"Нас просили мовчати, а потім стався теракт в Оленівці". Дружина полоненого азовця про розслідування злочину РФ

Від кохання до полону. Історія азовця Сергія Алєксєєвича

Був 2018 рік. Вони познайомилися у соцмережах. Обоє навчалися на психолога у Хмельницькому. Марії ця сфера подобалася, але за спеціальністю працювати дівчина не дуже хотіла. А от Сергій просто фанатів від майбутньої професії: купував різноманітні книжки, слухав лекції, працював із саморозвитком, прагнув стати дипломованим психологом. Крім того, цікавився ІТ-технологіями, займався програмуванням. Завдяки його допомозі Марія освоїла нову галузь, в якій зараз працює. Каже, хлопець постійно намагався її стимулювати, допомагати, підштовхувати до чогось нового. 

Фото: архів Марії Алєксєєвич

Вони хотіли одружитися, створити сім'ю, народити дітей. Обирали міста, де будуть разом жити. Але все зупинилося 24 лютого, коли Росія пішла війною на Україну, а Сергій став одним зі сталевих захисників Маріуполя у лавах полку "Азов". 

"24 лютого ввечері Сергій написав мені, що з ним все добре, і сказав: сиди вчи програмування. Звичайно, я не могла нічого вчити, хоч і бажання було, але це був перший день повномасштабного вторгнення. Я не знала, де Сергій, що з ним, хоча він писав мені. Все одно це був такий стрес. Я просто не розуміла, що буде далі", – каже дівчина. 

Поки хлопець воював у Маріуполі, вони тримали зв'язок. Крайнє повідомлення від Сергія прийшло 13 травня, за три дні до виходу з Азовсталі. 

"Він мені не казав про те, що планується вихід з Азовсталі, взагалі не розповідав, що такий варіант можливий, і про можливий варіант він не казав ніколи. Тоді він просто сказав, що кохає мене, і щоб я не переживала, якщо його довго не буде на зв'язку. Це була така досить коротка переписка, я йому сказала, що теж кохаю і буду чекати, але він вже того не прочитав", – пригадує Марія. 

Із заводу "Азовсталь" Сергій Алєксєєвич, разом з іншими понад 2000 оборонців вийшли, склавши зброю та здавшись у полон росіян. Українських військових відправили в Оленівку. Відтоді Марія, зрештою як і решта українців, в кого рідні потрапили у ворожий полон, постійно відстежують російські новини, з надією, хай зовсім мізерною, побачити рідне обличчя, впевнитися, що він – живий. 

Тоді, після виходу захисників з Азовсталі Марія тричі бачила свого Сергія на відзнятих росіянами відео. Вперше 19 травня, коли окупанти показували умови утримання полонених в Оленівці. Потім було ще одне відео, де хлопець мимоволі потрапив у кадр. Дівчина каже, ці відео були короткі, але навіть якщо це кілька секунд, свого Сергія вона завжди знайде. Втретє, і востаннє, чоловіка дівчина бачила після трагедії в Оленівській колонії. 

"Після теракту в Оленівці росіяни опублікували списки 30 липня, і в списку поранених я знайшла Сергія. Звичайно, спочатку казали не вірити в ці дані, що це неправда. В мене теж були сумніви, бо здавалося, що це якась російська маніпуляція, що вони, можливо, якось намагаються нас залякати, і що всього цього немає, всі живі-здорові. Але потім, 3 серпня минулого року, я побачила відео з Донецької лікарні, і на тому відео був Сергій: поранений, в палаті, і вони в нього розпитували, що чув, бачив, як все це відбувалося. Саме відео теж недовге, менше як хвилина. З Сергієм досі немає зв'язку, я не знаю, в якій він колонії утримується, як його стан здоров'я, самопочуття", – ділиться з журналісткою своїми переживаннями Марія. 

Взагалі Сергій, зі слів дівчини, дуже добрий та чуйний. Завжди під час прогулянок він допомагав тваринам. Одного разу навіть підібрав котика на вулиці й привіз додому. Той кіт досі живе з Марією. Хлопець завжди намагався розвиватися, і в цьому підтримував кохану теж. Він веселий, і навіть бувши в Маріуполі, пеклі на землі, коли там йшли важкі бої, він підбадьорював Марію, старався розрядити атмосферу, і це вражало, каже дівчина. 

Фото: архів Марії Алєксєєвич

"Він перебував у самому пеклі війни, в оточенні ворога, йшли бойові дії, але Сергій намагався підтримати мене, щоб я трохи від цього абстрагувалася. Він завжди мене підтримував: будь-які ідеї, думки, і просто морально. Бувши в Маріуполі, він запитував, чи мені всього вистачає, чи в мене є їжа, гроші, чи я у безпеці, чи немає часто повітряних тривог, чи все добре. Він постійно просив мене не хвилюватися, берегти себе і триматися", – розповідає Марія Алєксєєвич. 

Сергій ніколи не розказував їй про бойові дії, навпаки хотів відгородити від жахіть війни. Коли ж вона сама запитувала, просила поділитися з нею тим, що там відбувається, хлопець просто переводив тему, ніколи не хотів говорити про це. Зрештою, зараз Марія вдячна коханому за таку турботу, каже, якби тоді дізналася про все як є, напевно, не витримала б. 

Сергій - хмельничанин, а Марія з Хмельницької області. Ще до повномасштабного вторгнення, коли обирали місце, де в майбутньому хотіли б жити, хлопець хотів, щоб це було село, казав, що втомився від життя в місті. На той час дівчина не була в захваті від такого варіанту, та тепер, коли коханий понад рік у російському полоні, каже, навіть рада б переїхати десь у тиху місцевість, створити власний куточок, і щасливо спокійно жити разом. 

"Влітку 2021 року ми говорили також про можливість того, що переїдемо в Маріуполь, будемо жити там. Ми багато про це говорили, мабуть, місяці три, обдумували, як правильно це зробити, і в якийсь момент Сергій сказав: зачекай, поки ще не потрібно. Чому він це сказав, мені він не пояснив, однак зараз я думаю, що все-таки була в нього якась інтуїція. 

Взагалі коли ми говорили про імовірне повномасштабне вторгнення, він казав, що скоріше за все в Маріуполі будуть вестися дуже величезні бойові дії, й що він поїде туди буквально відразу, як буде відомо, що росіяни вже збираються. Сергій мені говорив, що піде в будь-якому випадку: чи то через два місяці, чи через рік, чи 5 років. Він готував мене, що коли буде велика війна, він не сидітиме вдома, кине всі та піде захищати Україну. Бо інакше він не зможе, не хоче, щоб наші майбутні діти боролися з росіянами", – каже дружина полоненого бійця "Азову" Марія Алєксєєвич. 

Розслідування трагедії в Оленівці та Спільнота Родин Оленівки

Теракт в Оленівці стався 29 липня. Тоді загинуло понад 50 українських військовополонених, ще більше як 130 захисників були поранені. Серед них і Сергій Алєксєєвич. Після трагедії ООН створила комісію, яка мала б розслідувати обставини трагедії в колонії на окупованій Донеччині. Проте російська влада досі не допустила до місця трагедії жодного міжнародного представника. Відтак, у січні 2023 року Організація Об'єднаних Націй припинила роботу комісії. Тоді рідні постраждалих в Оленівському теракті вирішили створити власну спільноту, аби власними силами рухати процес встановлення фактів вбивства росіянами українських військовополонених. 

"У нас є три великі мети: повернення поранених під час теракту військовополонених, вшанування пам'яті загиблих внаслідок теракту, аби цих людей знали в обличчя: вони вийшли за наказом з "Азовсталі" і їм все-таки обіцяли збереження життів, але, на жаль, вони більше ніколи не зможуть обійняти своїх рідних. І третя мета – відновлення міжнародного розслідування", – заявляє Марія Алєксєєвич. 

Фото: архів Марії Алєксєєвич

До слова, місяць тому вона зареєструвала петицію з проханням започаткувати дні скорботи та пам'яті за захисниками, страченими в Оленівці. Для усіх рідних вбитих росіянами військовополонених це надважливий жест. Зараз збір підписів триває, станом на 13 серпня документ підтримали 13,5 тисяч українців з необхідних 25 тисяч. Щоб допомогти Спільноті Родин Оленівки, переходьте для голосування за посиланням.

Спершу до спільноти входили лише рідні тих бійців, яких було поранено в Оленівці. Згодом доєдналися родичі загиблих військових, оскільки їм теж потрібна була допомога, і самі вони знають чимало цінної інформації, важливої для встановлення правди. 

На сьогодні у Спільноті Родин Оленівки 140 людей, але це далеко не всі родичі оборонців Маріуполя, які потрапили в Оленівку. Більшу частину родичів не вдається відшукати, оскільки до оприлюднених росіянами списків потрапили не всі, зокрема поранені. Так, йшлося про понад 130 українських захисників, які були травмовані в ніч на 29 липня в Оленівській колонії, однак Росія опублікувала список зі 73 осіб. Тобто швидше за все окупанти не вказали тих, хто зазнав легких поранень і не був госпіталізований до лікарні, каже Марія Алєксєєвич. Цих людей досі шукають.

"Коли ми почали свою діяльність, ми дізналися, що в Україні теж розслідування не велося належним чином. Тому що свідків теракту, які були в тому бараці, чи в інших бараках, але які знають цінну інформацію, не опитували станом на той час. Здається, їх опитали тільки місяць чи півтори тому. Ми ще навіть щодо цього писали звернення до депутатів, які нам допомагали цю справу зрушити. Річ у тім, що теракт в Оленівці в Україні розслідують Служба безпеки та Генпрокуратура. Але в СБУ справи тільки по загиблих, стосовно поранених в них немає жодної інформації. Зараз, після численних зустрічей Генпрокуратура нас запевнила, що будуть ознайомлюватися зі справами поранених. Тобто тільки ознайомлюватися, чи далі будуть їх розслідувати – нам поки що невідомо, на жаль", – зазначає дружина військовополоненого азовця Марія Алєксєєвич. 

Спільнота Родин Оленівки також постійно проводить зустрічі з координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими щодо повернення поранених в теракті. Проте Марія Алєксєєвич зауважує, що до них приходять лише консультанти, натомість вище керівництво штабу, зокрема секретар Дмитро Усов не йде, мовляв, через брак часу. 

"Ми постійно наголошуємо, що готові співпрацювати, що ми відкриті для різних пропозицій, і можемо допомагати, наприклад, нас можуть включати до складу делегацій, щоб ми говорили про поранених, полонених і т.д. Ми декілька разів просили зустрічі з Дмитром Усовим, який виконує багато завдань щодо обміну військовополоненими. На жаль, він до нас на зустрічі не приходить. Пояснює, що не має часу, а потім на сторінках координаційного штабу, на наступний день або через день, з'являються фотографії, що він провів зустріч із родинами якихось інших бригад", – підкреслює дівчина.

Спільнота Родин Оленівки також просила про зустріч з Офісом президента, щоб поговорити про розслідування теракту в Оленівці та обміни полонених, але звідти їм теж прийшла відмова. Як пояснюється у відповіді, Офіс президента під час воєнного стану не приймає громадян. 

Водночас рідним полонених та вбитих в Оленівці українських військових активно допомагає уповноважений з прав людини Верховної Ради України Дмитро Лубінець. За його сприяння, каже Марія Алєксєєвич, вже відбулося дві великі зустрічі, на яких були представники СБУ, Генпрокуратури, координаційного штабу, також представники Комітету Червоного Хреста та ООН. 

"Чи дають нам ці зустрічі якийсь результат? Якщо говорити про розслідування, то так. Наприклад, у квітні в нас була перша зустріч з Дмитром Лубінцем, спрямована саме на розслідування щодо загиблих внаслідок теракту в Оленівці, на пришвидшення проведення ДНК-експертиз. Тому що станом на квітень було дуже мало ідентифіковано тіл, які повернули ще в жовтні 2022 року. Рідні не розуміли, чому була затримка. Вони надіялися, що їхні близькі перебувають в полоні, а виходить, це очікування ще більше зробило їм боляче. Після цієї зустрічі проведення експертиз пришвидшилося, і станом на зараз майже всі тіла ідентифіковані – за офіційною версією 52 людини, ще залишається 5 чи 7 осіб встановити", – каже Марія.

Стосовно обміну зрушення мінімальні. Крайній раз повернули з полону 22 людини, а за рік вдалося обміняти понад 500 людей. Тоді як лише з Азовсталі вийшли близько 2500 осіб, серед них 700 бійців "Азову", зауважує дівчина. 

На переконання дружини азовця Сергія Алєксєєвича, не варто мовчати про тих, кого утримують росіяни – важливий постійний розголос та підтримання теми про те, що сталося в Оленівці, про кожного українського бійця, який там опинився. Так, понад рік тому, після виходу оборонців Маріуполя з Азовсталі влада просила зберігати інформаційну тишу, щоб найперше не нашкодити самим військовополоненим. Однак потім стався теракт в колонії, і дівчина дуже шкодувала, що до того мовчала, хоча на той момент не розуміла, що робити та як бути. 

"Після теракту нас запевняли: ось дивіться, ми ведемо перемовини, дуже складний процес, скоро будуть гарні новини, нічого ніде не кажіть, зберігайте інформаційну тишу. Добре, ми чекали, і зараз вже понад 15 місяців вони в полоні. Це, звичайно, вибір кожної людини – говорити про військовополонених чи ні, кожен прислухається до свого серця, інтуїції, чи це може нашкодити, чи, може, навпаки допомогти вижити й повернутися якнайшвидше. Я вважаю, що це допоможе повернутися Сергію живим до мене, маю дуже велику надію", – каже Марія Алєксєєвич. 

Фото: Reuters

Так, ми не знаємо багатьох захисників, бачили хіба тих, хто повернувся додому. Яка доля решти оборонців – невідомо. Тому важливо говорити про кожного захисника, показувати їхні обличчя. Це був не полон на полі бою, а спланований вихід із заводу "Азовсталь", тому за цих людей має відповідати керівництво країни, адже були домовленості, що все буде добре. 

"Після чотирьох місяців полону обміняли 215 людей (йдеться про обмін у вересні 2022 року, – авт.), а всі інші досі перебувають у росіян, в тому числі поранені: думаю, рани у них вже гниють. Всі знають, що в полоні досі помирають наші військові. 

Тому Міністерство закордонних справ має в першу чергу націлюватися на міжнародну арену. Взагалі важелі впливу є, тому що якби їх не було, не було б того ж обміну у вересні торік. Інше питання – як ними користуються і взагалі чи хочуть ними користуватися", – зауважує дружина полоненого азовця Марія Алєксєєвич. 

• Нагадаємо, 29 липня минув рік з часу трагедії в Оленівці, де росіяни вбили понад 50 українських військовополонених, ще більше як 130 захисників отримали поранення. Про те, що відбувалося в ту жахливу ніч в колонії на території окупованої Донеччини, свідчення воїнів, які вибралися з Оленівського полону та зрушення у справі стосовно розслідування злочину Росії читайте у нашому матеріалі.