Катарські дари, підмосковні лосі і гвинтокрили для ФСБ: як під час війни живе сімейство Богуслаєвих і Ко

У березні 2022 року зареєстрована в Монако компанія Monacuiros закрила угоду з придбання маєтку та угідь у французькому окрузі Драгіньян загальною вартістю щонайменше 45 мільйонів євро. Щасливим власником усього цього добра став 44-річний Олександр Богуслаєв, син багатолітнього керівника, а донедавна і власника запорізького заводу "Мотор Січ". Monacuiros цілковито належить Олександру Богуслаєву, тільки 1 частка записана на його неповнолітнього сина Серафима.

Два роки тому Олександр Богуслаєв уже опинився в фокусі європейських медіа, коли намагався придбати італійський острів Галінара у Лігурійському морі. Оборудка загальною вартістю у 25 мільйонів євро майже відбулася, але в останній момент її зірвав уряд Італії, скориставшись правом першочергового викупу старовинної вілли на острові. Як наслідок, Галінара перестала бути цікавою для Олександра Богуслаєва. Після цього його французький юрист Янік Ле Мо підшукав для клієнта новий об’єкт розкоші, тепер на суходолі Франції.

На цей раз операція пройшла гладко і майже непомічено, хоч обидва фігуранти угоди є цікавими для преси: покупець – український магнат, продавець – катарська монарша родина Аль Тані. З юридичного пункту зору йдеться навіть не про купівлю-продаж, а про акт дарування (напевне, щоб заощадити на податках). У результаті Monacuiros перебирала права власності у двох французьких компаній  SCI Domaine de Cuiros i SCI Forestiere dej Jabron, що й було офіційно задекларовано 7 березня 2022 року. Зрештою, у червні 2022-го  Богуслаєв докупив ще трохи виноградників, придбавши і третій їхній актив у Драгіньяні –SCEA Les Granges. Нехай реальної суми оборудки сторони не афішують, але оцінкова вартість цих активів, згідно з документами, становить 18,5+25,5+1,5 мільйона євро. Тобто разом 45,5 мільйона євро. 

Тож тепер Олександр Богуслаєв є дорослим французьким латифундистом. Йому належить понад 400 гектарів земель у комунах Bargeme та Combs-sur-Artuby з лісами-полями-виноградниками (кадастрові номери угідь зазначені у статутних документах), а також із десяток будівель. На Google Maps маєток має ось такий вигляд.

Олександр Богуслаєв – єдиний прямий спадкоємець 82-річного В`ячеслава Богуслаєва, чиї активи журнал Fоrbes оцінював у 2020 році у 125 мільйонів USD. Деякими бізнесами батько і син володіють спільно. Хоч сам Олександр Богуслаєв воліє мешкати в Монако, а не в рідному місті і навіть намагається водити знайомство з місцевим княжим домом. Ми також виявили у нього щонайменше 4 квартири у Ніцці чи поблизу, ще 2 квартири оформлено на брата його дружини Євгена Внукова. Щоправда, громадянства чи то Франції, чи Монако він отримати не зміг, тож здобув собі паспорт екзотичної Гренади.   

До 2016 року Олександр Богуслаєв брав активну участь у житті заводу "Мотор Січ", який його батько приватизував ще на початку 1990-х минулого століття. Син був заступником голови наглядової ради підприємства, а також прямо чи опосередковано володів контрольними пакетами акцій створених при "Мотор Січі" банку "Мотор-Банк", страхової компанії "Мотор-Гарант", футбольного клубу "Металург" та багатьох дрібніших юросіб, як українських, так і з далеких берегів Панами, Белізу чи Віргінських островів. Характер цих зв’язків можна відстежити на схемі. Але у 2016-му Богуслаєв-батько уклав угоду про продаж контрольного пакету акцій "Мотор-Січі" китайській компанії Beijing Skyrizon Aviation. Це довга окрема історія, яку ми свідомо тут оминемо. Закінчилася вона тим, що СБУ заблокувала оборудку, а 20 березня 2021 р. Шевченківський районний суд Києва ухвалив рішення про передачу майнового комплексу запорізького заводу і всіх 100% його акцій державній компанії АРМА.

Але після цього на "Мотор-Січі" мало що змінилося. В`ячеслав Богуслаєв залишається почесним президентом компанії. Операційне управління продовжує здійснювати сформована ним команда. У запорізькій міськраді засідає своя, орієнтована на В`ячеслава Богуслаєва, фракція "Нова політика". Щоправда, до Верховної Ради Богуслаєв-старший цієї каденції несподівано не потрапив. Тож корпоративні інтереси там тепер обстоює депутат від "Слуги Народу" Геннадій Касай – рідний брат директора з маркетингу "Мотор Січі" Павла Касая. Останній водночас є й директором ТОВ "Вертольоти МСБ", що на 100% належить В`ячеславу Богуслаєву. Ця компанія в кооперації з "Мотор Січчю" виготовляє й модернізує гвинтокрили для потреб ЗСУ, екстреної медицини, служби надзвичайних ситуацій. Участь в оборонних замовленнях бере й Вінницький авіаційний завод, який теж залишається у власності Богуслаєва-старшого.

Паралельно ж структури, створені за участю В`ячеслава Богуслаєва, продовжують співпрацю й зі силовими відомствами Російської Федерації. Як випливає з російських держреєстрів, В`ячеслав Богуслаєв продовжує вести бізнес на території РФ і є співзасновником фірми з безневинною назвою ООО "Лосиный остров". Компанія будує і продає котеджні будиночки в Підмосков’ї. Але це тільки один бік медалі, як з`ясується нижче. Вона регулярно сплачує податки до російського бюджету (за 2021 р. – майже 7 млн рублів) та отримує дохід (за 2021 р. – 77 млн рублів). Її активи оцінюються у більш як 400 мільйонів рублів. В`ячеславу Богуслаєву належить 80% "Лосиного острова", ще 20% – його давньому партнерові, членові наглядової ради "Мотор Січі" Петрові Кононенку.

Кононенко довгий час очолював офіційне представництво "Мотор Січі" в Москві, коли таке ще офіційно існувало. І схоже, наскрізь просякнув "русскім міром". 10 липня він разом із патріарххом РПЦ Кірілом, головою федерального агентства РФ у справах національностей Ігорем Баріновим, екс-головою РЖД Володимиром Якуніним (усі ці особи входять до українського та деяких західних санкційних списків) відвідав Валаамський монастир. Тут Кіріл освятив свіжовстановлений монументальний уклінний хрест, виготовлення якого проспонсорувало московське АО "Борисфен", директором якого є власне Петро Кононенко. Зараз перелік засновників цієї компанії приховано, але станом на 01.01.2021 такими були "Лосиный остров" і "Мотор Січ". Із РПЦ у "Борисфена" стосунки вельми теплі: це вже четвертий пам’ятник, який компанія дарує Валаамському монастиреві – перед тим були апостол Андрій Первозваний, Валаамська Богоматір і Володимир Великий. 

Спеціалізація АО "Борисфен" – ремонт, сервісне обслуговування й забезпечення запчастинами авіаційної техніки. Торік виторг товариства становив майже 2 мільярди рублів (це приблизно 26–27 мільйонів USD). Значна частина забезпечувалася державними замовленнями, зокрема і від силових відомств РФ (ось перелік держзамовлень компанії за 2014–2022 рр.). Якщо брати до прикладу контракти, укладені "Борисфеном" у 2021 році, то понад 22 мільйони рублів припадало на роботи для військової частини №3553 МВС Росії, понад 5 мільйонів рублів – для росгвардії, понад 3 мільйони рублів – для спеціального льотного загону "Росія", який обслуговує Володимира Путіна та вище кремлівське керівництво. Зате 1 серпня 2022-го компанія здобула ще 2 контракти від цього ж елітного льотного загону. На цей раз загальним обсягом 38 мільйонів рублів. Схоже, паломництво на Валаам спрацювало.  

Але і це ще не все. Петро Кононенко володіє ще кількома фірмами в Росії. Дві з них навіть легко сплутати – ООО "ВКМС" і ЗАО "ВК-МС". Абревіатури майже ідентичні, але розшифровки різні: "Вертолетные комплексы и многофункциональные системы" – перша, "Двигатели Владимир Климов – Мотор Сич" –  друга. Обидві компанії топчуться у тому ж сегменті, що й "Борисфен", займаючись обслуговуванням та укомплектуванням авіатехніки. Директором обидвох фігурує Віктор Федорович Денисов. І це не просто собі Денисов, а колишній командувач військово-транспортної авіації Росії. А ще він ключова особа у розслідуванні міжнародної аналітичної групи SAYARI про незаконний експорт продукції "Мотор Січі" у 2017–2019 роках  до Росії. Ось посилання на повний текст розслідування, переказувати його довго не будемо. Якщо коротко, то експорт відбувався за посередництвом боснійської компанії Inžinjering – BN Bijeljina Doo, співзасновником якої є Віктор Денисов. А отримувачем товару в РФ були фірми, де він є директором. Як свідчить база міжнародних торговельних операцій Importgenius торгівля "Мотор Січі" з російсько-боснійським посередником тривала щонайменше до кінця 2021 року. А відтак "ВК-МС" активно  співпрацювала з російськими силовими структурами. Торік компанія уклала два контракти на ремонт вертолітних двигунів для росгвардії, перед тим – ремонтувала гвинтокрили для управління авіації ФСБ.  

Проте це не єдиний канал прихованого перекидання українських авіадвигунів до РФ. У російській судовій базі знайшовся позов міноборони РФ до компаній "ОАК-ТРАНСПОРТНЫЕ САМОЛЕТЫ" та "АВИАСТАР-СП". У ньому чорним по білому розписана ще одна схема. Суть така: російському військовому відомству знадобилися двигуни Д-18Т для літаків Ан-124. Українське законодавство прямий експорт таких двигунів до РФ забороняє. Тому "Мотор Січ" запропонувало схему із залученням зареєстрованої у Болгарії компанії "Иноксис 01". Отримувачем двигунів на території РФ стало ООО "Авиаремонт-МС", засновниками якого є завод "Мотор Січ", "Лосиный остров" Богуслаєва – Кононенка і АО "Авиаремонт" – компанія зі сфери підпорядкування міноборони РФ. 

У базі Importgenius зустрічаємо ще кілька посередників "Мотор Січі", як от латвійська Sia Aeroservice чи зареєстрована у Гонконгу Medipost Trading Limited. Тільки за 2019 рік на угодах із цими чотирма посередниками (боснійським, болгарським, литовським, гонконзьким) "Мотор Січ" заробила приблизно 44 мільйони USD. Так от, срібнячок до срібнячка, можна й назбирати на маєтки у сонячній Франції.