Чи вигідно Україна розмістила євробонди. Експертне опитування

Журналістка "Еспресо" Ольга Чайка запитала у економічних експертів, чи означає це, що Україні не потрібне продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ) і наскільки вигідним для держави було це розміщення.

Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту в інвестиційній компанії Concorde Capital:

У нас в бюджеті прописано, що зовнішні залучення рефінансування дефіциту бюджету мають скласти більше $7 млрд. Очевидно, що МВФ не покриє ці $7 млрд.

Якщо ми говоримо про так зване дешеве фінансування — це МВФ, Світовий банк, Європейський союз, вони можуть покрити з цих 7 млрд 2 або 3. Решту потрібно шукати ще десь. Ще десь — це на ринку. Це йти до приватних кредиторів, пропонувати їм єврооблігації. Це те, що зробив уряд.

Чому зараз Мінфін надає перевагу грошам Мінфіна, Світового банку, так званим багатостороннім боргам? Тому що вони дешеві. Там ставка десь в районі 2% річних. А на ринку, виходячи з українських рейтингів, ми бачимо, що Україні пропонують гроші під 6-7%. Відповідно, з точки зору економії коштів очевидно, що зараз нам цікавіше залучати саме багатосторонні борги.

Якщо у нас буде кредитний рейтинг як у Сполучених Штатів, то ми будемо залучати під 0% чи 1%. У такому разі МВФ нам не буде цікавий, тому що він пропонує вищі ставки.

А поки у нас кредитний рейтинг на рівні В, то, по-перше, нам потрібно шукати можливості залучати гроші міжнародних фінансових організацій, — просто тому, що вони дешевші.

По-друге, нам потрібно співпрацювати з МВФ, бо сам факт співпраці з Фондом зменшує вартість наших ринкових боргів. Просто тому, що Україна може сказати: “МВФ нам довіряє, ви теж можете нам довіряти”. За умови співпраці з МВФ ринкові борги можуть бути дешевшими. Тобто якби у нас вже був договір з МВФ, ми б дешевше розмістилися на ринку.

Звісно, останнє розміщення євробондів було вдалим. Попит на наші облігації був, ми розмістилися за ринковими ставками. За такими ж, за якими торгуються інші єврооблігації України.

Могла статися ситуація, як з Нафтогазом восени минулого року, коли він не зміг розміститися по тим ставкам, по яким торгуються його боргові папери — просто тому, що не було попиту, було багато питань.

Якби ми розмістилися на тиждень раніше, коли всі обговорювали можливу агресію Росії — звичайно, це був би зовсім інший стан справ.

А так час був обраний більш-менш вдало з двох причин: знизилися ризики ескалації з боку Росії. Відповідно, ризики самої країни зменшилися. І по-друге ми бачимо, що десь з кінця минулого року взагалі ставки в доларах у світі зростають.

Якщо ми в грудні розмістили єврооблігації, здається, на 12 років під 6,2%, то зараз восьмирічні ми розмістили під 6,9%. Це не тому, що ми стали гірші, а тому, що ставки на доларові облігації, наприклад, Сполучених Штатів Америки, зростають. І є ризики, що вони і далі зростатимуть. Відповідно, якщо ми будемо розміщуватись пізніше, то це може бути ще дорожче.

Дмитро Боярчук, виконавчий директор аналітичного центру CASE-Україна:

Гроші МВФ потрібні саме для того, щоб прогналізувати про можливість розміщуватися на ринку. А оскільки глобально продовжується кількісне пом’якшення і інвестори просто ігнорують продовження відсутності співпраці з МВФ, то чому б і ні.

Єдине — це розміщення нам обходиться дорожче, ніж ринкові умови. Зараз всі розміщуються за смішними для України відсотками, а ми платимо майже 7%, страшні для нинішніх часів відсотки. Хоча для України це не така вже й велика трагедія.

МВФ — це не мета залучення. Це інструмент, за допомогою якого можна зменшити вартість цих запозичень.

До березня чи до лютого був попит на наші гривневі цінні папери. Тобто приходили нерезиденти, продавали валюту, купували наші гривневі цінні папери, все було добре. Але оскільки в березні всі побачили, що немає МВФ, попит знизився. А у квітні через ситуацію зі стягуванням військ Росії на наш кордон взагалі почався відтік. А якось фінансувати зобов’язання потрібно.

Тож у терміновому порядку розмістилися у валюті.

Ми звернулися на зовнішні ринки, тому що у нас дуже амбітні плани по залученням. А амбітні плани по запозиченням тому, що у нас великі зобов’язання по виплатам. В першу чергу — по внутрішнім. І державні, і комерційні банки затарились державними облігаціями по самі вуха. І щоб знову не включати гібридну емісію через масштабне рефінансування, тобто роздачу грошей банкам, які знову будуть купувати державні папери, — виходять на зовнішні ринки, розміщують єврооблігації.

Це розміщення було ринковим. Я думаю, враховуючи те, що ми звикли платити і по 9%, і по 10% за зовнішні запозичення, 7% для нас — нормально. Це дорого у даній ситуації. Але це ринкова ціна з огляду на ризиковість країни, на чергову затримку співпраці з МВФ.

Павло Кухта, директор з політичних питань Київської школи економіки, колишній виконувач обов’язків міністра економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України:

Україна майже повністю недовиконувала план по зовнішнім запозиченням за перший квартал. Це частково вирішувалося переконанням плану по внутрішнім запозиченням. Сукупно план по запозиченням на чверть було не виконано. Це було певним чином загрозливо.

І тут у нас сталося бряцання російською зброєю біля кордону, яке фактично миттєво відрізало нас від фінансових ресурсів.

Три підряд аукціони, які Мінфін проводив по внутрішньому боргу, були провальними. Вдалим був тільки останній аукціон, який відбувся цього тижня вже після того, як росіяни заявили про відведення військ від кордону. Відповідно, лише половину плану по внутрішнім запозиченням у квітні виконано.

Я думаю, що Мінфін і уряд були не готові до того, що ситуація різко погіршиться.

І відразу після цього вийшли із єврооблігаціями. Це реакція на те, що з’явилося вікно можливостей залучити гроші — і до цього одразу вдалися, бо далі вікна може і не бути.

Перемовини з МВФ, я думаю, будуть зараз у глухому куті. Адже сьогодні чув, що парламентський комітет підтримав версію судової реформи із перезавантаженням Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) не в тій версії, яка узгоджувалася з МВФ. Там фактично механізм оновлення судової системи не пропонується.

Загалом ситуація така. Зараз вдалося залучити гроші, у цьому місяці приходять кошти від Нацбанку, в червні буде великий обсяг коштів від державних підприємств. А основні виплати по боргу будуть вже у вересні. Тож я думаю, що у разі відсутності співпраці з МВФ наступна точка напруги — осінь.

Це якщо знову не буде сильного струсу типу російської агресії, яка повністю позбавляє нас доступу до фінансування.

Безпосередньо про це розміщення євробондів. У цього уряду такі стандарти, що якщо розміщення є — то це успіх. Але 6,875% — це між Ганою та Єгиптом. Гана — 8%, Єгипет — десь 6%. Вірменія десь на 3,5% на аналогічні строки кредитується.

Я не можу сказати, що це проблема цього розміщення. Це проблема того, як нас сприймають інвестори. З об’єктивних причин. У нас закони толком не працюють, верховенства права немає, гроші ніхто в Україну не вкладає.

Євген Дубогриз — фінансовий аналітик, асоційований експерт аналітичного центру CASE Україна:

Зараз це розміщення — це скоріше для того, щоб перекрити майбутні витрати на погашення боргів Україною цього року. Я б це назвав додатковим запасом міцності.

Тобто на кошти МВФ розраховують — можливо, із ймовірністю менше, ніж 50%. Але мені здається, що вони над цим будуть працювати. І при цьому намагаються залучити гроші з інших джерел, щоб якщо траншу МВФ не буде, був деякий запас.

Час розміщення євробондів не дуже вдалий, якщо порівнювати із початком року. Ми бачили, що на початку року Вірменія, яка має рейтинг лише на одну сходинку вище українського, В+, розмістила євробонди під ставку на три відсоткових пункти нижче, 3,875%.

Можливо, якби ми вийшли на ці ринки раніше, на початку року, то ми б залучили гроші під нижчі відсотки.

Зараз не зрозуміло, якою буде конфігурація ринків. Наприклад, нові плани Байдена надрукувати гроші і знову роздати їх американцям, можливо, потягнуть за собою пониження дохідностей єврооблігацій.

Тому з точки зору таймінгу — мабуть, час не найкращий. Але я не знаю всіх причин, чому Мінфін вирішив вийти саме зараз. Можливо, вони вважають, що в майбутньому в України справи підуть ще гірше, і ризик для країни підвищиться. Тому навіть гарна ситуація на ринках капіталу не дозволить залучити дешеві гроші.

Дохідність 6,875% — що ж, зараз ринок нас так бачить. Що ми на 5 відсоткових пунктів вище, ніж американські цінні папери. Ми зараз на 2,5 відсоткових пункти торгуємось дорожче, ніж вірменські бонди. Так нас сприймають. Тобто якщо ринок оцінює Україну у таку дохідність — значить, це так і є.