Запрошення до тотальної війни

Вона була максимально символічна. В "Ісіді" загинуло більше людей, але руйнування нового корпусу кращої дитячої лікарні України в центрі столиці серед білого дня було викликом: Україні, Заходу, людяності. Публічною декларацією: жодних правил в цій війні немає і не буде. Орда не перед чим не зупиниться, аби зламати нашу волю до опору.

По суті, це запрошення до тотальної війни. Чи капітуляції. Бо тільки в такій війні в України є шанс вистояти й в цьому сенсі перемогти.

Російсько-українська війна стала новою нормальністю для світу. Захід прийняв, що Україна стала бойовищем, на якому він веде проксі-війну з віссю зла. Скільки вона триватиме – невідомо нікому. Доки українці будуть готові воювати, Захід даватиме їм зброю та кошти. Але(!) він ніколи – принаймні до завершення цієї війни – не відкриє безпекову парасольку над Україною. Бо в основі західної стратегії щодо Росії лежить засадничий принцип холодної війни: No kinetics! Only proxies!

Читайте також: Психологічна стратегія Росії — насилля поза межею

У цій ситуації вибір в нас небагатий: тотально мобілізувати уряд, економіку, дипломатію, ВПК та людей чи готуватись до принизливого прийняття путінських умов.

Для обрання першої опції критичним є відновлення взаємної довіри між владою та суспільством. І поступове перенесення ставки на власні сили. Бо Захід ніколи не дозволить нам тотальну війну проти Росії. А перемогти ми можемо тільки тотально мобілізувавшись.

Чи здатні ми на це – переконливо засвідчить стрибок (чи його відсутність) кількості охочих добровільно мобілізуватись до Сил оборони України ближчими днями. Бо прокльони "мацкви" у ФБ добрі тільки для випускання емоційної пари. Вони не лікують своїх і не вбивають ворога. На жаль...

Тому щиро сподіваюсь, що ми зможемо мобілізуватися не тільки у Фейсбуці...

Джерело

Про автора. Геннадій Друзенко, голова Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, громадський діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.