Путін вислухає Трампа

Заступник Сергія Лаврова підкреслив, що набагато краще обговорювати мирні пропозиції, ніж "накачувати" Україну усіма видами озброєнь, які Захід розраховує використати для завдання Росії так званої стратегічної поразки. 

Але, як ми розуміємо із заяви цього російського дипломата, який до того ж підкреслив, що простого рецепта в регулювання ситуації бути не може, Кремль насамперед схиляється до версії, в якій саме Дональд Трамп має звернутися до Володимира Путіна із власною ініціативою, а Путін вже має вирішувати чи погоджуватися йому, чи не погоджуватися із тими або іншими пропозиціями новообраного американського президента. 

Тобто Путін, як можна було зрозуміти з його недавнього виступу під час засідання валдайського клубу, продовжує вважати, що знаходиться у сильній позиції стосовно Заходу, і впевнений, що будь-які пропозиції політиків зі Сполучених Штатів чи Європи мають привести до виконання тієї задачі, яку він поставив перед собою, коли у лютому 2022 року ухвалював рішення щодо великого нападу на нашу країну, а ця задача, як ми розуміємо, це капітуляція України. 

Тому виникає досить просте питання: а чи є у кишені Дональда Трампа такі пропозиції, які б могли задовольнити російського очільника і разом із цим не датися взнаки на репутації новообраного американського президента, і що буде робити Дональд Трамп, коли побачить, що Володимир Путін не збирається думати про його репутацію, а зацікавлений насамперед у тому, щоб знайти легкий шлях до досягнення власних імперіалістичних цілей, чи буде це означати, що американський президент збільшить допомогу Україні, або ж забуде про російсько-українську війну, так, як свого часу після невдачі з Кім Чен Ином, він практично забув про проблему ядерної програми Північної Кореї. 

І ми бачимо, чого вартує світу така дивовижна забудькуватість. Ясно найголовніше: Трамп ніколи не піде на виконання тих умов, які будуть нагадувати світу, що він є слабким політиком і лідером у співвідношенні із Володимиром Путіним. Не піде хоча б тому, що це не відповідає реальності, адже якщо порівняти потенціал економіки Сполучених Штатів і економіки Російської Федерації, абсолютно очевидно, що це дискусія велетня із ліліпутом. 

Разом із цим, не будемо забувати, що економічний ліліпут має другий у світі ядерний потенціал, і саме цей козир буде використовувати Володимир Путін у своїй дискусії із Трампом. І тут, звичайно, виникає досить велике запитання: наскільки путінський блеф щодо можливості ядерної загрози навіть не Україні, а Сполученим Штатам може впливати на новообраного президента Трампа, адже ми розуміємо, що Трамп отримає у спадщину від Байдена, країну, яка взагалі не бере участі у жодному воєнному конфлікті, вся його передвиборча кампанія пройшла під гаслом недопущення участі Сполучених Штатів у нових війнах. 
Саме за це виступає переважна більшість електорату Дональда Трампа, і цим цей електорат відрізняється від електорату Камали Гарріс, адже прихильники віцепрезидентки насамперед говорили про важливість захисту свободи й демократії, а у переліку цінностей тих американців, які віддали свої голоси Трампу, цей пункт практично відсутній, але присутній пункт про мир. І це таким чином не дає можливості новообраному президенту Сполучених Штатів Америки ризикувати якимсь конфліктом із Російською Федерацією чи будь-якою іншою диктатурою, яка буде використовувати цю ахілесову п'яту Сполучених Штатів — побоювання американців, що вони знову будуть учасниками воєнних конфліктів. 

Звичайно, як ми це вже побачили на пострадянському просторі, той, хто не боїться ризикувати, той, хто не боїться війни, той, у країні, якого цінність людського життя набагато нижче, ніж у демократичних країнах, як правило, виграє у боротьбі за власні позиції, навіть якщо немає відповідного економічного і соціального потенціалу. 

Приклад того, як веде свою політику Володимир Путін, здається, є беззаперечним з цього погляду, і тільки, якщо демократії будуть сильними та не будуть боятися ризикувати, ми можемо говорити про те, що вони здатні будуть захистити свої інтереси, а поки що ми маємо те, що маємо. 

Представник міністерства закордонних справ Російської Федерації з поблажливістю говорить, що його керівництво готове розмовляти із новообраним президентом Сполучених Штатів, так, ніби Дональд Трамп не очільник Америки, а керівник якогось регіону Російської Федерації, який має піти та вклонитися Володимиру Путіну, так, як це бачиться у Кремлі. 

Поки що ми не знаємо, яким може бути план Дональда Трампа щодо врегулювання російсько-української війни й чи існує цей план взагалі, а можливо існує тільки конкуренція в оточенні Трампа, а сам новообраний президент Сполучених Штатів і гадки немає, як виходити з цієї непростої ситуації. 

Не будемо забувати найголовніше, коли ми говоримо про початок перемовин про закінчення війни між Росією й Україною, чомусь багато хто вважає, що початок перемовин обов'язково має закінчитися якимсь реалістичним результатом, тобто тим, що війна дійсно припиниться на певних умовах, більш чи менш вигідних для сторін, але переговірний процес на те й перемовний процес, щоб його розпочинати й не закінчувати. 

В історії багатьох воєнних конфліктів були ситуації, коли перемовини дійсно починалися і продовжувалися як процес, але під час перемовин продовжувалися воєнні дії й не створювалося жодного враження, що такі перемовини можуть взагалі призвести до реального закінчення війни між двома сторонами, настільки далекими були позиції сторін, які розпочинали переговірний процес. 

Тож вважайте, що це також може бути частиною війни, просто одночасно будуть йти воєнні дії та буде відбуватися дипломатичний процес, який буде підтверджувати, що Сполучені Штати не забувають про необхідність виходу з російсько-українського конфлікту. 

Тут найголовніше, яким буде рівень допомоги Сполучених Штатів і європейських країн України під час цього дипломатичного процесу, і наскільки буде вважатися, що саме цей рівень допомоги впливає на ті рішення, які ухвалюються за столом для перемовин. Але все це можна буде зрозуміти тільки після того, як ми вступимо у реальний перемовний процес, який буде докорінно відрізнятися від будь-яких передвиборчих обіцянок і текстів у медіа.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.