йдуть на позиції, намагаються прорватись. Тоді ми їм завдаємо найбільших втрат. Це з точки зору піхотинця, звісно ж. Наші втрати теж серйозні, переживати загибель побратимів — найважче на війні. Попри все це, сили оборони продовжують утримувати позиції на нашому напрямку, зокрема цим безпосередньо займається мій взвод, з яким я служив останні сім-вісім місяців.

Гумор на фронті, який він? Чи допомагає? 

Хлопці жартують часто, проте не в шанцях на нулі чи -1. Там всі максимально зібрані і виконують завдання. Жарти приходять вже коли відтягують на 2-3 лінію, чи на тилову. Багато жартів стосується некомпетентності ворога, побутових ситуацій, поведінки побратимів. Гумор допомагає пережити побачене, дає розрядку. Без нього у багатьох просто б здали нерви.

Після звільнення українських земель, ворог залишає заміновані території. Ваші поради для цивільних стосовно безпеки. Що треба знати, аби не підірватись на міні чи вибухівці? Які бувають маскування?

Головне - виконувати поради ДСНС, не ходити до лісу, не виїжджати на узбіччя (навіть на давно звільнених територіях). Якщо вашу оселю звільнили від окупантів - не заходьте туди до огляду її саперами. Міни можуть ховатись в побутових речах, вимикачах світла, смітті. Також часто трапляються нерозірвані снаряди. Під час зачисток Київщини мій загін знайшов багато подібних снарядів на городах у людей. 

Інформаційна війна, її різновидності, фейки та DEEPFAKE. Ваші поради, як правильно орієнтуватись в інформаційному просторі цивільній людині.

Щодо цього я написав статтю, де розгорнуто описав проблеми із цією технологією для українського ресурсу "Мілітарний":

"Реальною загрозою для світу, а особливо для України в нинішніх умовах, стали новітні засоби пропаганди, залякування та спотворення інформації. Найбільш серйозною зброєю в руках любителів спотворити інформацію, видати брехню за правду, на разі є технологія Діпфейк, яка дозволяє, за допомогою нейромереж (фактично нинішніх потужностей навчання штучного інтелекту) реалістично накласти обличчя однієї людини, на обличчя іношої і зробити від її особи будь-яку заяву. Працює Діпфейк методом опрацювання гігантської кількості даних. Конкретно – відео з жертвою, особу якої збираються вкрасти. Після опрацювання цього масиву даних штучний інтелект здатен реалістично накласти обличчя одніє людини на обличчя іншої. Програмне забезпечення вдало синхронізує рухи і міміку, рух губ, навіть легкі рухи головою. Проте до ідеалу цій технології ще далеко. На разі експерти з Масачусетського Технологічного Інстититу радять звертати увагу на певні деталі, які зможуть ідентифікувати відео, як продукт втручання штучного інтелекту.

1. У першу чергу звертайте увагу на обличчя. Найпередовіші Діпфейки зачіпають саме його.

2. Звертайте увагу на щоки та лоб. Чи не видаються вони надто гладенькими, або навпаки надто зморшкуватими? Чи співпадає їх текстура із текстурою шиї, чи вікові ознаки співпадають із віком особи, яку намагають зімітувати?

3. Звертайте увагу на очі та брови. Чи з’являються і зникають тіні так, як мають і там, де мають? Діпфейк часто не може достеменно передати фізичні властивості світла.

4. Звертайте увагу на окуляри. Чи грає на них світло, чи не забагато на них світла? Чи є на них відображення?

5. Звертайте увагу на вуса та бороду. Діпфейк здатен їх зімітувати, але не може впоратись із їхньою натуральністю та змінами в залежності від кута огляду.

6. Звертайте увагу на недоліки обличчя. Чи виглядають зморшки натуральними? Чи виглядають шрами натуральними?

7. Звертайте увагу на на розмір та колір губ. Чи вони співпадають із пропорціями обличчя? Чи не видаються надто контрастними, або навпаки їм бракує кольору?

Для того, аби показати, що Ваше відео не є діпфейком спеціалісти програмного забезпечення рекомендують:

1. Часто повертати голову та торкатися до обличчя. Можливо провести рукою перед обличчям.

2. Відпустити бороду або щетину. Вуса теж працюють для ускладнення імітації.

3. Максимально ускладнити симуляцію освітлення: маячок, який блимає чи гирлянда, які відкидають візуально видиме світло на обличчя зможуть вказати на справжність відео.

Ці поради не допоможуть попередити створення діпфейку, але ці поради можуть дати гарантію, що конкретне відео не діпфейк".

Які потреби на фронті зараз найбільш актуальні?

Основні потреби зараз лишаються такими ж, як і завжди: засоби спостереження і зв'язок. Дуже стають в нагоді тепловізори, тепловізійні приціли та рації. До цього ж, часто немає місця, щоб все це заряджати, тому павербанки та генератори теж необхідні у великих кількостях. Також зараз потрібен теплий одяг, хімічні обігрівачі, спальні мішки. Через різке зростання кількості військовослужбовців, держава не в силах встигнути забезпечити всіх, тож дуже допомагають волонтери і благодійні фонди, такі як "Повернись Живим", "Фонд Притули" та інші. Більші організації також активно допомагають із закупівлею транспорту. Окрім цього, ворог активно використовує малі, комерційні дрони для наведення артилерії, тож антидронові засоби теж потрібні, але коштують вони немало. Завдяки друзям та знайомим я зміг зібрати гроші на одну таку установку, і вона вже показала дуже гарні результати на полі бою. 

Чи мова має значення на фронті? 

Мова грає визначальну роль на нічних чергуваннях. Тоді всі різко починають згадувати українську і спілкуються виключно нею. У безпеці всі спілкуються так, як їм зручно. У нас немає дискримінації в цьому сенсі. У бойових ситуаціях на відкритому просторі часто переходять на російську, але це вже через адреналін, і ні в кого теж не виникає питань, адже це в більшості накази та важлива інформація. 

Ваші особисті прогнози щодо війни. Повернення до кордонів 24.02.2022 року та повернення до кордонів України початку 2014 року.

Я не пророк і не роблю прогнозів. Але я переконаний, що без визначальної Перемоги і звільнення всієї України - це просто питання часу, коли наші вороги перегрупуються і нанесуть новий удар. Він може бути нищівним, як це було із Чечнею, тому війна має йти до беззаперечної Перемоги України. Я йшов на війну саме з такою думкою. 

Якою Ви бачите Україну після перемоги? Якою повинна бути модель новітньої України у вашому розумінні, аби (за таку довгу історію нашої країни) знову не стати на ті ж граблі?

Практика довела, що міжнародні інституції фактично не працюють в питаннях безпеки, тому Україна мусить покладатись на себе і допомогу реальних партнерів. Нам необхідно стабілізувати економічну ситуацію, не втратити ту народну єдність, яка існує зараз і не допустити політичної кризи. Зокрема налагодити виробництво зброї, боєприпасів, можливо заключити договори на виробництво західної зброї на території України. Також необхідно провести реформування судової системи, закінчити реформи освіти та охорони здоров'я. Продовження реформування Збройних Сил і збільшення бюджетного фінансування ні в кого зараз не має викликати сумнівів. Це ключові напрямки роботи, без яких майбутнє України є безперспективним на мою думку.

Ваші плани на майбутнє після Перемоги України?

Мені хотілося б продовжити займатись навчанням військовослужбовців, журналістикою та, можливо, вести канал на Ютуб чи на іншій інтернет-платформі. Конкретні побажання із більш приземлених - без перешкод ходити в кіно, на виставки, семінари, на тренування та не перейматись щохвилини про можливу невідворотну загибель моїх близьких та друзів.

Всі фото: з особистого архіву Іллі Березенко