Саміт НАТО: Це запрошення не Україні, а Росії стати партнером

На жаль, НАТО не вчиться на своїх помилках

Словесна еквілібристика про "мости", "незворотність шляху" - це нездатність прийняття дорослого і сильного рішення. Це намагання мати в голові думку, що з Росією колись і якось можна буде домовитись.

Це запрошення не Україні, а Росії стати партнером — і не ламати звичний для багатьох НАТІвських країн устрій, в якому вони звикли жити останніх 30 років.

40 мільярдів допомоги Україні від країн НАТО — ніщо в порівнянні зі 120 мільярдами, які щорічно тратить на війну Путін. А якщо порівнювати ВВП країн НАТО і Росії, - то це велике ніщо.

Читайте також: Оборонна стратегія України і безпекові угоди: перспективи та виклики після саміту НАТО у США. Колонка Сергія Згурця

Україна уже має додану вартість для НАТО. Ми випробовуємо західну зброю, ми робимо рекламу Patriot (ще б вони були у достатній кількості), а наші військові можуть уже зараз бути кращими інструкторами для Альянсу. Бо вони бачать і відчувають реальну війну. На відміну від натівських генералів, які вивчились на книжках про протистояння СРСР.

Натомість вкотре ми стоїмо перед зачиненими дверими. Без ядерної парасольки та великими стосами "безпекових угод", виконання яких є необовʼязковим і залежить виключно від політичної волі підписантів. Бо в НАТО — свої виклики та свої вибори. Упущений момент вже не повернеться, як це було у 2008-му.

І тоді, і зараз рішення Альянсу є помилковими. Вони призведуть до ще більшої нестабільності у світі. Бо той, хто дує на холодне, врешті-решт буде в епіцентрі бурі.

Та попри все, нам прийдеться лупати сю скалу і далі. У нас іншого вибору немає. Ми маємо це зробити.