Моя горда Батьківщина змінила демократичну спільноту

Президент України Володимир Зеленський сказав, що український народ 24 лютого минулого року не підняв білого прапора, як очікував того ворог, а почав боронити синьо-жовтий прапор. Українці не злякалися, не зламалися, не здалися. Символом того став острів Зміїний та керунок, за яким відправили "русскій ваєнний карабль". Підсумовуючи, керівник нашої держави також говорить, що минулий рік був роком болю, жалю, віри та єдності. 

Кілька днів тому ми стали свідками важливих історичних подій, пов’язаних із візитом президента США Джо Байдена до України й Польщі. Під час виступу у Варшаві Джо Байден заявив, що Київ стоїть, сильний, гордий, з високо піднятою головою.

Поряд із тими словами, я щиро дякую за солідарність з українським народом, яку ви показали упродовж минулого року збройною та гуманітарною підтримкою моєї охопленої бойовими діями Батьківщини, своїм великим серцем для моїх співвітчизників, а також своєю присутністю на сьогоднішній зустрічі у річницю варварського повномасштабного вторгнення Росії до України.

Ми мали не лише трагічний рік нападу цілої путінської військової машини на мою країну, але й дев’ятий рік нерівної боротьби України за свою суверенність та територіальну цілісність, а також криваву боротьбу нашої країни на захист всієї Європи і цивілізованого світу від рашистської орди, яка під прапором "русского міра" всюди несе смерть, голод, страх, ґвалт і руїни. Телерепортажі з Бучі, Маріуполя, Бородянки й Ірпеня шокували світ і залишились у нашій пам’яті назавжди.

Героїчність українського народу стала прикладом незламності для всього вільного світу. В Херсоні, Конотопі чи інших тимчасово окупованих містах українські цивільні громадяни голими руками затримували колони танків. Українські діти готували коктейлі Молотова, а жінки палили ними ворожу бронетехніку. Українські фермери викрадали в рашистів з-під самого носа танки і під обстрілами сіяли пшеницю, аби нагодувати не лише співвітчизників, але й потребуючих в Азії чи Африці, яких Росія хотіла звіряче замучити голодом. Нагадаю вам, що країна-агресор має великий досвід у тій справі, після знищення понад 10 мільйонів українців у часи Голодомору, у 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках. Україна показала світові відразливу варварську істоту так званого "русского міра".

Моя горда Батьківщина змінила демократичну спільноту, навчила її не боятися тиранії Росії, руйнуючи цим міф щодо її економічної та військової потуги. Консолідуючи Європу навколо себе, Україна дозволила повірити, що демократичні цінності дають надзвичайну силу та свободу. І одним із доказів цього є героїзм захисників Азовсталі.

Моя горда Батьківщина змінила демократичну спільноту, навчила її не боятися тиранії Росії, руйнуючи цим міф щодо її економічної та військової потуги. Консолідуючи Європу навколо себе, Україна дозволила повірити, що демократичні цінності дають надзвичайну силу та свободу. І одним із доказів цього є героїзм захисників Азовсталі

Українське суспільство сконсолідувалось зі Збройними силами, президентом Володимиром Зеленським, урядом і парламентом, стало монолітом. Кожен українець відчув особисту відповідальність за Батьківщину та цивілізаційний розвиток спільного Європейського дому, де Україна є рівною серед рівних.

Я пишаюся тим, що дії українського народу і героїзм збройних сил України за підтримки наших друзів і партнерів з міжнародної антипутінської коаліції знищили назавжди багаторічний страх непереможності Росії, збудований брехунами з Кремля. 

Але Україна щохвилини платить найвищу можливу ціну за свою позицію та незламність, життям своїх найкращих дочок і синів, які взяли до рук зброю, щоб врятувати наступні покоління від злочинного геноциду. Саме тому також на вагу життя кожен наступний день очікування на таку необхідну для захисту України зброю: далекобійні ракети, танки, літаки, системи ППО чи протикорабельної оборони.

Ми дякуємо кожній країні, яку ви, шановні панове, презентуєте тут у Кракові, за вашу підтримку. Однак маємо велику надію, що й надалі допомога міжнародної коаліції для України буде лише зростати на випередження смертельної загрози з боку Росії для всього світу у вигляді ядерного чи енергетичного шантажу, навмисного спричинення незворотних екологічних катастроф, міграційних чи продовольчих криз, вчинення країною-агресором всіх чотирьох, згідно з класифікацією, міжнародних злочинів: агресії проти суверенної країни, злочинів проти людства, воєнних злочинів та геноциду.

Українські діти сьогодні, сидячи у бомбосховищах під варварськими російськими ракетними обстрілами, вчаться розрізняти за назвами зброю, необхідну для захисту народу України від повного знищення. Patriot, Javelin, Stinger, Abrams, F-16, HIMARS, РСЗВ, M777, Stryker, Bradley, ATACMS – США. Піон, Krab, Twardy – Польща. Panzerhaubitze 2000, Mars II, Gepard, Leopard – Німеччина. Caesar, Leclerc, AMX-10 RC – Франція, Challenger, NLAW, AS-90, Spartan, Tayfun – Велика Британія. Bayraktar, Kirpi – Туреччина. Bushmaster – Австралія. Senator – Канада. Gripen – Швеція. М-46 – Хорватія.

Українські діти сьогодні, сидячи у бомбосховищах під варварськими російськими ракетними обстрілами, вчаться розрізняти за назвами зброю, необхідну для захисту народу України від повного знищення

І ті знання разом із вдячністю у тих дітей, чиє життя вдасться зберегти завдяки цій військовій допомозі, залишаться з ними на все життя, а також передаватимуться наступним поколінням українців. Так само як і недобра пам’ять про ті країни і тих політиків, які перешкоджали суверенному праву на захист нашій країні або ж відмовили Україні у допомозі під будь-яким приводом, дбаючи виключно за власні бізнесові чи політичні інтереси.

Президент Польщі Анджей Дуда у своєму виступі під час візиту президента США минулої середи відреагував на цю тему дуже твердо, коли сказав, що там, де проливається кров, не робляться нічиї інтереси.

Колись ветеран Першої світової війни знаменитий письменник Еріх Марія Ремарк написав: "У темні часи добре видно світлих людей". Ця цитата стосується усього польського народу, кожної польки і кожного поляка, президента Анджея Дуди, уряду на чолі з прем’єром Матеушем Моравецьким, парламенту, сейму і сенату, польського війська, місцевих урядів та самоврядувань, лікарів, церковних попечителів, духівництва, ректорів та професорів, студентів, офіцерів, прикордонників, пожежників, польського Карітасу, працівників аеропортів та вокзалів, членів громадських та благодійних організацій, пенсіонерів, директорів на вчителів шкіл, вихователів садочків, волонтерів найсвітлішої Польщі, країни, яка минулого року зробила неймовірну річ світового масштабу, згідно зі словами президента Володимира Зеленського, беручи Україну у свої обійми.

Польський народ у темні часи смертельної загрози подарував промінчик віри та надії народу України. Український народ ніколи не забуде того, що поляки відчинили двері своїх домівок для їх дітей і жінок, людей літніх та з особливими потребами в той час, коли їм загрожувала смертельна небезпека

Польський народ у темні часи смертельної загрози подарував промінчик віри та надії народу України. Український народ ніколи не забуде того, що поляки відчинили двері своїх домівок для їх дітей і жінок, людей літніх та з особливими потребами в той час, коли їм загрожувала смертельна небезпека. Власне польські президент і прем’єр, польські посли та представники місцевого самоврядування були в Києві в часі найскладніших битв. Польська держава надавала і далі надає максимально можливу підтримку Збройним силам України й цивільним громадянам, які постраждали від російських варварських діянь. Польський парламент за фантастично короткий час ухвалив необідні законодавчі акти, які забезпечили соціальну та медичну допомогу, легалізацію перебування мільйонам українців, створюючи їм умови для навчання й роботи.

Польща разом зі США є міжнародною рушійною силою у справах передачі Україні сучасного військового обладнання. Особлива та неоціненна роль у тій допомозі припадає місцевим самоврядуванням, зокрема Кракову та Малопольському воєводству, їхньому керівництву, а разом з тим і всім працівникам, які показали найвищий рівень професіоналізму, за титанічну працю для моїх співвітчизників, співпрацю з консульством, і підтримку 24 на 7 упродовж того жахливого минулого року. Особлива подяка належить владі та мешканцям шляхетного Кракова за реалізацію таких символічних проєктів, як проєкт солідарності з нашим народом, як сквер вільної України, як площа імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, багатотисячні марші та демонстрації, надання безцінної фінансової допомоги, але також і багато інших важливих ініціатив, які складно назвати усі за такий короткий час.

Особлива подяка належить владі та мешканцям шляхетного Кракова за реалізацію таких символічних проєктів, як проєкт солідарності з нашим народом, як сквер вільної України, як площа імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, багатотисячні марші та демонстрації, надання безцінної фінансової допомоги, але також і багато інших важливих ініціатив, які складно назвати усі за такий короткий час

Дорогі друзі України, ви фантастичні! Та глибока вдячність українського народу скерована також до усіх людей з великим серцем, які підтримували нашу платформу на території консульського округу Шльонського і Свентокшиського воєводств, в усіх громадах, районах та містах.

Вельмишановні колеги й члени дипломатичного корпусу Кракова, генеральні та почесні консули, мені бракує відповідних слів для вас, які б відображали усю ту вдячність за підтримку команди генерального консульства України в Кракові із найпершої і найскладнішої хвилини. У цілодобовій праці без сну й відпочинку під час виснажливого марафону упродовж багатьох днів, тижнів, місяців. Ми дуже цінуємо ту підтримку та залученість кожної країни, консулів для розв’язання великої кількості питань, які стосуються правової діяльності консульства, поставок гуманітарної та оборонної допомоги, опіки над нашими співвітчизниками, зокрема над літніми й неповносправними людьми, жінками й дітьми, особливо сиротами і пораненими українськими військовими. Ваша наполеглива та важка праця ще більш помітна на тлі поведінки тих країн і політиків, які у такі трагічні моменти залишились байдужими до наших спільних зусиль.

Попри трагічні події цей рік без жодних сумнівів був роком польсько-українського єднання. То був рік, коли мільйони молодих українців, які отримали в Польщі прихисток, отримали одночасно унікальний шанс, збагатитися від польської культури і завдяки дружбі із польськими ровесниками створити фундамент нового майбутнього нашого спільного європейського дому.

Цей жахливий рік був справжнім викликом для команди генерального консульства України в Кракові і найскладнішим роком для мене за 25 років роботи у структурах міністерства закордонних справ України. Перед очима назавжди залишаться кадри з Краківської галереї, до якої у перші тижні щодня прибували по 40 тисяч людей, як і до рідної землі пана воєводи Олькуша, де був створений центр допомоги. Кожного дня їм допомагали 2,5 тисячі польських волонтерів, краків’ян різного віку та професій, фантастичних людей з великим серцем. Потік наших громадян, які приїжджали до Кракова, не лише перетинаючи українсько-польський кордон, але й через Словаччину чи Угорщину, чи навіть Болгарію, видавався нескінченним. Прийом осіб, які потребували правової консульської допомоги, а також обробка їхніх документів тривала у консульстві упродовж багатьох місяців по 16-18 годин на добу без свят і вихідних. На початку рашистської агресії у черзі до нас було по 2500 осіб, а перед тим персонал Генерального консульства України в Кракові налічував лише 10 осіб, серед яких 4 консули. Тому я дуже дякую всім волонтерам, які не залишилися байдужими і в той критичний момент допомогли консульству. Без підтримки з боку влади Кракова та Малопольського воєводства, служб правопорядку, благодійних організацій та мешканців міста, організація роботи консульства була б не можлива у той час. Разом із колегами ми дуже добре це розуміємо і дуже цінуємо.

Однак це не був лише один напрямок роботи консульства. Ми виконували багато інших завдань, важливих для нашої країни та громадян, про всі із яких складно сказати під час короткої промови. Тому спогади варто відкласти до часу перемоги. І тому я пишаюсь своїми колегами, консулами, працівниками й працівницями Генерального консульства України у Кракові за їхню відданість і титанічну працю, а також неймовірну витривалість. На мою думку, це найкраща команда, про яку тільки можна мріяти.

Ми знаємо з історії, що кожна війна закінчується мирними переговорами, проте у цьому випадку маємо справу не тільки із випадком масштабної військової агресії Російської Федерації проти України, але й з геноцидом, який чинять проти українського народу. І відповідальність за той геноцид несе не лише вище військово-політичне керівництво Російської Федерації, але й весь її народ, який підтримує путінський режим та його варварські дії

Ми знаємо з історії, що кожна війна закінчується мирними переговорами, проте у цьому випадку маємо справу не тільки із випадком масштабної військової агресії Російської Федерації проти України, але й з геноцидом, який чинять проти українського народу. І відповідальність за той геноцид несе не лише вище військово-політичне керівництво Російської Федерації, але й весь її народ, який підтримує путінський режим та його варварські дії. Ми повинні спільно протидіяти присутності на території ЄС та всього цивілізованого світу представників так званого "русского міра". Вони ховаються під масками спортсменів, митців, науковців, аби поширювати російські наративи, розповсюджуючи пропаганду й сіючи дезінформацію. Фактом також є те, що більше не існує знаної російської культури Пушкіна, Достоєвського, Лєрмонтова, Маяковського. Культури, яка вигодувала цілий народ вбивць, ґвалтівників та злочинців. Російська мова стала знаряддям для тортурування українських патріотів у рашистських підземних в’язницях. Сьогодні для кожної людини у світі аксіомою є те, що Росія – країна-терорист, країна – серійний вбивця, країна-шахрай та країна-злодій, яка століттями краде території, історію, дітей, національну спадщину, інтелектуальну власність і навіть місце в ООН. Результати вчорашнього голосування в ООН були підтвердженням цьому. Тому наближається час справедливого суду цивілізованого світу над країною варварів і її сателітом Білоруссю, з її картопляним диктатором на чолі.

Ворог не залишає нам вибору. Аби врятувати наш народ та право на цивілізований вибір напрямку розвитку, ми мусимо перемогти у цій війні. Саме тому будь-які майбутні переговори будуть можливі лише після повного звільнення територій суверенної України від військ окупанта, покарання злочинців, відповідальних за воєнні злочини та злочини проти цивільного населення, виплат репарацій, а також за умови рішучого переконання міжнародної спільноти, що Росія, як країна-агресор, повинна бути назавжди позбавлена потенціалу, який би дозволив їй нову агресивну поведінку.

Із досвіду століть ми бачимо, що будь-які пакти, підписані з Росією, не вартують навіть ціни паперу, на якому були написані. Як і всі мої співвітчизники, я безумовно вірю, що цей 2023 рік буде для нас роком перемоги. Попри те, що буде надзвичайно складним і напевно принесе українському народові страждання та численні втрати

Із досвіду століть ми бачимо, що будь-які пакти, підписані з Росією, не вартують навіть ціни паперу, на якому були написані. Як і всі мої співвітчизники, я безумовно вірю, що цей 2023 рік буде для нас роком перемоги. Попри те, що буде надзвичайно складним і напевно принесе українському народові страждання та численні втрати.

Я переконаний, і згідно зі словами гімну Польщі, ми шаблею відберемо те, що нам ворог забрав. Повернемо наших вкрадених дітей та кожен шматок рідної землі, відбудуємо нашу прекрасну країну, вступимо до ЄС і НАТО. Я також мрію, що у тому благородному колі друзів України ми спільно святкуватимемо перемогу над ворогом. Слава Україні! Слава Польщі! Слава нашим міжнародним партнерам з антипутінської коаліції.

* Звернення Генерального консула України в Кракові В’ячеслава Войнаровського в річницю повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну під час зустрічі з іноземним дипломатичним корпусом і керівництвом Малопольського воєводства та м. Кракова в Генеральному консульстві України в Кракові