Інтеграція F-16 в ЗСУ буде повільна та дуже поступова, - американський пілот

Ключова історія це F-16. Ми відчуваємо, як двигтять їхні двигуни. Вони ще не в нас, але за повідомленнями преси ми розуміємо, що незабаром почнеться підготовка наших авіаторів, для роботи на тих надзвичайно потужних авіамашинах. Хотів би розпитати ваше бачення, наскільки F-16 можуть змінити ситуацію на полі бою, і просив би розказати, що вони собою являють, вас, як людину, котра провела не одну сотню годин на літаках F-16. 

Гарні новини в тому, що F-16 це дуже вдала система. Вони вже давно використовуються, вони добре зібрані і багато країн їх використовують. Важливо розуміти, що це більше, ніж просто літак, ніж просто фізична оболонка, знаєте, крила, двигун. Ці речі є частиною більшої системи. Він включає в себе датчики, зброю, радари і, що більш важливо, всю систему, яка підтримує F-16, включно з розвідувальною системою спостереження,  яка багато чого в себе включає. Я вважаю, що головне для F-16, це  коли вони будуть успішно працювати в Україні, полягає в тому, що вони певним чином додадуть обороні України, захистять як міську інфраструктуру цивільного населення, так і, я вважаю, допоможуть українським солдатам на полі бою. F-16 це не магія. Це механічна система, електронна система, і це машина, якою керує людина. І хоча він був добре оновлений протягом багатьох років і в деяких випадках має дуже сучасні та передові технології, він все ще того ж покоління, що й російські літаки, і насправді навіть старше покоління, ніж найновіші російські ракети "земля - повітря".

Було б надто оптимістично думати, що F-16, навіть значна їх кількість можуть просто пронестися, а потім очистити все від ворожих ракет «земля - повітря» та очистити небо від ворожих літаків. Отже, це дуже складна і складна проблема, на вирішення якої західні війська, війська НАТО витратили величезні суми грошей, зусиль, тактики, зброї та технологій. Не всі ці технології прибудуть в Україну, це суть. Цілком ймовірно, що для початку в Україні буде невелика кількість F-16. Пілоти за визначенням будуть новачками на своїх літаках.

Тож я б очікував дуже поступової та, на жаль, дуже повільної інтеграції F-16 у загальну систему, загальну картину війни. Щоб зрозуміти, я не знаю цієї картини, це можливо, я думаю, і багато людей начебто дуже уважно стежать за ситуацією на місці, і, звичайно, українці стежать за захистом своєї нації від повітряних атаках, але фактичні деталі ви знаєте, де знаходяться ворожі системи та які їхні можливості та. Я не знаю цих деталей, тому маю дуже обмежені знання про ситуацію. Що я можу вам сказати, так це те, що було б помилкою припускати, що F-16 використовуватимуться українськими військовими так само, як їх використовували б західні військові, і я вважаю, що для багатьох це було одним із неправильних припущень людей на Заході, а також і тут в Україні. Якщо F-16 не може вирішити цю проблему, то він нам не потрібен або не буде корисним, а це не обов’язково так. F-16 буде доповненням до військових зусиль, які вже відбуваються. Тому зараз українські пілоти сміливо керують літаками, які у них є, і роблять з ними неймовірну роботу. Таким чином, надання їм більш досконалих інструментів і більш досконалої зброї лише збільшує можливості, які вони мають.

Наприклад F-16 можуть мати величезний вплив на поле бою, навіть не наближаючись до поля бою,

тому що Захід вклав значні кошти в високоточну зброю великої дальності, і ця зброя вдосконалилася навіть після того, як я перестав літати більше п’яти років тому. Отже, ідея про те, що F-16 просто збираються проскочити та вирішити всі проблеми, це красиво, але це хибно. Те, що ми знаємо, так це те, що це гарна новина для України і дуже погана новина для Росії. Застосування F-16 стане на заваді ворогові в його роботі.

Росіяни не просто ведуть війну проти України. Вони вбивають наших цивільних, вони б'ють по цивільних об'єктах. Це чергові військові злочини росіян, бо вони знають по яких координатах вони працюють. З другого боку ми розуміємо, що підготовка має бути комплексна. І це підготовка не лише наших пілотів, наших авіаторів. Це одна історія. Друга історія це захищені аеродроми, це система ППО. І третє- це комунікація, система зв'язку між льотним складом і обслугою льотного складу, міністерствами, системами супутникового зв'язку, системами ППО  і так далі. Отож наскільки великий об'єм робіт стоїть перед нашими  військовими?

Всі ці напрямки є важливими. Навчання контролю поля бою, команд радарів , аналітиків розвідки, п пошуку та ідентифікації цілей. Це ціла система. Це не так, як, скажімо, у боксі, де є боксер і його опонент. Де є відповідні умови, оточення, правила, судді і розуміння початку і завершення. Це все зовсім не так. Швидше це схоже на бійку в барі, де використовують будь-які прийоми, там немає правил. Я впевнений, з того, що я знаю, що вже багато новітніх систем було інтегровану в українську оборони, і я впевнений, що можливості F-16 будуть вдало використані у ширшому контексті оборони нації. 

Коли наші військові пересідали із нашого БМП чи БТР на американський "Бредлі", вони казали, що це те саме, що пересісти із "жигульців" у BMW. Ми розуміємо, що є різниця класу. Авіатор має бути надзвичайно підготованим для того, аби починати якісно використовувати F-16. Наші льотчики показали, в буквальному сенсі, чудеса. Дуже часто ціною власного життя. Чудеса не лише героїзму, але й вправності , коли йдеться про використання нашої авіації під час першої фази повномасштабного  російського вторгнення. На вашу думку, наскільки довго треба аби нормально підготувати українського пілота, який до того працював, наприклад, на МіГ-29?

Це все ще варто побачити. Навчання пілотів є складним. В першу чергу треба зрозуміти, що тренування пілотів це лише частина проблеми. Також треба вирішити проблеми логістики, постачання. Також техніки, що ремонтують літаки також повинні навчитись це робити. Це абсолютно інша система літаків, ніж та з якою вони знайомі. Для пілотів, найкраще сказати так, що навчання триватимуть не тижні, але і не роки, а місяці. Кілька місяців забере тренування українських пілотів МіГ-29, аби вони могли літати на F-16  і щоб опанувати F-16. Те що я їм скажу, вони полюблять цей літак. Ним легко літати. Він надзвичайно комп’ютеризований, діджиталізований і ми вже знаємо, що МіГ-29 використовують певний набір західної зброї, наприклад ракети HARM (високошвидкісні протирадарні ракети) для подавлення систем ППО ворога. Вони скидають керовані GPS боєприпаси та інші ракети, типу Storm Shadow. Іншу спеціальну зброю. І я вам скажу, я не знаю деталей як вдалося інтегрувати цю зброю зараз, але це точно набагато складніше використовувати цю зброю із МіГ-29. Розумна зброю має свої вимоги. В першу чергу їй потрібно більше інформації, бо ж тому вона і розумна, майже така як ми з вами. Тож отримати таку зброю в потрібному місці в потрібний час, на потрібній швидкості та умовах і зробити так, що всі ці речі склались- це дуже складно на літаку, який не був для цього розробленим. Багато-багато цих проблем вже вирішені на F-16. Навіть те, що F-16 є старшими, ніж більшість цієї зброї, все це вже інтегровано на платформі, в електроніку. Те що я можу сказати точно. що якщо українські пілоти вже роблять те що роблять і досить вдало, то вони це робитимуть ще успішніше із новим сучасним устаткуванням.  

Пітер, хотів би вас розпитати, як виглядає панування у повітрі. Що, на вашу думку, потрібно було б, аби сказати, наприклад, що ми пануємо у повітрі на Півдні України чи на Сході України? Якщо брати кількість ескадрильї F-16, скільки льотного складу треба було б Україні, щоб дуже чітко починати використовувати і відпрацьовувати цілі на тимчасово окупованих територіях? Чи це Запорізькаобласть, чи Херсонська чи Крим, бо ж у росіян також серйозна авіація у великій кількості.

Я не знаю відповіді, бо не володію ситуацією. Я також не знаю яка зброя та обладнання буде на тих F-16  аби здобути повітряне панування попри велетенський опір російських військових. В них є добре обладнання, їхні літаки непогані. Я маю на увазі, що там використані непогані технології і вони роками працювали над їхнім вдосконаленням. Я вірю в те, що вони се ж відстають від західних технологій, але все ж. Я не знаю скільки треба, що отримати панування в повітрі, але я знаю, що оборона України серйозно здобуде на шляху до отримання повітряного панування. Повітряна перевага є надзвичайно важливою для американської чи натівської доктрини. Це просто частина того, як ми проводимо операції. Але якщо ми побачимо, що Україна вже зробила, не маючи цього повітряного панування. Ви стримали ворога і в багатьох місцях відкинули його назад. Це означає, що навіть без переваги в повітрі, локально це чи на ширшій території, все рівно багато можна зробити. Наприклад, F-16 можуть працювати досить далеко позаду, можуть обороняти повітряний простір міст. Це не чинитиме прямого впливу на лінію фронту, а чинитиме непрямий.

Чим більше F-16 зможуть обороняти міста та інфраструктуру, тим більше  інших систем можна використовувати ближче до лінії фронту.

Цей ефект є адаптивним. Маючи F-16 українці можуть вдало використовувати інші системи і матимуть можливість пересунути їх для отримання більшого ефекту. Також не слід забувати про далекобійні системи, які мають F-16. Це та зброя, яку Україна вже має. Навіть не на самій лінії фронту, а перебуваючи поза радіусом дії ворожих систем чи літаків, новітні винищувачі, такі як F-16, мають інтенсивний вплив на поле бою. Я не солдат і не розуміюсь в наземних операціях, але я можу сказати, що будуть можливості для того аби нищити фортифікації, лінії оборони, війська що зарились в землю, склади зброї які зараз вражають за допомогою як української так і західної зброї. Ворог не буде почуватись в безпеці, коли Україна отримає можливості завдавати насправді далекобійні удари. Щонайменше окупантам залишиться або відступати або померти. Вони не зможуть рухатись вперед, тож скоріш за все рухатимуться назад. Я не даю обіцянок, а лише кажу, що зброя яка стане можливою для використання, буде знищувати армію, котра завмерла на позиціях. 

А що, на вашу думку, було б найважчих, для наших авіаторів, котрі б починали  опановувати F-16? Є момент іншого підходу, американські технології і так далі. Але є ще підхід людський. Що було б найважче для наших пілотів при опануванні F-16?Це питання зв'язку і комунікації, це питання опанування надзвичайно непростого літального апарату?  Ми розуміємо, що жодне крісло-симулятор не є тим самим, чим є F-16. Ми розуміємо, що можна дуже довго відпрацьовувати навички на кріслах-симуляторах чи надувних БМП, але все вирішує конкретна підготовка на бойовому апараті і потім психологічна готовність до бою.  

Це комплексне і складне питання. Я не знаю, і як, я вже казав, я вражений тим, що зараз роблять ваші пілоти. Засновуючись на дуже старій інформації, про те, як діяли українські пілоти роки тому, насправді зараз дуже багато нових тактик і зброї з'явилося. Засновуючись на старих знаннях, можу сказати, що головне, що західні літаки надають пілоту набагато більше інформації і можливостей для автономних дій. Дають можливість проводити операції більш вільно і приймати рішення вже в повітрі в реальному часі, чого немає зараз на тих старих літаках, просто через те, що пілот матиме більше інформації. Західні військові літаки за останні 20 чи 30 років, їхнє виробництво і проектування надзвичайно просунулось вперед. Доставка інформації пілоту, забезпечення повної картини того, що навколо нього дає можливість прийняти найкраще рішення в реальному часі. Тож першою проблемою може стати певне перенасичення інформацією, але я впевнений, що вони навчаться не лише літати і використовувати F-16, але також і  оперувати ними таким чином, що здивують західних інструкторів. Українські військові щоразу показують, що справа не лише у точності і чіткості, а й у можливостях інновацій і пошуку нових шляхів використання нових технологій і використання старих технологій. В такому випадку вони відчуть ту різницю F-16. Це як із старого кнопкового телефону перейти на сучасний смартфон. Він комп’ютеризований, диджіталізований і зроблений легким у використанні. Він розроблений так, що всі перемикачі, кнопки, що потрібно у бою, розташовані прямо під пальцями, ти оточений двома екранами комп'ютерів, а також екраном, що здатний показати все, що потенційно може тебе цікавити: союзники і дружні літаки, ворожі сили і засоби. Є багато чого, що потрібно  вивчити, але я впевнений, що українські пілоти не будуть подивовані західній тактиці і теперішньому шляху, як НАТО використовує F-16. Але все ж є багато різних шляхів досягти мети і я впевнений, що вони їх віднайдуть.      

Якби ви були генералом Єйзенхауером, у якого була змога звернутися до президента Байдена, в історичних паралелях до президента Рузвельта і вам треба було  б озвучити ваш потреби. Ви б сказали: шановний пане президенте, для того щоб досягнути конкретних результатів на полі бою, зокрема на півдні Україні мені потрібно 50 чи 100 F-16, 20 батарей "Петріот" і 150 сторм шедоу”. Як ви оцінюєте кількість того комплексу, що міг би суттєво змінити ситуацію на полі бою?

Це прекрасне питання. Аби відповісти на нього мені б було потрібно рівень інформації і деталей, які має лише український Генштаб. Я б міг фантазувати, але реальність в Україні показує низку факторів, як складно оборонятись. Це велика європейська країна і ви з трьох боків оточені ворожими силами. Навіть у східній Молдові. Чорне море, Схід, Південний Схід та Білорусь на Півночі. Я маю на увазі, що надзвичайно складна оборонна проблема. Те що ми можемо тут сидіти і це обговорювати на 500+ день широкомасштабного вторгнення, це якраз ті спроможності які показали українські військові. Такий список точно десь є, і це може вам сказати лише Генштаб, але щоб знати це потрібно врахувати багато інформації, і не лише інформацію про можливості і чисельність ворога, а й те якими є українські можливості із розташування і використання різних систем. З іншого боку ми чуємо багато, що це ж потрібні аеропорти, інфраструктура і так далі, але слід згадати, що західні літаки вже були в Україні.

В мирний час проводились військові навчання у 2011 і 2009 роках. І тоді F-16 і F-15 були тут і працювали з українських авіабаз.

Тож це дуже комплексне питання. Якби я міг радити президенту, як простий хлопець, звичайний громадянин, я б сказав, щоб генерали відправляли українцям все те, що вони просять. Якщо Україна, український уряд просять щось, то базова відповідь повинна бути “так” , а потім досліджувати чи є якісь причини чому ні. Я б міг сказати, що 100 літаків і так далі, але і скажу, що багато чого потрібно щоб підняти літак у повітря, потрібна підтримка, багато обладнання. Це правильно, що потрібно пересвідчитись, що є місця посадки і розташування цих систем, перед тим як вони прибудуть в Україну, але я також розчарований, як і багато українців, що це забрало так багато часу аби отримати справді найкращу зброю аби боронити свою країну.     

Пітере, я погоджуюсь, питання було складне. Ми розуміємо, що будь-який генерал завжди скаже, що йому потрібно не стільки скільки сказав, а бажано вдвічі більше. Це такий жарт. Якщо говорити про конкретні бойові задачі. Можемо собі уявити лінію фронту  і ті чи інші тимчасово окуповані міста, які росіяни перетворили на укріплені райони. Наприклад Мелітополь, Маріуполь чи Бердянськ. І приходить пілотові чи командиру ескадрильї бойова задача - знищити танкову колону під Мелітополем. І відповідно, з одного боку працюють наші радари, російські радари, системи супутникового стеження,  системи ППО вже розігріті до червоного. Але треба висуватись ескадрильї. Скільки ця ескадрилья, скільки там було б літаків? Чи треба дві, щоб відпрацювати по танковому батальйону?

Коли ви кажете, зробити роботу, то треба знищити всі російські танки в Україні, а їх чимало. F-16 може бути не найкращим вибором для цієї конкретної задачі. Коли ви подивитесь на тактичні проблеми такої операції, то основне це змусити ворога відступати. правильно? І якщо ви використовуєте піхотні сили, без повітряного панування, то так і потрібно робити, якщо такі можливості є. Я можу сказати, як союзники по НАТО використовують повітряну підтримку. Якщо є можливість і це безпечно і не надто близько до своїх військ, то це передбачає також і хоч локальний контроль повітряного простору, бо потрібно  достатньо свободи дій щоб знайти такі невеликі мобільні цілі як танки. Це не просто і не проста задача для навіть такої зброї. Чим менша і мобільніша ціль, тим ближче потрібно до неї підібратись. Якщо ти використаєш зброю з далекої відстані, базуючись на тому, де танки були кілька годин тому, вони просто вже можуть перебувати в іншому місці. Є зброя яка просто попадає і вибухає, є інші варіанті, але треба оцінювати як правильно вирішувати ці проблеми. Така операція може бути виконана F-16 але це може бути і не найкращий вибір в конкретному місці. Це те, чим займаються під час планування операцій-оцінка можливостей і засобів, зброї  аби досягти мети на полі бою. Ми не знаємо, як вони будуть використовувати F-16, речі які ми уявляємо, відрізняються навіть від того як їх уявляють пілоти, що ґрунтуються на досвіді участі в бойових діях, чи на фільмах історичних книжках.

Я впевнений, що Україна буде використовувати F-16 таким чином, що точно нас здивують.

І це включає і правильне використання літаків. і його шлях до поля бою і появу в необхідному місці.     

Водночас  ми розуміємо, що бойова авіація це не лише про атаки на полі бою, це ще і захист цивільних об'єктів. Росіяни регулярно вбивали моїх співгромадян а допомогою ракет та авіації. Взяли і вбили за одну ніч десятьох львів'ян, взяли і вбили кількох одеситів чи жителів Миколаєва. Вони використовують авіацію для нападу на цивільні об'єкти  і міста. Ну і ми розуміємо, що F-16 могли б додати емоцій, останніх в житті російських пілотів, які б увійшли  в зону бойової дії літальних машин. Хотів би вас розпитати, як би це виглядало, наскільки авіація могла б захищати наші міста від російської ракетної агресії.    

Маючі західні бойові літаки в ролі оборонців повітря, ви точно створите великі проблеми російській авіації, що атакує Україну. Багато з цієї зброї, яку  вони дійсно використовують аби бити по цивільній інфраструктурі і скоювати військові злочини є далекобійною зброєю. У багатьох випадках вони не є настільки точними, аби можна говорити про точність їхнього застосування поряд із цивільними об'єктами, що саме по собі вже є злочином. У багатьох випадках, схоже, що і через це вони можуть влучати в цивільних, котрі могли і не бути ціллю удару. Ми цього не знаємо, це стане відомим пізніше у судах, але F-16 мають можливість знищувати крилаті ракети, проти яких важко оборонятись. F-16 мають можливості проти дронів, проти котрих дуже складно захищатись, через те що вони малі і повільні і їх важко виявити. Як і будь-що у цій війні, нове обладнання не вирішує всіх проблем відразу. Коли прибули "петріоти", багато хто казав, що раз "петріоти" тут, тож більше атак не буде. І звісно нові атаки були. F-16 будуть додатком до цього. Як я казав, це надасть більше можливостей для ППО. Навіть, якщо F-16 будуть оперувати, скажімо, лише на заході України, де вони  зможуть почувати себе вільніше, це все рівно дасть можливість перемістити наземні системи ППО ще кудись і захистити інші локації. 

Хотів би ще розпитати, наскільки  багато може бути авіаволонтерів, тобто людей, які  відслужили свою службу, мають бойовий досвід різних західних армій і вміють працювати із західною технікою. Можливо вони б хотіли долучитися до допомоги у захисті Україні. Що відбувається на т.з. ринку бойових пілотів? Чи є заборони, в тих чи інших державах? Є ветеран іракської війни, громадянин США чи Великої Британії. Йому 50 років. Літати він може, літати він вміє, але от українська держава сказала б: дорогий Джон, ти нам потрібен. Можливо ти б погодився? Як б це могло виглядати і чи є багато людей, що могли б нас підтримати? 

Це складне питання. Є сила силенна F-16 у світі, можливо 4 тисячі бортів було вироблено за ці роки. Тож звісно, що є і багато пілотів F-16. Треба не забувати, що F-16 це система, що функціонує в межах більшої системи. Це комунікація в розрізі реального часу, прийняття рішень разом із командирами, аналітиками, розвідкою. Всі ці речі повинні працювати разом і проста присутність іноземних пілотів не вирішить проблеми. Вони, теоретично,  можуть бути із різних країн і літати на різних версіях F-16, бо ж їх є багато. Вони можуть знати і користуватись різною тактикою. Навіть група експілотів F-16 все рівно потребують навчання і підготовки аби відповідно використовувати літак в цих умовах. Ще одна проблема в тому, що навчання пілотів коштує мільйони доларів, також доступ до інформації. Тож якщо уявити, що натівській пілот. що щойно зліз з літака і хотів би приїхати просто не має права цього зробити. Через певні умови це буде протизаконним. Тож є певні проблеми з експілотами, а також проблеми із законністю таких дій. Коли ти пілот F-16 ти маєш доступ до велетенської бойової потуги. Ти маєш змогу за хвилини опинитися у іншій частині країни і це велика відповідальність керівництва України, передавати в руки іноземних пілотів  таку зброю. Також пілот може загинути, його можуть підбити і він опиниться в полоні. Це великі загрози. Це не вирішує жодних проблем, тож я думаю, що Україна знайде шлях перейняти світовий досвід, знайдуться інструктори та експерти, але найбільш вірогідно, що це таки будуть українці-пілоти, що на F-16 захищатимуть свою країну.