Скандали з НАБУ. Як це впливає на підтримку Заходом грошима та зброєю?

У четвер директор НАБУ Семен Кривонос мав прийти на засідання Антикорупційного комітету ВР, і пояснити, а що ж це за історія з витоком інформації щодо розслідування справи великого будівництва.

Однак врешті він не прийшов і написав у Facebook, що походи на звіт до народних депутатів не на часі.

Безумовно, можна плюнути на комітет, де окрім кількох нормальних людей, сидить особа з судимістю за зґвалтування — Роман Іванісов та мажоритарник, готовий здавати Харків — Андрій Одарченко.

Утім дивує те, що в поки що парламентсько-президентській республіці топ антикорупційного органу сам вирішує, іти йому чи ні звітувати в парламент.

НАБУ перебуває в гострій світоглядній кризі, виходу з якої поки нема через відсутність політичної волі довести до розуму антикорупційні реформи. З іншого боку — саме під них підвʼязані всі угоди та домовленості із західними партнерами. Ось-ось мають початися перемовини про вступ до ЄС — і там чорним по білому написані вимоги взяти за шкірку одіозних корупціонерів. Нині на єдиному телемарафоні Зеленський та Єрмак всіляко вихваляють безпекову угоду із США, утім і там вкотре записані реформи САП та НАБУ. При чому нормальні, а не такі, які б хотілось Олегу Татарову.

Читайте також: Влада садитиме антикорупціонерів?

Нашим західним партнерам, певно, дуже сподобається свіже розслідування Михайла Ткача та "Української правди", у якому  надані факти того, як детективи НАБУ не провели обшук у Чернишова через прохання директора Бюро Кривоноса. Це той самий Олексій Чернишов — вічний фаворит Банкової, якого зараз посилено штовхають на місце міністра інфраструктури.

В ухвалі Вищого антикорупційного суду йде мова про необхідність проведення обшуків. Що, мовляв, чиновники Мінрегіону в період, коли міністерство очолював пан Чернишов, могли бути причетними до передачі одному із забудовників ділянки для зведення житлового комплексу. Але нема "добра" НАБУ — нема обшуків. Можна лише поспівчувати західним партнерам, які будуть змушені говорити з цією особою про відновлення України.

На засіданні комітету, куди не прийшов Кривонос, мали заслухати інформацію щодо витоків з НАБУ, про які повідомляли журналісти "Bihus.info".

Кривонос все ж розпочав службове розслідування за скаргою ЦПК щодо свого заступника Гізо Углави. Утім розпочате воно за фактами неетичної поведінки Углави, а не "зливів" з НАБУ. Тобто це не дає пояснень про звʼязки Углави з "консультантом" "Великого будівництва" Юрієм Голіком та улюбленим телеекспертом Банкової Георгієм Біркадзе.

Це теж викликає багато питань, особливо після записів в інтернеті, де людина з голосом схожим на Біркадзе клялась зробити все на пʼять з плюсом для Андрія Борисовича.

Саме такі історії покривання своїх стають причиною того, що Ентоні Блінкен бідкається, аби ми не стали другою Росією. Корупційні кекси друзів влади наче магніт для одіозних твітів Дональда Трампа про те, що досить уже помагати країні й давати їй мішками гроші.

Читайте також: Президент та його команда не дорослішають

Бажання красти та мрія обілетити всіх є головною причиною, чому Захід зволікав із постачанням зброї. І лише зараз почав публічно говорити про проблеми узурпації влади, утисків свободи слова та боротьбу з опозицією.

Кривонос може втікати від публічних дискусій і покривати старих знайомих. Утім допоки Україна отримує гроші від Заходу — вона змушена буде рахуватися з його думкою. І хоче Банкова чи ні, їй доведеться реформувати НАБУ та САП. Не захоче Зеленський — це зробить наступник.

Бо корупція завше була тим ґрунтом, на якому розквітали проросійські сили, схематози з РФ та РПЦ. Що дало урешті тверде переконання Кремлю, що тут люди сплять і бачать "русский мір". І навіть сильно старатись не варто, бо політична та економічна інвазія держави-окупанта була шаленою.

Опір Зеленського та Єрмака змінам та реформам дає менше ресурсів для боротьби Україні. І про це їх теж спитають: "Чи достатньо ви боролись для перемоги?"

Як показує практика, просто мирних самітів та платформ замало для завершення війни. Просто переможних заяв теж, коли мова йде про рішучу підтримку нас країн G7, де власні громадяни питають, а чому нам підвищують податки заради допомоги Україні, якщо гроші в Україні крадуть.

Китай не допоможе і грошей безлімітно не дасть. Країні диктатора Сі теж би хотілось, аби тут було випалене поле, на яке можна привезти пару мільйонів китайців. Щобільше, поведінка Пекіна напередодні саміту чітко показала, що його влаштовує тривала і кривава війна в Україні.

Тож вибір очевидний. Або стаємо частиною Заходу, або нашими руками Європу будуть завойовувати тирани-пенсіонери.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.