Позиція уряду Польщі демонструє політичну шизофренію щодо розв'язання проблеми з блокування кордону. Колонка Віталія Портникова

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск висловився за повне закриття кордону з Україною для постачання будь-якої сільськогосподарської продукції, хоча підкреслив, що це має бути зроблено у діалозі з Києвом. Туск зробив цю заяву перед ймовірною зустріччю польських урядовців з учасниками протестів фермерів, яка може відбудеться вже завтра 29 лютого у Варшаві. Ця заява демонструє, що польський уряд хоче швидше домовитися із представниками протестувальників, ніж знайти якусь спільну мову з українським урядом.

Отже, що реально відбувається?

У 2022 році після нападу Росії на Україну Європейська комісія ухвалила рішення про скасування будь-яких обмежень для постачання української продукції для країн ЄС. Тобто фактично тимчасово запровадила для України режим такий самий як і для інших країн-членів ЄС. Тепер польський уряд не просто хоче закрити кордон для української сільськогосподарської продукції, а підкреслює, що Польща найбільш серйозно втрачає від цих поставок, тому виступає за відновлення обмеження для товарів з України. При чому мова йде не тільки про зменшення квот для української сільськогосподарської продукції, а й повернення до довоєнного рівня, який був зафіксований в Угоді про асоціацію України і ЄС. Про це зокрема говорив нещодавно міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

Таким чином польські урядовці нібито констатують, що війна Росії проти України вже закінчилася, а українська економіка фактично зруйнована російським нападом і не потребує додаткових заходів солідарності з боку європейських країн. І водночас прем'єр-міністр Туск говорить, що Польща залишається найголовнішим союзником України у ЄС. І тут потрібно запитати: з якого такого дива? Адже союзницькі взаємини якраз передбачають поступки з обох сторін і навіть жертви, які одна країна хоче нести заради іншої спотвореної та знищеної війною.

І тут ми спостерігаємо до певної міри політичну шизофренію. На саміті Вишеградської групи прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск жорстко розмовляє з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном та прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо, які повторюють відомі наративи про необхідність перемовин України з Росією, закінчення війни, що Захід займає неправильну позицію по відношенню до допомоги Україні. І Туск на цьому саміті виступає як головний захисник українських поглядів щодо закінчення війни й поглядів, які зараз поділяють більшість політичних лідерів цивілізованого світу.

З іншого боку Угорщина та Словаччина не блокують свої кордони з Україною, ба більше Угорщина відкриває нові пункти перетину кордону, щоб мінімізувати ті проблеми, які виникли в України через дії польських протестувальників та польського уряду, який вже котрий день не може зупинити не такий вже і масштабний протест на кордоні України та Польщі.

Дональд Туск, як досвідчений політик, міг запитати у самого себе: що важливо, виступати із заявами про польську позицію як найбільш дружню до сусідньої країни чи здійснювати заходи, які допомагають Україні виплутатися з того економічного зашморгу, який з одного боку створюється президентом РФ Путіним, а з іншого – руками тих західних сусідів України, які намагаються удавати, що війна Росії з Україною вже закінчилася й українська економіка функціонує у своєму довоєнному вигляді? А це не так, це відверта брехня! Це бажання заплющити очі та не дивитися вгору.

І тут ми маємо продовжити ту саму дискусію, яку сам Туск та інші польські політики проводять з Орбаном та Фіцо: чи буде для вас краще, якщо Росія переможе у своїй війні з Україною? Чи потрібно для Росії створювати додаткові інструменти, які сприятимуть її тріумфу? Мені здається, що питання, яке поляки адресують угорським чи словацьким керівникам, можна було б абсолютно спокійно адресувати й політичним лідерам Польщі та запитати, що ж для них є важливішим, передвиборчі інтереси, стосунки у коаліції чи все ж таки намагання не створити смертельну небезпеку біля кордонів власної країни, коли вже ніхто не буде пам'ятати про польських фермерів?

Я звичайно усвідомив би ситуацію, коли у Варшаві шукали б рішення проблеми, яке полягало б у створенні нових дотацій для польських фермерів з боку Європейської комісії. Дійсно, якщо польські фермери втрачають певні прибутки внаслідок того, що для України створений режим, який є для інших країн ЄС, то польське сільське господарство, як і сільське господарство сусідніх з Україною країн Центральної Європи, можна було б підтримати. Але чому за український кошт? Чому за кошт виживання української економіки? Чи можна називати дружнім ставлення країни, переважна більшість громадян якої підтримує фермерський протест, а значить фактично знищення того, що від української економіки залишилося.

Адже польську економіку ніхто не бомбив, не руйнував. Уявіть собі палаючі поля врожаю польських фермерів, знищені заводи, мільйони біженців. Здається, тоді Польща думала б не про прибуток, польські фермери не протестували, а шукали собі місця на спортивних майданчиках Франції чи Німеччини. Це абсолютно інший рівень випробування, ніж той, який сьогодні є у протестувальників. І зовсім інші проблеми вирішує польський уряд, ніж ті проблеми, які вирішує український уряд. Ця промовиста ілюстрація є непоганою, бо говорить про наступний розвиток подій уразі програшу України.

Вже самі європейські політики допускають можливість конфлікту між РФ та країнами НАТО. Це ж неабстрактні країни, це ті ж самі польські фермери, які будуть разом зі своїми дітьми шукати собі притулку на стадіонах у провінційній Франції та розповідати один одному історії, як вони блокували український кордон і які у них були чудові врожаї. Однак слухачами цих історій будуть ті, хто ділитиме з ними нелегку долю біженців з власної країни, чого я зовсім не хотів би їм побажати. Але для того, щоб так не відбулося з поляками, варто подумати, що зробити, аби так більше не відбувалося з українцями. Чи не так?

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів та колонок.