"Кидали картини, наче сміття". Як окупанти "подбали про збереження" Херсонської колекції та вивезли твори до Криму

Сліди "рускава міра" на будівлі Хесонського художнього музею видно неозброєним оком. Фасад пам’ятки архітектури, яка колись була Міською думою, посічено обстрілами, вікна - вибиті вибуховими хвилями і закриті фанерними плитами. Втім, найважливішим "свідком" варварською присутності окупантів тут є спорожнілі музейні фонди. 

Фото: Центр національного спротиву

"Скульптура важка, її перевозити складніше, а от графіку забрали майже всю. Бо вивезти велике полотно — це треба зробити багато зусиль і це буде одна одиниця музейна, а взяти папочку з графічними роботами потребує менше зусиль", розповідає Лариса Жарких.

Жінка працює завідувачкою інформаційно-масового відділу музею. До неї я зателефонувала, коли готувала статтю про українських художників, яких Росія видає за власних. Спершу ми мали розмовляти про Бурлюка і Пимоненка, але на мою репліку "я хочу з вами поговорити про вкрадене мистецтво",  Лариса жваво відповіла: "Ви за адресою. Наш приклад — показовий у цій справі". 

І показовий він хоча б тому, що того ж Бурлюка чи Пимоненка (тобто їхні роботи) з музею викрали фізично. Разом з ними ще понад 10 тисяч мистецьких творів. 

Вантажівки біля музею

Задовго до того, як українські Збройні Сили деокупували Херсон, із міста почали надходити повідомлення про те, що окупанти готуються до втечі та вивозять награбоване. Тоді на окуповані території чи в Росію їхали українське збіжжя, офісна та медична техніка, з собою окупанти прихопили пам’ятники Суворову та Ушакову, та кістки Григорія Потьомкіна.

Тоді ж дослідники Смітсонівського інституту з допомогою супутників зафіксували на фото вантажівки на вулиці Соборній, якраз біля Херсонського художнього музею. Час, місце та повідомлення із соціальних мереж збігаються, тож, ймовірно, це і був момент грабування.

"Починаючи з 31 жовтня десь до 4 листопада 2022 року з’являлися повідомлення, що Херсонський музей грабують. Ми подивилися на супутникові фото і це один із тих рідкісних випадків, коли реально можна було зафіксувати мародерство," - розповідає стипендіатка Смітсонівського інституту Кетрін Гансен в інтерв’ю Голосу Америки. "Ще одна з речей, яку ми намагаємося висвітлити у своїх звітах, це те, що мародерство, як виглядає, було організованим."

Фото: скрін з відео

І готувалося воно давно, наполягають співробітники музею. 

Сама установа зачинилася на реставрацію ще восени 2021 року. Тож колишня візитівка міста та осередок культурного життя зустрів окупацію із розібраним перекриттям та риштуванням довкола будівлі. 

Директорка музею, яка у травні 2022-го виїхала з Херсона, придумала для загарбників легенду: в музеї, мовляв, немає творів мистецтва, їх вивезли ще до реставрації. Відтак, про місце їх перебування знає лише директорка, яка евакуювалася на підконтрольну Україні територію. 

"У травні в музей прийшли люди в цивільному, в когось з них була зброя і питали, де наша колекція," - розповідає Лариса Жарких. "Вони явно було знайомі з музейними справами, тобто це могли бути колекціонери, музейники. Люди володіли специфічними термінами, вони цікавилися, чи в належних умовах зберігається колекція, який там температурно-вологісний режим. І вони пропонували допомогу в перевезенні колекції до Криму чи в Росію."

Почувши від працівників Художнього музею завчену історію про вже вивезені твори, гості не стали зламувати двері, але пообіцяли повернутися.

Шукали документацію та допитували працівницю музею

                                                                               Фото: Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка

У липні люди в цивільному таки повернулися до музею офіційно в супроводі офіцерів ФСБ. Окупанти поставили на чолі свою директорку. Нею стала Наталія Десятова, далека від музейної діяльності, а з "культурного" в її професійному бекграунді хіба що досвід роботи співачкою у місцевому кафе. 

Тоді вже історії працівників не надто допомагали. Крім того, інформацію про колекцію вже здали працівники, які були налаштовані співпрацювати з новою владою. 

"Я 45 років життя віддала, щоби зібрати колекцію, а люди, які пили на роботі каву, здали її окупантам," - згодом скаже директорка Аліна Доценко в інтерв’ю "Українській Правді".

Не надто ж лояльним співробітникам довелося не солодко. Нова адміністрація одразу ж взялася за пошуки документації. Працівниця, яка відповідала за фонди, просто зникла на кілька днів. Коли допити не дали результатів, обшук провели в неї вдома. 

"Ми тут місця собі не знаходили. Вже потім вона дала знати, що вона жива," - згадує Жарких. 

Нова адміністрація почала імітувати бурхливу діяльність, організовуючи різні виставки у виставковій залі спілки художників, оскільки музей без перекриття не надто підходив для експозицій. 

Залишили порожні рами та два великі портрети Леніна

                                                                               Фото: Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка
 

"Вони намагалися вивезти все, що має цінність культурну і фінансову," - робить висновки Лариса Жарких. - Перед пограбуванням вони опублікували статтю, де смакували, що саме скоро стане "частиною російського музейного фонду". В російських "Известиях" досліджуючи 4 музеї, які опинилися в окупації — Херсонський, Донецький, Бердянський, Луганський — вони нарахували 44 000 творів мистецтва сумарною вартістю понад мільйон рублів. У колекції Херсонського художнього вони звернули увагу на ікони XVII століття та шедеври головних російських живописців."

Також 30 жовтня так зване міністерство культури у своєму телеграм-каналі анонсувало евакуацію мистецьких творів: мовляв, так вони рятують колекцію від київського режиму, який все буде бомбити.

Наступного дня музей оточили озброєні люди. 

"1 листопада зачинили Ганну Скрипку (зберігачку фондів Херсонського художнього музею, - авт.) в музеї, щоб вона складала списки. І вона почула, що цей вантаж прямує до Криму," - каже Жарких.

В першу, чергу вивозили постійну експозицію, "евакуйовували" твори художників, яких називають "російськими класиками", до прикладу, Івана Айвазовського та Михайла Врубеля, твори зарубіжних живописців, старовинні ікони.

"6 тисяч нам вистачить? Ні, мало. От 10 буде нормально," - переповідає Лариса розмову окупантів, яку підслухала Ганна Скрипка, зберігачка музейних фондів, під час примусової евакуації мистецьких творів. "Тобто вони робили план, скільки треба забрати експонатів". 

Викрали і твори українських художників, зокрема майже всі роботи Олексія Шовкуненка, які зберігались у музеї, полотна Миколи Пимоненка, графічну роботу Давида Бурлюка, твори інших митців.

А от з того, що залишили, то це два великі портрети Леніна. "За логікою, вони мали б рятувати свого "вождя світового пролетаріату" від бандерівців. Але чомусь залишили", - каже Лариса Жарких. 

Багато полотен просто пошкодили, частину вирізали з рам - як класичні грабіжники. Якщо спершу хоч якось намагалися дотримуватися правил, то згодом безцінні мистецькі твори просто закидували у вантажівки без номерних знаків.

"Люди казали, що до пральних машинок росіяни ставилися краще," - переповідає Жарких. На те, щоб перевозити делікатні акварелі під склом та в рамках чи банально вдягнути рукавички в мародерів, схоже не було часу. 

Пані Лариса переказує слова Ганни Скрипки про те, як люди, які займалися "евакуацією": складали графічні твори голими руками, пошкоджуючи при цьому зображення. "Вони ж начебто музейники, вони наче розуміють як має виглядати процес перевезення творів мистецтва," - обурюється працівниця музею. 

4 листопада окупанти завершили своє мародерство. Вже наступного дня працівники Херсонського художнього музею вперше побачили знайомі твори на фотографіях. 

 
"Ми за різними зображеннями ідентифікуємо твори, які зараз перебувають у Центральному музеї Тавриди (музей розташований у  Сімферополі, - авт.). Основна частина, з того, що ми бачили - це твори українських митців", - каже Лариса Жарких та додає: "Це пограбування - це однозначно замах на українську культурну спадщину."

Під час пограбування в Херсоні був і керівник Центрального музею Тавриди в Криму Андрій Мальгін.
"У нас є 10 000 експонатів, і ми їх інвентаризуємо", - сказав він іспанській газеті El País. За словами Мальгіна, його музей зберігає колекцію задля її власного "захисту".

По свіжих слідах

Фото: Media platform “Vgoru”

Вивезення росіянами мистецтва та артефактів з України встигли назвати найбільшою крадіжкою з часів Другої світової війни. Мінкульт нарахував майже пів мільйона викрадених творів, близько 15 000 з яких належать музеям Херсонщини. 

Національне агентство України з питань запобігання корупції змогло встановити 109 об’єктів, які викрали росіяни, і ще 68, які, ймовірно, були привласнені представниками РФ, пише LIGA.Life. Про приблизно таку ж кількість пише на своїй сторінці в фейсбуці і сам музей. Тепер у їхній стрічці значно менше анонсів подій, але значно більше історій про викрадені твори мистецтва. 

Як виглядатиме процедура далі, поки не беруться прогнозувати. Зараз українські правоохоронці та мистецтвознавці працюють над збором доказів для того, щоб колись притягнути винних до відповідальності. Залучено і міжнародні мистецькі організації. 

"На арт-ринку кожен перебуває в бойовій готовності, щоб відстежити такі матеріали", — каже Джеймс Реткліфф, головний радник The Art Loss Register, лондонської організації, яка займається пошуком викраденого мистецтва в інтерв’ю NYT. "Кожен аукціонний дім, який побачить твори з України, ставитиме багато запитань".

Організація Реткліффа вже зареєструвала понад 2000 предметів з України, які, як вважають, були вкрадені та знаходяться під загрозою, включаючи картини з Херсонського художнього музею.

Чи вдастся Україні колись повернути втрачені твори? Тисячі творів та артефактів, з тих, що нацисти викрали в 1940-х досі знайдено. Не виключно, що чимало картин, ікон чи скульптур із Херсона осядуть у приватних колекціях. 

До речі, росіяни незаконно вивезли три полотна Івана Айвазовського: "Буря йде", "Вид Одеси в місячну ніч" і "Море". Втім поки цих полотен відомого художника-мариніста не бачили на фото із Сімферополя, як і з інших музеїв. 

Зараз залишається надіятися на ефективну роботу українських дипломатів, мистецьких організацій та військових.

"Я на кількох ефірах емоційно сказала, що подальше розграбування зупинить лише розбитий Керченський міст. Щоби не було куди їм відступати. Бо раптом що – Сімферополь свої почнуть вигрібати і наші заодно," - сказала "Українській Правді" директорка Аліна Доценко.