За лаштунками гуманітарної допомоги: чому литовці ризикують життям, аби розповісти більше про війну в Україні

За два з половиною роки війни до Литви переїхали понад 85 тис. українських біженців. Це здійняло країну на четверте місце в Європі за кількістю іммігрантів на душу населення. Попри те, що з березня 2023 року темпи міграції знизилися, українці все ще залишаються найбільшою громадою іноземців у Литві.

Литва підтримувала Україну з 2014 року. Останнє опитування показало: 62% респондентів заявили, що обрали Литву через активну підтримку з боку литовського народу та уряду. Так, литовці активно підтримують Україну через різні ініціативи - згадати лише, як за три дні вони закрили 5-мільйонний збір на "байрактари". У лютому 2023-го вони пожертвували 14 млн євро на купівлю 16 радарів для захисту українського неба, розпочали один із перших проєктів реконструкції – мобільне поселення у містечку Бородянка, яке прийняло своїх перших мешканців у квітні 2023 року, а до кінця 2023-го зібрали ще 51 млн євро на допомогу українській армії.

Проте будь-який людський ресурс вичерпний. Тож, коли рік тому, у розпал війни, група молодих литовців - координатор команди Томас Єнкелевич, фотограф Антанас Чепоніс та відеограф Едуард Понтежіс вирішила зібрати гуманітарну допомогу та вирушити в тижневу поїздку містами України, аби побачити й задокументувати історії тих, хто живе у війні, ніхто з місцевих великих компаній, які публічно підтримують Україну, не відгукнувся і не допоміг. 

Фото: Антанас Чепоніс

На фото Едуардас Понтезіс малює прапори Литви та України на автомобілі, який передали ЗСУ після поїздки

"Це стало великим розчаруванням, – ділиться волонтер Томас Єнкелевич, — ми не націлювалися на окремих людей, сподівалися на компанії, неурядові громадські організації та інші установи, що могли б надати допомогу, однак збирали все власними силами. Здавалося, що людям стало байдуже".

Однак, не всім. 

"Я стежу за Україною з 2014 року, писав дисертацію про Євромайдан, а у 2018-му організовував молодіжний обмін під назвою "Мільйон голосів" у Краматорську. Темою проєкту стала підтримка переселенців в Україні. Тоді ми ще відвідували Авдіївку, яка зараз окупована. Після вторгнення у 2022 році мій перший візит до України був у червні 2023 року з європейською молодіжною делегацією для візиту солідарності до Києва та прилеглих районів. Я прекрасно розумів ситуацію там, але все одно ініціював ці поїздки. Спочатку їздив сам, а потім зібрав друзів, щоб надавати допомогу та підвищувати обізнаність", – зазначив Томас.

Фото: Антанас Чепоніс

Фото з дороги поблизу Ізюма

Пліч-о-пліч з праворадикальними литовцями, котрі пам’ятають, як українці підтримували їх під час боротьби за незалежність від СРСР, живуть люди, які й досі дивляться російське телебачення. Інформаційно-маніпулятивне промивання мізків може бути однією з причин зменшення підтримки західними інституціями. Дезінформаційний вплив провокує соціальні розбіжності, а ще посилює почуття страху і занепокоєння серед вразливого населення. Відтак, з’являються ті, хто вважає, що треба концентруватися на проблемах місцевого рівня, а не надсилати допомогу Україні. 

"Дивитися новини й бачити збитки від війни по телевізору та в реальному житті – це різні речі. Реальність шокує. Під час нашого першого перебування в Україні біля нашого готелю влучила ракета. Ми сховалися в укритті у готелі, і будівля затряслася. Документуючи історії українців, ми побачили жахливу реальність, неймовірну мужність українців та нестерпний біль, який вони переживають щодня. Й саме це ми хочемо показати світові", – підкреслює Томас. 

Фото: Антанас Чепоніс

Едуардас Понтежіс, відеооператор команди, вперше зіткнувся з викликом зйомок у зоні бойових дій. 

"Це моя перша поїздка в зону бойових дій. Це найважливіше відео, яке я зробив на сьогодні. Одним із найважчих моментів стало відвідування цвинтаря загиблих українських солдатів. Коли ти бачиш сотні могил солдатів різного віку та їхніх скорботних родичів, емоції беруть гору. Знімати все це надзвичайно складно. Буча, Ірпінь, Бородянка, Харків та Ізюм. Було дивно спостерігати, як такі міста як Львів і Київ, живуть нормальним життям (з барами, клубами та веселощами), а інші, на Сході, страждають і борються за виживання. Важливо виявляти солідарність і підтримку, особливо міжнародну, тим, хто страждає. Якби ми в Литві зіткнулися з подібною проблемою, сподіваюся, хтось би з нами солідаризувався. Ми повинні діяти так, як хотіли б, щоб інші поводилися з нами", — зазначив Едуард.

Фото: Антанас Чепоніс

Одне з харківських кладовищ, де спочивають українські воїни

Волонтери Томас, Едуард та Тоні — не професійні журналісти чи відеографи. Їхнє основне завдання – підтримати українців та показати справжню ситуацію в нашій країні. Фото та відео були зняті для презентацій на локальних івентах в Литві та інших країнах.

Фото: Антанас Чепоніс

На фото Томас розмовляє з Дмитром, переселенцем з Донецької області, який проживає в центрі для переселенців у Миколаєві Львівської області

Перша така виставка відбулася у Стамбулі під час конференції Peace at home, Peace in the world. Наступна запланована в Литовській національній бібліотеці імені Мартина Мажвідаса. Восени цей матеріал планують поширити й в інші регіони.