Як нацгвардійці облаштовують побут на блокпосту в Попасній

Більшість з них родом із Вінниці. Всі хлопці різного віку і з різним рівнем військової підготовки. Майже для всіх ця ротація – друга, тому свій блокпост вважають тимчасовою домівкою, йдеться у повідомленні прес-служби Нацгвардії, передає Еспресо.TV.

Охоронці, інженери, вчителі, підприємці – коли постало питання боронити Україну, вони не лишилися осторонь.

"В армії я не служив, я вчився в інституті, у мене вища освіта - інженер-будівельник, було в мене дві роботи, заробляв трохи. Про те, що відбувається на Донбасі - дізнавався по телевізору. В один день я вирішив, що не буду сидіти на дивані. Наступного дня пішов у військкомат, нікому не сказав. Потім я вже з військкомату подзвонив, попросив привезти мені чашку і зубну щітку, я їду в Луганську область. Я вважаю, що це нормальний чоловічий вчинок – зробити щось важливе", - розповідає свою історію Вадим Немирівський з Вінниці.

Не злякала добровольця навіть відсутність військового досвіду – перед відправкою в зону проведення АТО, майбутніх нацгвардійців навчають тактиці ведення бою на тренувальних базах.

"Не шкодую, що потрапив саме в Нацгвардію - бронежилет дали, каску дали, навчання було на досить високому рівні в навчальній частині під містом Вінниця", - каже Вадим.

Багато на блокпосту і тих, хто знайомий з військовою справою. Охоронець в мирному житті Володимир розповідає, раніше служив, зі стріляниною та армійськими позбавленнями знайомий, та навіть у нього події на Донбасі іноді викликають острах. Каже, перша ротація на позиції біля Попасної була відносно спокійною. Тепер – все навпаки – «дуже багато опадів з ворожої сторони».

"Тримаємося на оптимізмі, на гуморі, і морально підтримуємо один одного. Ну, скажімо так - важко, буває страшно, різне буває. Коли повернуся додому, то точно не буду купувати петарди, тому що ці вибухи вже набридли», - сміється нацгвардієць Володимир.

Завдання хлопців – утримувати позицію на блокпосту та доглядати автомобілі. Коли видається вільна хвилина, хлопці займаються облаштуванням своїх бліндажів, які на 60 діб замінюють домівки. При цьому, бійці не втрачають почуття гумору. Наприклад, в них є кафе "У Ібрагіма", на табличці зазначається – працює цілодобово. Хоча, звісно, хлопці собі готують самі, а забезпеченість продуктами вимірюють наявністю наваристого борщу на обід.

Слідкують нацгвардійці і за фізичною підготовкою – з підручних матеріалів зібрали собі справжній тренажер – на залізну трубу причепили автомобільні покришки, вони й замінили штангу. Бійці кажуть, окрім занять у "спортзалі", багато з них зранку ще й бігають.

Не забувають військові на службі і про духовну їжу – у вільний час читають книжки.

Вже другий місяць живе з бійцями домашній вихованець, кіт прибився до них на початку ротації.

"В нас тут маленька родина, тільки немає жінок, - посміхається нацгвардієць. - Всі свої, рідні, вони завжди прикриють спину, віддадуть останній шматок хліба, тобі віддадуть. Тут стосунки навіть більше ніж людські, навіть більше ніж братські".

Хлопці кажуть в один голос, будуть нести службу в зоні АТО стільки, скільки буде потрібно. Звісно, на них вдома чекають родини, кохані та діти, але допоки вони потрібні своїй країні – позицій вони не полишать.