Це Кузьма винен, а не ми...
На фоні прем'єри фільму "Я, Побєда і Берлін" за книжкою Андрія Кузьменка у неті вкотре піднялась хвиля коментарів про молоковоз і концерти за Януковича
Що мене у цьому нескінченно вражає — так це вічний пошук українцями когось винного за їхні особисті недоліки. У психології це називається фундаментальною помилкою атрибуції. Коли щось гарне — то наша заслуга, а коли щось погане — то винні інші.
Це Кузьма винен, а не ми, за те, що більша частина українських виборців проголосувала за крадія шапок на посаду президента. І Ющенко винен, бо не зміг вчинити дива у наскрізь корумпованій, інфантильній та байдужій до свого майбутнього країні. А ми на нього за це справедливо образились і проголосували проти нього, щоб знав на другий раз.
Це Єфросиніна винна, що ми цілі 2000-ні слухали рускі пісні по Рускому радіо і радіо Мєлодія. "Бєсканєчниє історіїї а вєчной любві." А україномовні квоти на радіо у ті часи без законодавчого врегулювання і підтримки держави майже самостійно закривали... ой, гурти"Скрябін" і "Океан Ельзи". І ТНМК ще трохи.
Читайте також: Дерусифікації нам замало, нам потрібна українізація
При чому поплавлених на молоковозі і Янику хом'ячків не дуже цікавлять інші гурти та співаки, які співали на агітаційних концертах за гроші за Януковича і перед тим за Кучму. Хоча багато з них себе дотепер доволі добре почувають, а декотрі навіть у фаворі у публіки. Що там по Віктору Павліку, хлопці та дівчата? Ні обіцянок, ні пробачень? Все сталося само собою?
Копати Кузьму заднім числом — це копати український народ, себе і своїх батьків, які 30 років отакими й були: талановитими, але часом не дуже перебірливими, трохи байдужими, які співали "Мову риб" і читали "Тєлєнєдєлю" і "Наталі". Дивилися Інтер і руский Камеді-клаб, де суслік був, сука, лічность.
Читайте також: Таврована лілея на плечі
Замість вічно вишукувати якусь крінжатіну у минулому, варто краще її осмислити, відсортувати зерно від полови, зробити висновки та ставати кращими. Персонально, а не вимагати, щоб кращими ставали інші.
І не спрощувати минуле життя нашої країни до чорного і білого, бо воно таким не було. Відтінків було багато, і кольорових теж.
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе