Сто поезій напередодні самогубства: вийде збірка Пауля Целяна у перекладі Жадана
У вересні вірші німецького поета вийдуть українською
Збірку, що має назву «Світлотиск», Пауля Целяна переклав з німецької Сергій Жадан, повідомляє Gazeta.ua.
Пауль Целян – німецький автор, що народився в українському місті Чернівці. У цьому ж місті його вірші українською презентують на поетичному фестивалі Meridian Czernowitz, що відбудеться 5-7 вересня.
Книга матиме 136 сторінок. Вступне слово та післямову до збірки також написав Сергій Жадан.
«До книги вибраних віршів видатного німецькомовного поета Пауля Целяна (1920, Чернівці – 1970, Париж) увійшли твори автора, написані ним в останні роки життя. Збірка містить сто поезій, надрукованих у прижиттєвих виданнях, а також у книгах, що з'явилися відразу після трагічної смерті Целяна. «Світлотиск» дає можливість ознайомитися з «пізнім» Целяном, чия творчість відзначалася дедалі більшою тьмяністю та герметичністю письма, численними поетичними кодами й шифрами, залишаючись одним із найцікавіших явищ європейської поезії другої половини ХХ століття» - йдеться у анотації до збірки.
Передмову поет-перекладач написав у формі вільного вірша:
«ЦЕЛЯН, ЯКИЙ роз-
падається на шматки,
паульцелян, який пишеться однимсловом,
з усіма його ритмічними
паузами,
з усіма його лексичними покручами,
з самим його прізвищем – перекрученим,
ніби телефонний дріт, який намагаєшся
розплутати для подальшого комунікування,
оскільки все зав'язано на комунікуванні –
вся поезія й уся біографія.
Вірші Целяна – телефонний записник,
кожен вірш у якому розкладається на частини,
переобтяжені інформацією (себто поезією),
якої, утім, вистачає рівно настільки,
аби не помилитися номером.
Ці вірші і вписувались, очевидно, так,
як вписуються телефонні номери – принагідно,
несистематично й непослідовно, проте чітко
й уважно, з огляду на те, що втрачені літери
будуть дорівнювати втраченим можливостям
порозумітись із телефонним диспетчером».
Фото: Meridian Czernowitz
Нижче публікуємо один з віршів Пауля Целяна з розділу «Із книги «Злам дихання» (1967):
ПИСАНЕ видряпується,
вимовлене, морською зеленню
палає в бухтах,
у
розріджених іменах
скачуть дельфіни,
в увічненому Ніде, тут,
у пам'яті за-
голосних дзвонів, у – тільки де?,
хто
в цьому
чотирикутнику тіні
дише, хто
під ним
мерехтить, мерехтить, мерехтить?
- Актуальне
- Важливе