Мова на часі. Коли державники і інфлюенсери перестануть працювати на Росію?

За наші 165 мільйонів гривень податків фінансується російськомовний телеканал "Freedom". Колишній журналіст "Эхо Москвы", росіянин Сакен Аймурзаєв вважає за необхідне запросити в ефір російського імперця Дмітрія Бикова, аби подискутувати, мають право українці чи ні називати станцію метро на честь Василя Стуса, а не Льва Толстого. А потім московський гість ще й підсумує, що "укро националисты это дураки, которых не надо слушать". Мені шкода сплачених податків, бо паралельно в умі рахую, скільки можна було вже купити на них снайперських гвинтівок для "Азова", що нині збирає себе докупи після Маріуполя.

Із тим самим Биковим, Каспаровим і Латиніною сидять на інтерв’ю і сумують за радянським союзом чи спільним братнім простором Олексій Арестович чи Антон Геращенко. Все це підкреслено російською мовою. Як і їх багатотисячні сторінки у соцмережах — російським підписникам усе, українці і "так поймуть".

Офіс Уповноваженого з захисту державної мови Тарас Кремінь назвав вісім начальників військових адміністрацій, які уперто видають офіційні релізи про ситуацію в обстріляних містах російською мовою. Це - Олег Буряк, Олександр Вілкул, Сергій Гайдай, Віталій Кім, Павло Кириленко, Дмитро Лунін, Вадим Лях, Олег Синєгубов, а ще два мери Харкова та Одеси — Ігор Терехов та Геннадій Труханов.

З 16 липня мовний закон дозволятиме штрафувати цих порушників. Щоб одразу уникнути зайвої агресії і перекручувань — мовні норми стосуються публічних виступів. І не стосуються приватного спілкування чи мови побуту. "Розмір штрафу становитиме від 3 400 до 8 500 гривень, якщо порушення вчинено вперше, за повторне порушення — від 8 500 до 11 900 гривень", — пояснює чиновник. То ж невдовзі побачимо, у кого із перерахованих шкварчатиме за право "говорить с подписчиками всего мира на русском языке".

Наша національно-визвольна війна розставила для мільйонів українців крапки над "і". Вперті російськомовні нарешті почали вести TikTok і Іnstagram державною мовою. Понесли її в офіси, де традиційно поміж формально державною було тотальне домінування російської. І світ не став гірше без підписників із Росії, Білорусі і Казахстану — популярність талановитих блогерів не впала. Скоріше новий виток, нові виклики — є польський, чеський, англомовний ринок, який уперше жадібно відкриває для себе Україну.

Заспівала українською популярна тіктотерка Аня Тринчер, реабілітуються потроху Андрій Бєдняков, Надя Дорофєєва і Антон Птушкін, які роками уперто робили контент для російського глядача і уперто заплющували очі на війну до 24 лютого. Але тепер дають інтерв’ю українською, пишуть блоги українською і сторізи, популярні серед тінейджерів — теж виключно державною. По-людськи шкода, що таке прозріння часом далось особистим досвідом життя в окупації, вимушеної еміграції чи загибелі рідних людей. Але процес українізації пішов і для мільйонів вороття назад немає.

Так, ще трапляються динозаври у вигляді Олі Полякової та її подружки Маші Єфросиніної, які нарікають, що не можуть робити контент українською мовою, бо якщо не російською, то і "хімія не та", але це просто небажання змінюватися і йти в ногу з часом. Це просто небажання зізнатися самими собі, що упродовж 20 років телевізійної кар’єри — ці популярні пані теж доклалися до процесу масштабної русифікації українців. Бо хтось дивився на Машу і Олю — гламурних дів з московським "аканням" і думав, що ось він, образ українки успішної, модної і затребуваної. Так тисячі Алін, Юль і Ганн із маленьким дорожніми сумками, сходячи на перон київського вокзалу — теж потрапляли у пастку м’якого зросійщення.

Напередодні нових введень мовного закону сталася Вінниця. Більше двох десятків загиблих. Важкопоранені, зниклі. Фото дитячих ніжок у білих колготках в краплях крові за дитячим візочком — стали ще одним символом нашої війни. Рештки запобіжників вибило — і всі лічильники емоцій згоріли дотла.

Росіяни радіють з того, що їхні ракети нищать центри наших міст. Тисячі російських експатів за кордоном морально знущаються над українцями закордоном — "мы вас сюда не звали, вали с моей страны". Росіяни на окупованих територіях палять українські книжки і впроваджують навчання російською мовою. Ті ж самі росіяни, які є лузерами, приїздять сюди і зі зверхністю розповідають, як нам вести війну, називати наші вулиці і яку мову треба вчити у наших школах.
Поки наші очільники окремих ВЦА і мери вперто ігнорують українську мову і ілюзорно вважають, що новини російською мовою про потрапляння у торговельні центри чи спальні квартали — розчулять росіян, ті самі окупанти взяли на озброєння нову тактику. Кілька ранків підряд вони прицільно б’ють по українським університетам. Кілька днів тому було попадання в харківський педагогічний університет імені Сковороди. Там, де була найбільша аудиторія — там величезна воронка від прильоту. Розрахунок росіян простий — якщо Харківщина не матиме учителів, неосвічена маса хутко стане частиною Росії.
 

Так само російська армія розправилась із педагогічним університетом імені Сухомлинського у Миколаєві. Так виглядає розправа над усіма мужніми мешканцями і розчищення дороги на Одесу. Варварськими методами.

Тому хтось каже, що запровадження мобільного застосунку в українській версії чи онлайн-магазин із державною мовою, то якесь ущемлення прав російськомовних — треба просто роззути очі.

Українська мова свідомо знищувалася століттями і лише зараз почала справді розвиватися. Російська пропаганда провела з нашою мовою найкращу свою спецоперацію. Прищепила міф, що це мова села, хуторян, нікчем у вишиванках. Для цього їй треба було влаштувати Розстріляне Відродження і убити більш пізніх Симоненка, Стуса, Івасюка. А от коли українська мова лунає на вулиці, посідає належне їй місце в трендах Youtube і Spotify — оце для росіянина смерть. Бо ж недарма окупанти на окупованих територіях найперше спалюють наші книжки та замінюють україномовні знаки.

Ми ніколи не виграємо цю війну на виживання, якщо знову дамо слабину. Якщо старий диван з клопами "русского мира" буде знову дбайливо принесений до вітальні. Клоп із душком імперця швидко вип’є з нас кров і стане думати, кого би зжерти іще. Це цього натура, він боїться тільки капця і дезінфектора.

Ніхто — ані нові норми мовного закону, ані особисто Тарас Кремінь не заборонять любителям російської говорити нею в побуті. Але якщо ти претендуєш на державника, інфлюенсера — твори контент українською. А якщо комусь незручно чи страшно втратити російських підписників — можна переїхати у чудову країну трішки східніше, де тою мовою говорять, і не засмічувати наш інформаційний простір.

Ми живемо в Україні, яка відчайдушно бореться за своє життя. І зараз як ніколи — є різниця.