Американський хижак: що таке MQ-1 Predator і як він став одним із найкращих дронів світу

Що таке MQ-1 Predator і як його створили

Фото: Getty Images

MQ-1 Predator (з англ. – "хижак") – це розвідувальний і ударний безпілотний літальний апарат, виготовлений американською компанією General Atomics Aeronautical Systems. Назва, ймовірно, пов'язана з популярним фільмом "Хижак", який вийшов на екрани незадовго перед тим, як почалася робота щодо розробки БПЛА. 

Перший політ "Предатора" відбувся в 1994 році. В лютому 2001 року на авіабазі Військово-повітряних сил США Нелліс уперше відбулися випробувальні пуски протитанкових ракет AGM-114 "Гелфайр" з борту цього дрона. 

Початково літак Predator був позначений як RQ-1 Predator (R означало "reconnaissance" – розвідувальний). У 2002 році ВПС США офіційно змінили позначення на MQ-1 Predator (багатоцільовий), щоб відобразити ширші можливості його використання як носія зброї.
У 2006-му федеральним авіаційним управлінням США дали дозвіл на застосування зразка в пошуково-рятувальних цілях. А у 2013 році загальна кількість нальоту моделі становила 2 млн годин.

Тактико-технічні характеристики MQ-1 Predator

Довжина – 8,23 м
Розмах крила – 14,84 м
Висота - 2,21 м
Маса порожнього – 512 кг
Максимальна злітна маса – 1020 кг
Потужність двигуна – 105 к.с.
Максимальна швидкість – 217 км/год
Крейсерська швидкість – 110-130 км/го
Практична стеля – до 7,92 км
Дальність польоту – 740 км
Тривалість польоту – до 40 год

Що відомо про MQ-1 Predator

Фото: Getty Images

Якби MQ-1 Predator сідав на українській трасі, то зайняв би 5 смуг руху, описували дивовижні розміри апарату в матеріалі Військового телебачення України.

Старт і посадка MQ-1 Predator від початку були аеродромними та керувалися оператором чи автоматикою. Обслуга БПЛА складалася з двох військовослужбовців – пілота й оператора сенсорів та озброєння.

Безпілотні літаки Predator зібрані з уніфікованих авіаційних механічних, електричних та радіоелектронних вузлів, що застосовують також на традиційних, пілотованих літаках. Завдяки такому підходу, кажуть експерти, вдалося створити надійний літальний апарат.

З бортового обладнання в "хижака" передбачені: радіолокаційна система з синтезованою апаратурою антени, дві кольорові відеокамери DLTV, лазерний далекомір-цілевказувач для наведення на ціль, інфрачервоні системи з шістьма полями зору, а також апаратура радіоелектронної боротьби. Оптоелектронні засоби розміщені в кулястому обтічнику.

Фюзеляж безпілотника оснащено двома точками підвіски для ракет класу "повітря - поверхня", а також мультиспектральними системами наведення і розвідки.

Застосування MQ-1 Predator

Ракета Hellfire висить на безпілотному літальному апараті MQ-1B Predator (БПЛА) ВПС США, Фото: Getty Images 

За час використання "хижаки" добре проявили себе в Пакистані, Ємені, Лівії, Ірані, Філіппінах, Сомалі та Сирії. Однак особливо активно MQ-1 застосовувався в Іраку та Афганістані. 

"Цей безпілотник може ставити крапку в конфліктних ситуаціях самостійно або з союзними силами піхоти. Це рятує життя нашим побратимам і дозволяє їм повернутися до родин", – ділився досвідом пілот MQ-1В Кларк у матеріалі Військового телебачення.

"Ще на початку 2000-х років американські військові адаптували ракети FIM-92 Stinger для використання як засобу самооборони безпілотників Q-1 Predator, що літали для розвідки військових об’єктів у безпілотній зоні Іраку. На адаптацію FIM-92 Stinger для установки під Q-1 Predator знадобився всього 91 день. Тим більш, що строки "піджимала" постійна загроза від іракських винищувачів, що намагались збити американські БПЛА", – розповідає Defense Express.

На той момент в строю ВПС США було лише два десятки Q-1 Predator, кожен з яких був на вагу золота.

Defense Express про єдиний повітряний бій за участі Q-1 Predator та іракського МіГ-25, згадка про який є у відкритих джерелах. Він датований груднем 2002 року. Іракський МіГ-25 зміг збити американський дрон. Оператор Q-1 Predator встиг відстріляти дві FIM-92 Stinger по іракському винищувачу, але ракети в ціль не влучили. Однак цього вистачило, щоб після цього епізоду винищувачі ВПС Іраку більше навіть не намагались наближуватись до американських безпілотників.

Були й недоліки. Так у 2008 році в іракських бойовиків вилучили ноутбук із матеріалами з MQ-1 Predator. Для перехоплення вони застосували російську комерційну програму, а операцію бойовикам вдалося провести, бо передачу даних здійснювали через супутник без якогось додаткового захисту.

Останні замовлені MQ-1 Predator американські ВПС отримали в березні 2011 року. Всього на той момент було виготовлено 360 безпілотників – 285 розвідувальних RQ-1 і 75 ударних MQ-1. Середня вартість одного становила близько $4 млн. 

Останній політ MQ-1 Predator в армії США відбувся 9 березня 2018 року. Його зняли з озброєння, замінивши просунутішою версією MQ-9 Reaper. Однак про "хижака" добре пам'ятають і досі. За словами військових оглядачів, наприклад, в Ірані, дуже пишаються, що їхній Shahed 129 (взятий на озброєння вже у 2012 році) зовні та за характеристиками дещо схожий на американський MQ-1 Predator.

Що таке MQ-1C Gray Eagle

У 2009 році, коли загальний наліт "Предатора" сягнув 0,5 млн годин і почала відчуватися його моральна застарілість, на озброєння американської армії почав надходити глибоко модернізований зразок – MQ-1C Gray Eagle (з англ. – "сірий орел"). Від попередньої версії його відрізняла більша максимальна злітна маса, корисне навантаженням і двигун. Збільшені паливні баки дають змогу Gray Eagle перебувати у повітрі до 45,3 год, а з реальним бойовим навантаженням – понад 36 годин. У MQ-1C, порівняно з Predator, більший розмах крил (17 м). 

"У носовій частині фюзеляжу збільшеного розміру встановлена ​​РЛС із синтезованою апертурою променя, що здатна працювати в режимі картографування, та мультиспектральна оглядова система AAS-52. Окрім того, на БПЛА Gray Eagle встановлена контейнерна система постановки перешкод NERO, що за своїми можливостями аналогічна системі радіоелектронної протидії засобам зв’язку, спостереження та розвідки CEASAR. 

Система NERO здатна точково глушити радари та системи зв’язку противника, не глушачи й не засліплюючи радіоелектроніку своїх військ", – розповідала про безпілотний літак Армія Inform.

За багатьма параметрами безпілотник MQ-1C Grey Eagle кращий, ніж  Bayraktar TB2, хоч обидва формально належать до одної категорії – "ударні дрони середнього класу". Втім "Сірий орел" має більший розмах крил і довжину, ніж "Байрактар", а головне – може нести потужнішу зброю.

MQ-1C може нести не дві, як "Предатор", а 4 ракети AGM-114 Hellfire, здатні знищити будь-яку броньовану ціль з 8 км. Інший варіант озброєння – 8 ракет AIM-92 Stinger, якими можна збивати ракети, дрони, гелікоптери 

MQ-1C Gray Eagle та Україна

У 2022 році медіа, зокрема Reuters, поширювали інформацію, нібито адміністрація Джо Байдена планує продати Україні чотири дрони MQ-1C Grey Eagle, озброєні ракетами AGM-114 Hellfire. 

Тоді CNN повідомляв, нібито з MQ-1C Gray Eagle перед передачею Україні можуть зняти деякі компоненти, якими США не хочуть ризикувати. Мова йде про системи, що мають критичне значення для обороноздатності США, аби унеможливити їхнє потрапляння до РФ.

Серед компонентів, якими у США поки не бажають ризикувати, на думку Defense Express, може бути, зокрема, радар AN/ZPY-1, який попри вагу у 29 кг та об'єм усієї апаратури у 34 кубічних дециметри, дозволяє виявляти людину на відстані 8 км у будь-який час доби та за будь-якої погоди.

Наприкінці 2022 року група сенаторів США від Демократичної та від Республіканської партії зверталися до адміністрації Байдена з проханням переглянути рішення щодо передачі Україні безпілотників MQ-1C Gray Eagle. Після цього питання в публічному просторі не порушували. Однак це не означає, що від ідеї відмовилися. Оглядачі Defense Express пояснюють, що секретні компоненти, якими Штати не хочуть ризикувати в Україні, не можуть просто зняти (тоді ударний БПЛА просто не зможе виконувати свої функції), а мусять ці компоненти замінити. Ймовірно, робота в цьому напрямку триває.