Крим 2.0. Чи зможе Росія анексувати Херсонщину і Запоріжжя?

Російські окупанти дуже б хотіли привести референдум 11 вересня, який цьогоріч є у Росії Єдиним днем голосування, коли на різних рівнях обиратимуть голів і депутатів законодавчих органів суб'єктів федерації, а також нових губернаторів у низці регіонів.

Курує підготовку перший заступник голови адміністрації президента РФ Сєргєй Кірієнко. Особлива увага приділяється Донбасу, захопленим територіям Херсонщини та Запоріжжя. Той самий Кирієнко регулярно відвідує окуповані території, щоб проконтролювати підготовку чиновників до референдуму. У червні в Херсоні він урочисто обіцяв, що Росія тут буде завжди. Щоправда кілька днів тому Кірієнко приїхав до Нової Каховки перевіряти "склад селітри" і попав під обстріл.

На жаль, встиг сховатися і не став просмаженим стейком. Але сигнал отримав — Росії тут не було і не буде.

Уявімо, що Росія таки заманить бабусь із окупованих територій безкоштовними обідами. Що змінює ця спроба референдуму в питанні війни і підтримки нас союзниками? По-перше, на відміну від 2014 року наші американські союзники чітко заявили, що знають про такі наміри. Німеччина, Франція та Італія, які широко заплющили очі на анексію Криму і окупацію шматка Донбасу уже не зможуть підторговувати військовими технологіями.

Ось що каже речник з нацбезпеки США Джон Кірбі: "Ми викриваємо російські плани, щоб світ знав, що будь-яка передбачувана анексія є навмисною, незаконною і нелегітимною". І тут же додав, що кращий захист від анексій поставки HIMARS.

Ще більш важливим меседжем для Росії була заява Роджера Мура, керівника британського МІ6, який підкреслив, що "вкрай важливо, щоб Україна продемонструвала свою здатність завдати удару у відповідь по Росії. Це допоможе забезпечити збереження високого бойового духу і послужить сильним сигналом для Європи".

"Це буде важливим нагадуванням для решти Європи, що українці можуть виграти цю кампанію, тому що ми збираємося розпочати досить сувору зиму", — підкреслив Мур, натякаючи всім, хто розгубився у пошуках альтернативи російському газу.

Тобто на відміну від 2014 року наші стратегічні західні союзники кажуть усьому світу: давайте краще дамо зброю Україні, щоб вона цього не допустила, аніж завтра всі стріляли собі в чергову ногу.

А от українцям, проблеми, які штучно створила РФ на території окупованого Півдня доведеться розгрібати десятиліттями. 25 травня Путін видав указ про спрощений порядок видачі російських паспортів на території Запорізької та Херсонської областей. Традиційна можливість управління захопленими територіями, плюс гачки для маніпулювання громадянами, які лишаються на окупованих територіях. Сьогодні ти простий власник російського папірця, аби просто ходити на своє старе місце роботи — завтра ти уже герой російського сіквела "Гри в кальмара". Де ти різко стаєш військовозобов’язаним і гарматним м’ясом. Паспортизація по-путінськи торкнулась навіть немовлят, які мали нещастя народитися в окупації після 24 лютого. Їх автоматично записують у громадяни Росії.

Чим ближче до 11 вересня — тим більш шалені ідеї висловлюють колаборанти і проросійські посіпаки, яких прилаштували на посади "мерів" і керівників "адміністрацій".

Колишній власник алкогольного кіоска і організатор акцій з роздачі "георгіївських стрічок", а нині "керівник адміністрації Запоріжжя", такий собі Владімір Рогов заявляє про те, що тут потрібна нова народна республіка.

Херсонський гауляйтер Стремоусов закликав приєднати регіон до РФ без усіляких референдумів, в рамках "Таврической губернии". Зараз Рогов ще висловлює якісь претензії до ЗСУ, мовляв, Зеленський забери свої війська.

А от Стремоусова після кількох влучних ударів по Антонівському мосту дещо заціпило.

Колаборанти і прихвостні російські гауляйтери постійно висловлюють наміри розмістити свої постійні військові бази в Бердянську і Мелітополі. Їхні амбіції дуже зросли, коли після певного зволікання з рук російського керівництва вони отримали "офіційний" статус "голів військово-цивільних адміністрацій". Ще більша пиха виросла, коли з Кремля спустили байки про те, як процвітаючі Адигея, Рязань і Калінінград "беруть під шефство" наші окуповані громади Півдня.

Змагання з окупаційного креативу між російськими групами впливу заслуговує не просто на прискіпливу увагу, а на чітке документування. Різноголосся в різних штабах окупанта демонструє різні сценарії кремлівського керівництва для того, щоб підібгати наш Південь. Але можна уже сказати прямо — Росія уже прямо зараз розкладає міни для перешкоджання майбутньому поверненню українських територій. Щоб вони повернулись максимально спаленими, з катівнями, концтаборами і зламаною психікою тисяч людей лише за їх вибір бути українцями.

Окупанти вирізають під корінь будь-яку згадку про історію і українську мову. Створюють комісії та виїзні бригади аби випотрошити на новозахоплених територіях України публічні бібліотеки. Вилучають книжки про Військо Запорізьке, Голодомор, Майдан і наші національно-визвольні війни з Росією. У Мелітополі перейменували вулицю Дмитра Донцова на ім‘я кілера українських лідерів і просвітників Павла Судоплатова. Все просто без дискусій, як у нас — подумайте, чи варто триматися усіма чотирма кінцівками після такого за Пушкіна і Льва Толстого.

На Херсонщині дуже легко загриміти на підвал, якщо ти вчитель історії і не пішов на співпрацю з колаборантами. "Я знайшла людину, яка 60 діб просиділа у льоху, бо окупант мав претензії: "вы воспитывали из детей фашистов и нацистов", — каже Аліса Лінденман, режисерка документального проекту про наших полонених для ЗМІ Польщі та Німеччини.

Як і в Криму чи Донецьку зразка 2014-го першими під каток російської "високої культури" потрапили українські діти і молодь, яким намагаються закласти її наративи. Тут росіян не можна звинуватити у безсистемності — для цього у них є юнармія, а віднедавна ще і відроджена піонерія. Зі свіжого повідомлення української військової розвідки:

"Окупаційні адміністрації на тимчасово окупованих територіях Херсонщини намагаються насаджувати проросійський світогляд серед української молоді. Одним з головних елементів цієї політики стало так зване військово-патріотичне виховання. З цією метою активно формуються "громадські організації" на кшталт "молоді будівельники Херсонської області", "молодь Херсона" та ін. Участь в них української молоді дедалі частіше набуває примусового характеру. Одночасно старше покоління регіону залучається до новостворених організацій "союз матерів Херсонської області", "організація ветеранів Херсонської області".

Все це має створити ілюзію підтримки Росії на окупованих територіях і стати таким собі алібі для спроби "референдуму" в майбутньому. Що за нами діти, за нами матері, за нами всі, кого зганяють палицями в ці тоталітарні структури.

Якби надворі був 2014 рік, в Росії міг бути шанс на легке приєднання цих територій за зразком Криму. Можна було би заманити людей, ласих до грошей, російськими пенсіями, дотичністю до великої "русской культури". Але російський паспорт зразка восьмирічної давнини і нинішній — то дві великі різниці. Агресор наразі може запропонувати жителям тимчасово окупованих територій тільки свій дуже дискредитований паспорт із двоголовим орлом, а не мирне майбутнє. Росії складно знайти тих, хто хоче псувати своє майбутнє зв’язками з ними — і тому "мерами" стають наркомани або маргінали. А задоволена посмішка на обличчі колаборанта Стремоусова змінюється на жах. Від того, що твоє тіло цілком реально невдовзі можуть зішкребти у пакет.

Що би не планувала Росія на вересень на Півдні — ключі у руках ЗСУ. І навіть українська влада знає, що Херсон їй не забуде ніхто. Тому треба відбивати.