Цілик про ставлення українців до чужих дітей

Я як мама завжди відчувала сильну напругу, бо моя дитина неодмінно комусь заважала, когось дратувала

Зміст

Їхала я потягом, а поруч — молода жінка із немовлям. Всі пасажири в нашому купе були дуже приємні, і тут ця молода мама каже нам: "Це вперше за довгий час ніхто не скривився, коли побачив мене з дитиною, і не сказав щось типу "То що, спати не будемо сьогодні?".

І так мені вкотре стало гірко від помітної нетерпимості українського суспільства до маленьких дітей. Авжеж, я узагальнюю, але як мама гіперактивного малюка в минулому я добре пам’ятаю, як воно — ходити в цьому взутті, і тому завжди намагаюся тепер підтримувати молодих батьків із дітьми десь в дорозі.

Просто є з чим порівнювати, я памʼятаю, наприклад, як колись ми з 5-річним сином подорожували у Сакартвело, і мене тоді дуже зачепив контраст. Там дітей переважно обожнюють, ти з дитиною всюди почуваєшся бажаною; і навіть підлітки-хлопці, проходячи повз десь у місті, можуть нахилитися до твого малюка і почати тепло загравати до нього (цей епізод мене тоді вразив до глибини душі).

Читайте також: Портрет покоління

В Україні люди дуже різні, і реакції дуже різні також, але, загалом, я як мама завжди відчувала сильну напругу, бо моя дитина неодмінно комусь заважала, когось дратувала тощо.

Тим часом нас, українців, усе менше і менше, й тим людям, які наважуються зараз народжувати в Україні, на мій погляд, потрібна особлива підтримка і від держави, і від суспільства загалом.

А потім у нашому купе опинилася ще молода дівчина із собачкою мальтіпу. Я донесхочу награлася з цим солодким створінням, аж раптом дівчина каже: "Це мені чоловік подарував. Ви знаєте, він уже 5 днів не виходить на зв’язок…". "Він служить? А де саме?". "Зараз на Курщині".

А ще трохи згодом ця дівчина сказала: "Дитину я собі зараз не можу дозволити, хіба що після закінчення війни. Ну, хоч собаку маю…".

Та й таке. Але я вчора читала новину, що в Харкові та на Харківщині загалом зараз бебі-бум. Не знаю, що там в інших регіонах України з цим ділом, але хочу якось підтримати й обійняти усіх тих батьків, що і під час війни наважуються давати життя новим українцям. Дякую вам.

Джерело

Про авторку. Ірина Цілик, українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів. Член Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2025, середа

22 січня