Вілкі таки може виграти, бо не знайшлося в Америці Трумена

Гіперобережність Байдена дуже шкодить і дратує — реальний шанс вибити русскіх був лише влітку 2022, до великої мобілізації у РФ, але тоді США злякалися погроз ядерною зброєю.

Але все пізнається в порівнянні.

Другий в історії США (після громадянської війни) президент-демократ Франклін Делано Рузвельт, бувши суперуспішним в порятунку країни від Великої Депресії, на зовнішній арені був ще полохливіший, ніж Байден з його антикомунізмом в анамнезі.

Якщо відверто, то взагалі був падлюкою.

Замість зброї слав французам телеграми зі стурбованістю в 1940 році.

А британців взагалі доводив до сказу — врешті, коли дав 50 іржавих корит (проти тисячі італонімецьких суден в Атлантиці), з яких лише 8 були повністю справні, то навзамін забрав британські острови з базами.

Американський же фрегат вивіз все британське золото з Кейптауну як гарантію за майбутні постачання зброї.

Просто американці боялися, що Велика Британія програє раніше, ніж заплатить.

Читайте також: Ми нічого не винні Байдену

Втім, найбільше свинство цього ліволіберала — це його щире захоплення Сталіним.

Ці двоє реально знущалися з Черчилля в Тегерані та Ялті. Плели інтриги, маючи спільну мету — вбити Британську імперію.

Саме через Рузвельта комуністи завоювали пів Європи — він відмовився від планів Черчилля відкрити другий фронт на Балканах і, розсікаючи Гітлера, знизу вийти на кордони Польщі 1939 року.

Поляків просто кинули, хоча їхній вклад в перемогу (як АК та БХ, так і солдатів в сталінській і союзницьких арміях) точно більший, ніж тих же французів, які тотально колаборували, воювали на стороні Гітлера, але отримали свій шматок Рейху.

І знову порівняння.

А хто ж міг бути замість Рузвельта, який, між іншим, не обіцяв своїм громадянам Make great America again, а всього лише Happy days are here again.

Вендел Вілкі — крайній ізоляціоніст, що категорично виступав проти будь-якої форми участі США в війні проти Гітлера.

До речі, не лише в цьому тодішній республіканець-німець за походженням був схожий на нинішнього республіканця-німця за походженням.

Вілкі тепло приймали в Москві, й Молотов гарно про нього відгукувався.

Але русскіє завжди активно влазили у вибори в США — Хрущов взагалі допоміг Кеннеді стати президентом і вважав його зобов'язаним собі, а Боб Кенеді хвилювався, що брату оголосять імпічмент за співпрацю з СРСР.

Я не дуже вірю, що Джо Байден знову переможе — старість надто сильний компромат.

На жаль, цього разу Вілкі таки може виграти, бо так і не знайшлося в Америці Трумена.

Читайте також: У президентському міжчассі в США Путін нападе на НАТО

До речі, якою все ж таки іронічною буває історія.

Трумен точно не входить в топ американських президентів. Про нього взагалі мало хто згадує.

Наче тінь. Прийшов і пішов.

Хоча свого часу був найпопулярнішим президентом серед американців, але головне — саме Трумен сконструював світ і умови в яких США перемогли й стали супердержавою.

Саме на його щирому протестантському антикомунізмі та антимосковстві стояла Америка та очолюваний нею західний світ аж до 1991.

• Доктрина Трумена, яку розробили зірки геополітики Кеннан, Даллес, Ачесон, — зупинила доєднання до сталінського блоку Туреччини та Греції.
• План Маршалла зупинив доєднання до сталінського блоку Італії та Франції, де комуністи вже святкували майбутню перемогу на виборах.
• Інтервенція США в Корею врятувала від окупації Сталіним Югославії, а також запустила створення Євросоюзу.
• Створення НАТО — це також Трумен.

І хоча при підписанні договору в Вашингтоні (75 років тому) в нього не включився мікрофон і він якийсь час бубнів собі під ніс — саме ж НАТО говорило так голосно, що врешті врятувало всю Західну Європу від розсікаючих танкових клинів аж до Ла-Маншу.

Але не це головне.

У цього простого фермера без вищої освіти, зате з дуже правильними моральними орієнтирами, рука дійсно не здригнулася.

Боженько, дай Америці президента який при потребі знову йо*не ядерною бомбою.

Ми ж сумлінно поставимо той заповітний хрестик на карті.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.