Хто залишається в армії?

Я зараз не буду говорити про те, що в країні… війна. Справжня війна за наше існування. Навіть запроваджений відповідний правовий стан. Тобто одразу починає працювати шістдесят пʼята стаття Конституції. Але зараз про інше.

Навіщо потрібні ті, хто не хоче?

Якщо почати розбирати цю тезу, то на перше місце виходить дуже проста істина… В армію ніхто не хоче! Зовсім. Ну добре, окрім ду-у-уже маленької кількості людей, які кайфують від війни. Є такі. З них ще потім набирають ПВК. Але їх кількість мізерна. А всі інші, це люди які не хотіли й не хочуть в армію. Бо що? Правильно! Неприродно хотіти:

• не бачити рідних та близьких, місяцями;
• дуже часто жити (спати) в умовах, які важкувато назвати нормальними, не кажучи вже про таке слово, як гарні;
• відповідно білий унітаз та гарний душ уходять в розряд чогось малоздійсненого;
• харчуватись, як прийдеться, бо часу на прийняття їжі не завжди є;
• знати, як виглядає десяток… два десятки… три десятки мишей, про відповідний запах краще не згадувати;
• розуміти, що вбити можуть кожну мить.

І так далі.

Читайте також: Одні країну боронять, а інші на ній їздять…

В армію не хоче ніхто! І ті, хто зараз у війську, в прямому сенсі мріють, коли нарешті настане той самий день…

І все ж таки, вони чомусь сюди прийшли. І чомусь тут залишаються. Залишаються ті, хто вже в строю роками й ті, кого два місяці тому мобілізували прямо з вулиці! Один з таких, наприклад, наш сержант з матеріального забезпечення! Навіть на новенький танк Абрамс не обміняємо!

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.