Чи можна захистити атомні станції від російських атак та чому "другий Чорнобиль" можливий хіба що в Курську

Впродовж кількох останніх тижнів російські "шахеди",  які атакують Україну, все частіше наближаються до атомних електростанцій. Під час атаки вночі 22 вересня Росія намагалась зімітувати атаку на Хмельницьку АЕС, різко змінивши траєкторію одного з безпілотників. А 25 вересня зафіксовано черговий проліт ударного безпілотного  апарату на критично низькій висоті недалеко від промислового майданчика Рівненської АЕС.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в соцмережі X 21 вересня повідомив, що РФ готує удари по відкритих розподільчих пристроях АЕС та підстанціях передачі, які є критичними для безпечної роботи атомної енергетики. А президент України Володимир Зеленський на засіданні Ради безпеки ООН заявив, що РФ збирається атакувати три українські атомні станції – тобто усі, що є на підконтрольній Україні території. Чи наважиться Росія атакувати об’єкти ядерної енергетики, чим небезпечні удари по розподільчих пристроях АЕС, та чи зможе витримати енергоблок, скажімо, падіння уламків дрона. Про це Еспресо  розповіли галузеві експерти.  

Що таке відкриті розподільчі пристрої АЕС, які можуть стати ціллю атак ворога

"Відкритий розподільчий майданчик АЕС – це відкрита площина, на якій є трансформатори та перемикачі, які забезпечують передачу електроенергії від станції в енергомережу. Це великі площі, які надійно захистити складно. Можна намагатись захищати хіба окремі елементи ВРП, – каже Еспресо начальник відділення аналізу безпеки Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Дмитро Гуменюк. – Як показали атаки на теплові електростанції, розподільчі майданчики пошкоджуються дуже легко. Їх не проєктували з розрахунком, що вони повинні витримати падіння уламків чи постріли ракет".

За словами Дмитра Гуменюка, у випадку пошкодження відкритого розподільного майданчика АЕС, станція не зможе постачати електроенергію у мережу, тож ми будемо без світла, а на самій АЕС спрацює автоматичний захист.

Фото: Wikipedia

При цьому РФ може атакувати розподільчі майданчики не безпосередньо на території електростанції, а підстанції, розташовані поруч.

"Росіяни вже били по суміжних підстанціях, які не на території АЕС, а трошки далі. За словами моїх друзів-атомників, це ще гірше, – каже  виконавчий директор Асоціації "Енергоефективні міста України", експерт з питань енергоефективності Святослав Павлюк. – АЕС є чутливим об’єктом, де маса автоматики, основним завданням якої є не допустити перегріву ядра реактора. На станції автоматика контролює і синхронізує роботу насосів охолодження реактора, головних циркуляційних насосів, контролює стан відкритих розподільчих майданчиків. Якщо щось стається з підсистемою видачі електроенергії у мережу, автоматично починають дії зі зупинки та охолодження реактора. Якщо це стається на суміжних станціях – автоматика цього не бачить, це залишається на реагування в ручному режимі операторів і рахунок йде на секунди. Тобто це питання величезної кваліфікації персоналу".

"Енергоатом пропустив терміни побудови захисних споруд"

Святослав Павлюк погоджується, що повністю захистити ані підстанції Укренерго, ані розподільчі майданчики безпосередньо на територіях електростанцій нереально. Однак, в Енергоатомі, на його думку, надто сподіваються на дію Женевської конвенції, тож не подбали про хоча б частковий фізичний захист своїх об’єктів:

"Розподільчі майданчики – це великі за площею об’єкти, де багато різного обладнання і повністю їх захистити неможливо. Однак підстанції та об’єкти, які належать Укренерго, значно краще захищені, ніж об’єкти Енергоатому. Укренерго зробила весь спектр роботи, яку потрібно було зробити. Вони взяли на це кредити,  міжнародну технічку допомогу. Але при цьому уряд через наглядову раду звільнив керівника Укренерго. Натомість Енергоатом пропустив всі терміни побудови захисних споруд, але керівника Енергоатому, ніхто не чіпає". 

При цьому саме Енергоатом нині виробляє левову частку електроенергії, тож якщо якась АЕС тимчасово не постачатиме електроенергію у мережу, ми матимемо тривалі відключення.

"Приблизно 70% електроенергії тепер виробляють саме три АЕС, на яких є 9 реакторів. Тобто у нас є три критичних точки, кожна з яких є вразливою. Взимку, навіть при найкращому сценарії, у нас буде дефіцит електроенергії  орієнтовно 4,5 ГВт, і росіяни це розуміють.  Навіть тимчасова зупинка однієї АЕС критично відіб’ється на роботі енергосистеми. Росія ставить собі за мету зупинити життя в Україні. І жодна конвенція навряд чи зможе зупинити їх від ударів по інфраструктурі АЕС", – каже Святослав Павлюк.

Аварійний захист на АЕС через російські обстріли уже спрацьовував

Колишній голова Державної інспекції ядерного регулювання України Григорій Плачков розповів, що випадки, коли через обстріли спрацьовував аварійний захист на АЕС, уже були.

"Торік під час масованих обстрілів енергосистеми АЕС зі спрацюванням захисту уже були відключені від об’єднаної енергомережі або були розділені на свої острови споживання. Енергетики мають алгоритм дій для того, що убезпечити атомні електростанції на випадок від’єднання від мережі”, – каже Григорій Плачков.

За його словами, росіяни знають, де розташовані АЕС і усі ключові підстанції, оскільки енергосистему будували ще за радянських часів. І практично до початку повномасштабної війни наша енергосистема була об’єднана з російською. При цьому експерт переконаний, що РФ атакуватиме об’єкти системи розподілу, але не безпосередньо атомні станції.

"Атомні електростанції не є законними воєнними цілями. На мою думку, неповажна Російська Федерація не атакуватиме атомні станції, розуміючи, що і її атомні станції не так далеко від лінії бойового зіткнення. Це, зокрема, Курська АЕС. І Ростовську АЕС можна дістати нашими дронами. Тому у цю гру можна грати вдвох, – каже Григорій Плачков. – Але загалом по енергетичній інфраструктурі вони били й битимуть далі. Масованих обстрілів енергетики певний період не було, тому виглядає, що вони накопичують ракети та будуть гатити перед тим, як ми проходитимемо осінньо-зимовий максимум. При цьому іншого способу захистити станції, ніж ППО та мобільні вогневі групи, немає. Так, якесь обладнання – трансформатори, автотрансформатори захистити можливо, як це робить НЕК "Укренерго" на своїх підстанціях. Але усе обладнання електростанцій, зокрема, відкриті розподільчі пристрої, повністю захистити неможливо, бо площі дуже великі. Але ми уже маємо і досвід подолання таких ситуацій, і запас трансформаторів". 

Що відбувається на АЕС, коли спрацьовує аварійний захист

У випадку пошкодження відкритого розподільчого пристрою, через який електроенергія зі станції потрапляє у мережу, автоматично спрацьовує система захисту.

"Якщо не буде зняття електроенергії з турбогенераторів, буде зупинено турбіну, реактор працюватиме лише на власні потреби. Адже для того, аби працювали головні циркуляційні насоси, системи безпеки, станції також потрібна електроенергія, – розповідає Дмитро Гуменюк. –  У гіршому випадку може статись зупинки всіх енергоблоків. Якщо взагалі не буде з'єднання АЕС з енергомережею України,  тобто на станцію не зможе подаватись електроенергія для роботи систем безпеки, тоді задіюють дизель-генератори. На кожному енергоблоці блоці є потужні дизель-генератори".

За словами Дмитра Гуменюка, попри надійну багаторівневу систему захисту АЕС, робота енергоблоків лише на забезпечення власних потреб – це "непроєктний стан", тож ризик виникнення аварійної ситуації є.    

"У будь-якому разі, навіть якщо "прилітає"  не на територію станції, а поряд – це теж небезпека. Бо може перебити лінію, яка з’єднує АЕС з енергосистемою України – це втрата зовнішнього живлення, і це подія, яка може призвести до аварії. Впало на будівлю, де міститься запас дизельного пального чи мастила – це може призвести до пожежі, яка теж може призвести до негативних наслідків", – каже Дмитро Гуменюк. 

Оболонка атомного енергоблока знатна витримати падіння малого літака

"Атомна електростанція – великий комплекс будівель та споруд. Лише частина будівель проєктувалась для того, аби витримувати зовнішні впливи. На українських АЕС використовують реактори ВВЕР – вони розташовані у великому бетонному приміщенні, так званій захисній оболонці. Це приміщення висотою десь 60 м, діаметром 45 м. Воно має стіни з залізобетону товщиною 1 метр. Ця захисна гермооболонка проєктувалась так, щоб витримувати впливи смерчу, землетрусу, затоплень і навіть падіння малих легкомоторних літаків. Тобто гіпотетично уламок шахеда без бойової частини вона витримає. При падінні уламка з бойовою частиною – може бути пошкоджена. Але пошкодження оболонки не призводить автоматично до пошкодження реактора, витоку води з контуру охолодження і витоку радіації", – каже Дмитро Гуменюк.

Фото: Рівненська АЕС

При цьому фахівець додає, що АЕС не проєктувались з перспективою воєнних дій, тож ніхто не закладав вимоги, що оболонка  має витримувати влучання снарядів, ракет тощо. 

"Будь-які воєнні дії поблизу АЕС – це небезпека. Будь-які прильоти дронів та ракет навіть не безпосередньо у реактор – це небезпека, бо можуть бути пошкоджені будівлі, які не мають захисної оболонки, але можуть містити обладнання, робота якого впливає на безпеку ядерної установки. Усе це, швидше за все, не призведе до пошкодження реактора, але може виникнути знеструмлення станції чи пошкодження обладнання, яке може призвести до витоку радіоактивних речовин. Тобто гіпотетично,  аварія з витоком радіації та забрудненням навколишнього середовища може бути. Але до "другого Чорнобиля" це не призведе, – каже Дмитро Гуменюк. – В Україні немає атомних блоків РБПК, як були на Чорнобильській станції. А в Росії  є. Наприклад,  Курська АЕС. Там блоки РБПК, тож у них, умовно,  "Чорнобиль" може статись. Щодо нашої Чорнобильської станції, то там уже в реакторах палива нема.