Корупція в Україні — опорна конструкція функціонування її як держави

Корупція в Україні — несуча конструкція функціонування її як держави, й частково, навіть суспільства. (І через це вона дуже суча, пробачте мені за цей кавеен). Можна навіть сказати, що корупція як явище була в рядах батьків-засновників нової української держави, бо добила СРСР і дозволила нам за могорич викупитись із союзу соціалістичних республік.

Але далі вона органічно перетекла у незалежну вже державу і заповнила усі ніші. Ядерка і корупція, обидві радіоактивні — наш спадок із радянського минулого, те, що ми взяли собі в дорогу. Але ми, як завжди, затупили й потрібного позбулись, а непотрібне залишили.

Тому і заклики негайно побороти корупцію, і такі ж полум'яні обіцянки справитись із нею нарешті — це смішні та інфантильні афірмації, бо це тупо нереально. Корупція в Україні — абсолютно низова ініціатива, вона б'є фонтаном вгору, рухаючи людей кар'єрними щаблями, та проникаючи нагору, та розростаючись у масштабі. І потім вже опадає зверху на людей дощем зелених банкнот. 

Придивіться до тих мільйонів на столах, ліжках і підлогах — це ті ж коробки цукерок і пляшки коньяків, просто збільшені кратно відповідно до нових повноважень задарюваного.

Читайте також: Хмельницькі прокурори не прилетіли з Марса

Корупція вросла в державу як симбіотичне тіло. В освіту, медицину, державне управління, правоохоронні органи та все решту, де є хоч якесь мінімальне прийняття рішень та управління фінансовими потоками. Вона вросла в структуру держави, як Біл "Прихлоп" Тьорнер у корпус "Чорної перлини" - частина команди, частина корабля(с).

Проблема в тому, що не існує чіткого поділу на зло і добро, корупцію і не корупцію. Корумповані чиновники, прокурори, управлінці, генерали та депутати — виконують одночасно якусь частину державної роботи, може, навіть якісно виконують. Це така потворна спайка користі та злочину, і відділити зерно від полови — непіднімне завдання. А просто позвільняти усіх означатиме колапс держави та її функцій.

Ви думаєте, чого Залужний закривав очі на цілком очевидно продажних військкомів першої хвилі? Бо вони, нажираючись пачками доларів, знали, як працює система, і паралельно робили якийсь результат з мобілізації. Це така собі форма не виймати ножа з тіла жертви, поки не довезуть в лікарню. Звучить жахливо, та.

Що прикметно, колись для українців корупція була інструментом допомоги. Перебуваючи постійно в чужих державах і комунікуючи з чужими чиновниками, — німцями, австрійцями, поляками чи росіянами, українець міг досягати своїх цілей, підкуповуючи їх, і таким чином робився для них своїм. 

І тепер, маючи свою державу і свою владу, важливо, щоб оця "своя" була не лише просто порожнім словом. Бо звична десятиліттями схема взаємодії українця з державою така: я вас усіх там ненавиджу, ви зборисько ненажер, і тому, коли мені від держави щось буде потрібно — я собі це куплю. Довідку, диплом, землю під забудову, та будь-що. 

Читайте також: Про МСЕК, людей з інвалідністю і корупційний феодалізм

Нікого в Україні не обурювало ніколи, що все продається, обурювали лише ціни на продаване. Українці вміють в корупцію споконвіку, й от як тільки знову виникла проблема і загроза – вони звичним рухом запустили руку під матрац намацувати вирішення. А мільйонні оборудки на грошових потоках виросли лише тому, що виросли грошові потоки. Таких легких мільярдів як зараз, Україна ніколи ще не мала. Ні так легко дарованих, ні так погано контрольованих в хаосі війни.
І тут вже нереально визначити — корупція в Україні тому, що дають, чи тому, що беруть? Це самозавідний механізм, безперервний цикл, наше ї*уче колесо сансари.

Перевернути якийсь черговий камінь на подвір’ї українського життя і посвітити ліхтариком на хробаків і жуків під ним з обуренням: "Ви тільки подивіться, Що тут коїться", - це не розв'язання проблеми. Як поженити українця і державу, щоб стосунки між ними були партнерськими, як у подружжя, а не товарно-грошовими — оце питання на мільйон. Ну, чи на мільярд, бо ціна питання в Україні дуже виросла за останні роки.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.