Про критичне мислення, невизначеність і українців
Причиною того, як суспільство й окремі люди сприймають інформацію, події та тенденції, у що вірять, чого хочуть, часто вважають "відсутність критичного мислення", "погану освіту", "тупість" чи "це вроджене"
Ну, в сенсі от якби всі українці мислили так само критично, як я та мої однодумці, то ото була б країна! Це міф.
Критичне мислення в цьому випадку (на думку авторів) - це той метод мислення і той набір переконань, який поділяє автор висловлювання. Наприклад, критично мислити в такій концепції це — підтримувати чи не підтримувати певного лідера, ідеологію (яка правильна, бо вірна), релігію. Але так це не працює.
Окрему категорію "критичного мислення" складають ті, хто наслухався Щедровицького і його учнів. І їх вс*ату "школу методологів". Арестович, Дугін, Романенко і ще купа "філософів і футурологів" серед них. Ці люди як навчать такого критичного мислення, так хоч вішайся. Ця пострадянська пошесть багатьом мозок зас*ала.
То що ж таке справжнє критичне мислення?
Критичне мислення чітко пов'язане з раціональним і науковим підходом до розв'язання задач. Науковий метод передбачає мінімізацію впливу на аналіз (висновки) і рішення когнітивних викривлень. Десятки їх.
Читайте також: Доведеться міняти систему або міняти прапор над столицею на чужий
А людина — істота не раціональна. І з чим більш кризовими особистими чи соціальними процесами вона стикається, тим більше виносить судження і приймає рішення шляхом спрощення реальності та скорочення ланцюжків мислення. І знаходить те просте рішення, яке їй все пояснює. Хто там винний, хто зрадник, чому вона податки не платить чи хто винен що роботи нема. Будь-яка людина вразлива до цього.
Саме тому коли суспільство загалом чи людина індивідуально переживають гостру кризу невизначеності (від війни до важкої хвороби родича), зростає попит:
- на популізм і прості рішення. Чим більший розрив між багатими та бідними, чим менше працюють соціальні ліфти — тим більше популізму;
- на ворожок і астрологів, на гомеопатію і гуру (та інші моделі магічної взаємодії зі світом). У СРСР запит на колективного Кашпіровського був великим не тільки тому, що була погана освіта. А переважно через крах способу життя, зрозумілої картини світу;
- на фінансові піраміди. Вони не тому найпопулярніші в періоди криз, що люди тупішають і менш "критично мислять", а тому, що вразливість до простих рішень зростає;
- на конспірологію різного рівня.
Чим гостріша криза — тим більше людей стрибає назад, аж до магічного мислення. Людей з чудовою освітою і вчора ще цілком раціональних.
Єдиний дійсно дієвий механізм мінімізувати вплив викривлень мислення на прийняття рішень — знижувати загальний рівень невизначеності. Там чим краще люди живуть, тим адекватніше вони мислять. І навпаки. І це настільки складна взаємозалежність, що спроби спростити її до простої формули — приречені,
Система освіти, звісно, має адаптуватися до нової інформаційної доби. Бо вона дійсно революційна. Але не треба думати, що доки суспільство трясе, у людей в голові щось нормалізується. В тому числі у моїй чи твоїй, любий читачу. Бо це не так працює.
Читайте також: Спільнота втратила моральних лідерів, тому боїться моральних дилем
Найкраще, що можна зробити, щоб не нашкодити та не погіршувати ситуацію в умовах інформаційної революції, — це цей рівень невизначеності не підвищувати. Саме тому я зневажаю тих, хто накидає емоції та ставить клікбейт заголовки, аби був рейтинг чи бабло. Бо ці люди - інформаційні терористи в чистому вигляді.
Так, люди не мислять критично не тому, що вони тупі, хворі чи в них мозок промито. На останнє хіба що в КНДР можна списати чи в закритих сектах. Простих рішень вимагає вал невизначеності, бідність, вразливість. Але нічого катастрофічного тут нема. Ми проходимо рівно все те, що проходили інші суспільства, держави, культури. І в голові кожного з нас право і можливість обирати реакцію, яка спонукає нас до конструктивних дій або до істерики чи відчаю. Цим правом краще користуватися.
Що почитати з теми? Та хоча б Даніеля Канемана і Річарда Талера. Вони досі не застаріли.
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе