"Тефлоновий" Марк, або Хто очолить НАТО?

Минулого тижня лідери усіх його 32 країн-членів нарешті домовилися, що цим очільником стане чинний виконувач обов’язків прем’єр-міністра Нідерландів Марк Рютте.

Чи зміниться з ним НАТО? Чому його бояться на Росії? І як розвиватимуться взаємини України з Альянсом. Розберімося.

Марк Рютте народився 14 лютого 1967 року в місті Гаага в сім’ї директора однієї з великих нідерландських торгових компаній. У сім’ї було семеро дітей, і він був наймолодшим. Потім навчання у школі та університеті, в якому Рютте штудіював історію. Оскільки в Лейденському університеті він брав участь в діяльності молодіжного крила "Народної партії за свободу і демократію", то відразу після закінчення навчання поринув у політичну діяльність, яку суміщав із викладацькою роботою. Але політика захопила його не на жарт. І у 2006 році його обрали новим лідером партії. А вже через рік він потрапив до парламенту Нідерландів.

Однак нове продовження його політична діяльність отримала 2010 року, коли королева Нідерландів Беатрікс призначила його прем’єр-міністром країни. У цьому кріслі Марк Рютте просидів рекордних 14 років, та очолював чотири різні коаліційні уряди. Але 7 липня 2023 року його уряд подав у відставку. А сам Марк Рютте оголосив, що не буде очолювати свою партію на дочасних виборах і що йде з політики. Саме тоді й почався його, я б так назвав, "час НАТО".

Читайте також: Справедливий мир? До нього далеко...

Журналісти видання Foreign Policy написали з посиланням на джерела у Білому Домі, що коли в січні 2023-го Марк Рютте прибув із візитом до США, то під час зустрічі з президентом Джо Байденом він сказав: "Ви двічі просили мене стати генеральним секретарем НАТО, і я двічі вам відмовив. Якщо ви запитаєте мене втретє, я скажу "так"". І, мабуть таки, чинний господар Білого Дому попросив його про це втретє.

Шлях до номінації був також непростим, оскільки політика глибоко проросла корінням навіть у НАТО. Багато лідерів країн-членів Північноатлантичного альянсу під час розгляду кандидатур часто висували свої власні політичні умови. Так було і з кандидатурою Марка Рютте. Але минулого тижня свої заперечення нарешті зняли представники Угорщини й Словаччини. А президент Румунії Клаус Йоханніс, до останнього єдиний конкурент у боротьбі за крісло генсека НАТО, зняв свою кандидатуру на користь Рютте.

Тож яким буде Марк Рютте на посаді генерального секретаря Північноатлантичного альянсу? Звісно, що час покаже. Але вже зараз можна робити деякі припущення, ґрунтуючись на його діяльності на посаді прем’єр-міністра Нідерландів. Агентство Reuters писало, що Рютте отримав прізвисько "тефлоновий Марк" за свою стійкість на посаді прем'єра та здатність виживати в будь-яких політичних колотнечах. І саме 14 років у політиці свідчать про його витримку й навички цього виживання. Але такої тактики Марк Рютте дотримувався тільки якщо це не суперечить правовим нормам. Для нього закон — найголовніший. І тому всі домовляння мають йому відповідати.

А домовлятися на посаді генерального секретаря НАТО Марку Рютте таки буде про що. По-перше, він повинен буде втримати єдність і розуміння всередині Альянсу. Передусім — переконати лідерів країн-членів збільшити виплати в загальну казну. Він постійно наголошував на тому, що НАТО потрібно бути самодостатньою організацією і менше залежати від США. За його словами, чиновникам у Брюсселі не варто чекати результату виборів у Сполучених Штатах Америки, а самим зміцнювати власні оборонні можливості. У лютому цього року під час виступу на Мюнхенській безпековій конференції Марк Рютте сказав: "Ми повинні припинити стогнати, скиглити й нити про Трампа. Це залежить від американців. Я не американець і не можу голосувати в США. Але ми повинні працювати зі всіма. І при цьому більше витрачати на оборону та виробництво боєприпасів, незалежно від того, хто переможе у США".

Читайте також: Путін не підіймає ставки. Він нервує

Саме це буде одним із його головних завдань після вступу на посаду, оскільки всередині блоку є лідери, які досі стверджують, що збільшення видатків на оборону до рівня 2% від ВВП їхніх країн — це сильний тягар для їхніх національних економік. І при цьому вони досі намагаються уникати збільшення нижньої межі цих виплат. Зрештою, є ще багато інших внутрішньополітичних моментів всередині НАТО, з якими пану Рютте доведеться мати справу для того, щоб зберегти єдність Альянсу.

По-друге, пан Рютте вважає, що безпека у світі загалом і на Європейському континенті зокрема залежить від здатності НАТО відповідати на безпекові виклики сьогодення. Особливо на ті, які пов’язані з російською агресивною війною в Україні. Саме він був одним з ініціаторів створення міжнародної коаліції, яка передасть Україні винищувачі F-16. Марк Рютте підтримав передачу нам артилерії, безпілотників і боєприпасів. А 1 березня цього року його уряд уклав з Україною безпекову угоду. Під час виступу з високої трибуни генеральної асамблеї ООН у вересні 2022 року тоді ще прем’єр-міністр Нідерландів сказав: "Путін не зупиниться в Україні, якщо ми не зупинимо його зараз. Ця війна — більше, ніж сама Україна. Йдеться про дотримання міжнародного права". Тож не дивно, що в Москві Марка Рютте називають "нідерландським русофобом" і не хочуть, щоб він очолив НАТО.

Додам також, що його ставлення до Росії дуже різко змінилося після того, як влітку 2014 року російська ракета "Бук" збила в небі над Донеччиною пасажирський літак рейсу MH-17 авіакомпанії "Малайзійські авіалінії", який летів з Амстердама до Куала-Лумпура. Тоді всі 298 людей на борту загинули. При цьому 196 із них були громадянами Нідерландів.

І по-третє, саме Марк Рютте може стати, якщо не в цій каденції, то в наступній, саме тим генеральним секретарем, який матиме честь поставити свій підпис під документом про вступ України до складу Північноатлантичного альянсу. Але до цього Україна повинна перемогти російську навалу. І для нас є добрим той факт, що Марк Рютте неодноразово наголошував на своїй повній підтримці героїчної боротьби українців за свою свободу і незалежність. Втім, для цього нам ще потрібно буде виконати низку вимог, які перед нами поставили. І головна — це завершення війни.

Читайте також: Щойно в нас зникнуть ресурси — війна добереться до решти світу

У Брюсселі на всіх рівнях неодноразово наголошували на тому, що до її завершення про вступ України до складу Північноатлантичного альянсу навіть не йдеться. Спочатку перемога на полі бою, і тільки потім — приєднання. При цьому чинний очільник НАТО Єнс Столтенберг неодноразово заявляв, що його організація підтримуватиме Україну стільки, скільки буде потрібно для перемоги. Очевидно, що і новий очільник, Марк Рютте, продовжить цей курс. Наприклад, під час візиту до України в лютому 2023 року в інтерв’ю "Європейській правді" він сказав: "Ви маєте перемогти, а ми хочемо вам допомогти – і тому вже допомагаємо, надаючи значну військову підтримку". Під час виступу на Глобальному саміті миру у Швейцарії 15-16 червня він сказав: "Ми всі згодні, що Росія не повинна бути зараз за цим столом. Мир настане тільки тоді, коли Росія погодиться з усіма Міжнародними принципами й статутом ООН, який був ухвалений у 1945 році. Ми робимо кроки в напрямку миру, але є багато перешкод на цьому шляху". Тобто, тут нічого для нас не зміниться.

От тільки велике питання в тому, наскільки вистачить нового генерального секретаря НАТО. Чи втримає він тиск збоку так званих друзів Путіна всередині ЄС і НАТО. І чи в певний момент не проявиться "тефлоновість" Марка Рютте, тобто здатність домовлятися з усіма, включаючи Росію, задля отримання бажаного результату? А якщо і проявиться, то в яких межах, зважаючи на ще одну його заяву в інтерв’ю "Європейській правді", про яке я вже сьогодні згадував: "Росія нікуди не зникне. Вона завжди буде найбільшою країною у світі, вона завжди залишатиметься на мапі... Що б ми не думали, але вона там є. Нам доведеться якимось чином вибудувати своє ставлення до неї".

Втім, що б ми зараз не прогнозували, відповіді на всі питання вже зовсім скоро дасть нам сам Марк Рютте, коли офіційно сяде в крісло генерального секретаря НАТО. Чекати залишилося недовго.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Юрій Фізер, журналіст, телеведучий, міжнародний оглядач

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.