Шлях до перемоги: як український ОПК долає історичні труднощі та залучає міжнародні компанії. Пояснюємо

Ні для кого не секрет, що Україна значною мірою залежить від постачання іноземної зброї (особливо ракет ППО та снарядів). Це навіть є питанням торгів щодо завершення війни, адже якщо США та Європа перестануть нам військово допомагати, переговори з російським режимом відбудуться дуже швидко, і не на нашу користь.

Від початку повномасштабної війни президент України чи не на всіх своїх зустрічах з західними державами говорив про одне – дайте нам достатньо зброї і ми переможемо. Та за кожен новий вид озброєння треба було вести справжні дипломатичні війни до яких підключалися громадськість та діаспора, щоб ЗСУ у підсумку отримали гаубиці, бронетранспортери, танки, ракети й літаки НАТО. Звісно, що час і кількість цих поставок від західних партнерів – окреме дискусійне питання, яке з позиції України, якщо коротко, то зводиться до одного – занадто довго тягнули, занадто мало постачали й постачають. Однак у відповідь українцям часто кажуть, а де ж ваші військові заводи, працюймо над створенням власного потужного ОПК.

З початком повномасштабної війни український ОПК суттєво додав, але все ж, як показала піврічна затримка американської зброї через політичні проблеми у США, Україна має обмежені можливості, щоб самостійно задовольняти гігантські потреби у війні з однією з найбільших армій світу.  Це зумовлено багатьма факторами, які включають складнощі з модернізацією застарілої інфраструктури, корупцією в багатьох сферах, у тому числі й оборонному секторі, обмеженість власних ресурсів та постійні загрози для виробничих об’єктів в умовах війни. Попри це, нові військові розробки з’являються (наприклад успішні морські дрони), а також працюють нові військові заводи, зокрема у співпраці з іноземцями.

Еспресо розповість про розвиток українського ВПК, чому він все ще далекий від наявних потреб, та як іноземні компанії допомагають Україні розбудувати власну військову міць.

Український ОПК: історія, корупція та проблеми, які тягнуться роками 

Фото: Facebook/ukroboronprom

 Нещодавно австрійський військовий аналітик Томас Купер, який регулярно публікує свої звіти про війну в Україні, написав про одну з очевидних стратегічних невдач української влади – брак реформ у ЗСУ та занадто довгий процес перетворення вітчизняного ОПК на потужного гравця у війні. 

Він наводить приклад Ірану, коли у 1980 році на них напав Ірак, що мав переважаючі сили. Тоді іранці були все ще в стані хаосу через нещодавню революцію, зупинку продажу нафти та велику корупцію, однак вони дуже швидко змогли оговтатися і поставити економіку країни на рейки війни.

"Менше ніж за шість місяців місцеві заводи повернулися до виробництва артилерійських снарядів, мінометних бомб і розробки артилерійських ракет у три зміни на день, морська авіація почала адаптувати американські ракети, а військово-повітряні сили – прибудовувати морські ракети на свої винищувачі. Через два роки війни повністю відбудована і реформована іранська армія розгромила численні й добре організовані дивізії іракців та звільнила свою землю. При порівнянні, дуже ймовірно, половина супер-компетентної і такої прогресивної України (як і більшість представників Заходу) висміяла б іранців, цих "погоничів верблюдів " — хоча сама не здатна запустити серійне виробництво артилерійських снарядів або хоча б якусь власну передову систему озброєнь навіть через 10,5 року після першого російського вторгнення", - скептично пише Купер, називаючи Україну та дії влади "країною мрій". 

Справді, цей докір є логічним, особливо враховуючи, що з розпадом СРСР Україна успадкувала одну з найбільших армій та потужний ОПК (близько 20% оборонної промисловості Радянського Союзу з мільйоном працівників було в Україні). Та всім відома історія, як у "лихі 90-ті" в Україні безслідно зникали й розпродавалися великі державні компанії, натомість формувався клас олігархів. Зокрема, лише за 6 років від початку незалежності ОПК України скоротився більш як на 50% . На початку 2000-х, ситуація стабілізувалася, вітчизняний ОПК почав займатися модернізацією радянської техніки, обмеженою розробкою нових зразків, часто працював разом з російськими підприємствами та зосередився на експорті. Як не дивно, але тоді наш ОПК був на підйомі, а 2012 рік став найуспішнішими - Україна мала статус 4-го найбільшого експортера зброї у світі.

Також варто врахувати й світові тенденції, адже протягом тривалого часу після завершення холодної війни панувало переконання, що наступні війни будуть переважно технологічними, і вирішуватимуться далекобійними системами ураження та високотехнологічним озброєнням. 

"Масові війни, подібні до Другої світової, вважалися майже неможливими. Військові аналітики, а за ними військові та політики на керівних посадах, почали переглядати свої погляди на оборонно-промисловий комплекс. Масове виробництво згорталося, і залишалися лише напрямки, пов'язані з високоточними системами та далекобійними ракетами", - відзначає директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. 

Загалом до 2014 року оборонно-промисловий комплекс України залишався на рівні, характерному для пострадянського періоду - з застарілою технічною базою та браком інвестицій. Оборонна інфраструктура мала обмежену здатність до виробництва сучасних озброєнь через недостатнє фінансування, а також тому, що до 2014 року Україна орієнтувалася на експорт зброї, а не на задоволення власних потреб. У відповідь на кризу після анексії Криму та початок російської агресії на Донбасі – Україна почала перебудову своєї оборонної промисловості. Але ця трансформація вимагала значного часу та коштів​, а головне стикнулася з ключовим бичем української економіки – корупцією.  

Західні партнери неодноразово наголошували Україні, що треба боротися не лише з росіянами на полі бою, а й з внутрішньою корупцією та неефективним управлінням. Наприклад, у травні цього року у Міністерстві оборони США попередили, що українська корупція є "постійною проблемою, оскільки війна проти Росії створила для неї нові можливості". Після аудиту було встановлено, що майже 90% оборонних товарів від США було поставлено відповідно до стандартів, проте залишається невідповідність з близько 12% доставки, які є під питанням, а це мільярди доларів. Є низка скандалів, пов'язаних з закупівлями зброї Укроборонпром, Міноборони, ГУР та іншими структурами.  Тобто, попри значний громадський контроль і міжнародний тиск, корупція в українському оборонному секторі продовжує заважати досягненню самодостатності у виробництві озброєнь.

Іншим важливим фактором, який блокує роботу ОПК є те, що значна частина українських оборонних підприємств, зокрема стратегічні заводи, розташовані в східній частині країни, поблизу зони активних бойових дій. Постійні загрози атак з боку Росії обмежують можливості виробництва на цих об'єктах і призводять до ризику втрати ключових потужностей. Тому проводиться релокація цих підприємств, яка також уповільнює їх роботу. Крім цього, існує потреба в іноземних компонентах, що теж в умовах війни не завжди вчасно доставляються. Не варто забувати і про людський ресурс, який постійно скорочуєтеся, адже мільйони людей виїхали, сотні тисяч в армії, а десятки тисяч загинули через злочинні дії росіян. 

Однак попри всі ці труднощі, можливості оборонно-промислового комплексу України розширилися за останні роки приблизно в шість разів, такі дані наводять в адміністрації Байдена. У березні цього року заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості Ганна Гвоздяр повідомила, що у 2023 році виробництво озброєння й техніки в Україні вдалося подвоїти, а цього року воно мало б зрости ушестеро. 

Не в останню чергу все це відбувається і завдяки роботі з іноземними військовими компаніями та все більшій залученості українських приватних компаній, кількість яких після початку повномасштабної війни зросла в рази (особливо щодо виробництва дронів). 

Співпраця з іноземними компаніями

Україна особливо гостро відчуває обмеження у виробництві високотехнологічних озброєнь, як-от сучасних систем ППО, танків та бойових дронів, для яких потрібні новітні технології та висока капіталізація. Багато критично важливих компонентів, особливо для авіації та високоточних боєприпасів, імпортуються з-за кордону. 

Для прискорення розвитку ОПК Україна активно залучає іноземних інвесторів і технологічних партнерів, щоб підвищити якість і продуктивність оборонного виробництва в короткі терміни. Ця співпраця спрямована на створення спільного виробництва техніки, ремонту та модернізації вже існуючої зброї, а також розвиток нових технологій для протидії російській агресії.

У вересні 2023 року Київ провів Перший міжнародний форум оборонних технологій, на якому було підписано низку угод з понад 250 компаніями з 30 країн для виробництва дронів, бронетехніки та іншого озброєння на українських підприємствах​. 

Німеччина: лідером є компанія Rheinmetall

Фото: Rheinmetall

 Німецька компанія Rheinmetall є одним із головних партнерів України в цьому напрямку. Це одна з найбільших військових компаній світу, яка на ринку майже 150 років. Німці відновили для ЗСУ сотні БМП Marder, танків Leopard 1 й Leopard 2, виготовили тисячі снарядів та іншої зброї. Також німці найшвидші та найпродуктивніші у плані розбудови спільних оборонних підприємств, які можуть принести їм додаткові мільярди доларів (від початку вторгнення портфель замовлень компанії зріс майже з 26 млрд до 38 млрд євро, а акції – у п’ятеро).  

У 2023 році компанія заявила про створення в Україні центру ремонту своєї техніки. Також було заявлено про розбудову спільних заводів з виробництва танків, боєприпасів та іншого озброєння. У кінці жовтня цього року директор Rheinmetall Армін Паппергер повідомив ТСН, що перший завод оборонного концерну уже працює в Україні, другий – на підході. Компанія перебуває на шляху до будівництва порохового заводу та заводу з виготовлення боєприпасів. 

"Зараз у нас є виробниче підприємство і підприємство з обслуговування. Наприкінці року ми вже матимемо першу надсучасну бойову піхотну машину Lynx в Україні. На цей момент ми обслуговуємо бойові машини піхоти, але також головні бойові танки. Тож це дуже продуктивне спільне підприємство. Справи просуваються. Перший завод уже готовий. Другий на підході. Третій момент – це те, що ми хочемо налагодити виробництво систем ППО, щоби ви могли самі себе захищати", – повідомив він.

Директор також відзначив, що "спроможності будуть дуже хорошими", а захист об’єктів є належним. 

"Виробнича лінія №1 буде націлена на танки. Спроможності порохового виробництва та боєприпасів будуть спрямовані на подвійне або навіть потрійне виробництво за стандартами НАТО, яких у вас немає на цей момент. Адже ваша виробнича лінія досі має старі радянські стандарти. Це будуть видатні технології в майбутньому. Також буде виготовлення артилерії та боєприпасів для танків там", – поділився Паппергер.

Читайте також: Коли німці робитимуть танки в Україні та чому компанія Rheinmetall є важливою для розвитку українського ВПК

Крім того, інша німецька компанія Flensburger Fahrzeugbau Gesellschaft теж будує центр обслуговування бронетехніки на заході України, зокрема для ремонту Leopard 1. Про це повідомлялося на початку 2024 року. 

У компанії переконані, що розгортання ремонтних потужностей всередині України значно підвищить ефективність та знизить терміни відновлення техніки, адже дорогі та трудомісткі перевезення за кордон згодом більше не будуть потрібні, а збройні сили зможуть навчати своїх механіків безпосередньо на місці.

Туреччина: завод Bayraktar

Фото: Getty Images

 Україна та Туреччина мають стратегічне партнерство, особливо в авіаційній та оборонній сферах. Українські двигуни активно використовують у турецьких БПЛА Bayraktar, а в Україні заплановано будівництво заводу для їх виготовлення та навчального центру для пілотів дронів. 

Головний виконавчий директор Baykar Халюк Байрактар розповів Reuters, що будівництво завершено на 80%. До серпня 2025 року завод має запрацювати та зможе виробляти близько 120 дронів щороку (це або славнозвісні байрактари TB2, або сучасніші й потужніші TB3). Ще у лютому Халюк Байрактар підтвердив, що завод із виробництва безпілотників будується на Київщині.

Загалом Туреччина зацікавлена ​​в українському досвіді виробництва двигунів. Низка турецьких зразків озброєння оснащені українськими двигунами, і сьогодні Україна продовжує постачати їх до Туреччини, так у червні сказав генеральний директор компанії Turkish Aerospace Industries Мехмет Деміроглу.

Велика Британія та Франція: розмови про спільні заводи 

Співпраця з Великою Британією також розвивається. На початку цього року компанія BAE Systems (одне з найбільших оборонних підприємств світу) відкрила офіс в Україні для підтримки тривалої співпраці. У компанії відзначили, що створили спільне підприємство з українцями і планують опікуватися ремонтом військової техніки, а згодом заснувати власну виробничу базу. Раніше, влітку 2023 року Україна та BAE Systems підписали угоду про обслуговування та виробництво гаубиць L119 на території України. 

Також британський уряд уклав угоду з Україною про безперервну військову допомогу протягом 10 років, що забезпечує підтримку у вирішенні проблем із постачанням та розвитком спільного виробництва озброєнь. Зокрема, Велика Британія надасть Україні позику розміром 2,26 млрд фунтів стерлінгів для закупівлі необхідного озброєння.

На початку року міністр оборони Франції відзначив, що три французькі компанії будуть налагоджувати партнерські відносини з українськими колегами, зокрема в секторах безпілотників і наземного обладнання, щоб виробляти запчастини на українській землі, а в майбутньому, можливо, і боєприпаси. 

Міністр зазначив, що однією з компаній є французьке відділення KNDS (KMW+Nexter Defense Systems), яке спеціалізується на виробництві бронетехніки, танків, а також іншої оборонної продукції. Перше спільне підприємство мало запрацювати вже влітку. Однак офіційно про це ще не повідомлялося.

Так само як із Великою Британією, так і десятками інших країн, Україна також підписала з Францією угоду про співробітництво у сфері безпеки, яка передбачає виділення мільярдів військової допомоги, значна частина з яких саме на розбудову українського ВПК.

США: замість спільних заводів, виділяють зброю та кошти

Фото: army-technology

 З лютого 2022 року Сполучені Штати надали Україні військової допомоги на понад 58 мільярдів доларів, тобто більше, ніж будь-яка інша країна. Однак попри багато розмов, наразі немає інформації, що великі американські компанії розпочали будівництво своїх військових заводів в Україні. Навпаки, американці зацікавлені у збільшенні своїх потужностей саме у США. Наприклад, у кінці весни повідомлялося, що в американському штаті Техас запустили завод з виробництва артилерійських боєприпасів для України. А у кінці літа стало відомо, що у штаті Пенсильванія завод із виробництва боєприпасів, які відправляють в Україну, збільшив виробництво на 50% і планує ввести в експлуатацію додаткові потужності. 

Та попри це, у червні повідомлялося, що американська оборонна компанія Northrop Grumman планує налагодити виробництво боєприпасів в Україні. Щоб сприяти реалізації спільних українсько-американських оборонних проєктів, Укроборонпром на початку липня відкрив іноземне представництво у Сполучених Штатах.

"Наразі в нас є чотири-п'ять угод, які або вже закриті, або перебувають у процесі реалізації щодо виробництва різних видів боєприпасів і надання послуг", – відзначила в кінці липня спецпредставниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер, однак не надала жодних деталей.

Нещодавно президент Володимир Зеленський заявив, що існує домовленість із адміністрацією Байдена щодо кількох пакетів допомоги для посилення вітчизняного військово-промислового комплексу та далекобійності, мова йде про сотні мільйонів доларів. 

Інші країни: долучаються до закупівлі української зброї та надають ліцензії 

Можливості України виробляти власну зброю значно зросли, однак попри сотні мільярдів гривень, які виділяє держава, цього замало. 

"На сьогодні спроможності вітчизняного виробництва, у тому числі приватників, утричі перевищують закупівельні можливості Міністерства оборони", — сказав у березні голова АТ "Українська оборонна промисловість"  Герман Сметанін. 

Тому у квітні міністр із питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін повідомив, що Україна запускає міжнародну фандрейзингову кампанію із залучення з-за кордону 10 млрд доларів для закупівлі озброєння українського виробництва. Перше рішення про придбання зброї для Сил оборони ухвалив 17 квітня уряд Данії, згодом до ініціативи долучилися й інші партнери України. 

Норвегія ж передала Україні ліцензію на виробництво їх зброї. Зокрема, у серпні повідомлялося, що Україна буде виробляти 155-мм снаряди за ліцензією від норвезької військової компанії Nammo. Також у вересні повідомлялося, що шведська компанія Saаb планує налагодити виробництво в Україні. Тоді директор компанії Saаb сказав, що веде переговори з двома-трьома компаніями про те, "як налагодити місцеве виробництво", але на той час угода ще не була завершена.

Сильний вітчизняний ОПК – це запорука перемоги 

Український оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім-2". Фото: wikipedia

Розвиток потужного вітчизняного оборонно-промислового комплексу міг би стати важливим елементом безпеки для України, особливо в умовах затримки вступу до НАТО. Так, план перемоги, який представив президент Зеленський має ключовий пункт – запрошення до НАТО. Хоча всі партнери кажуть, що бачать Київ в Альянсі, та ніхто не готовий сказати коли це станеться, особливо умовах війни. Тому адміністрація Зеленського розробляє внутрішній план перемоги, де одним з ключових пунктів є розвиток свого ОПК, пишуть у BBC.  

Під час другого Міжнародного форуму оборонних індустрій, який відбувся на початку жовтня, президент Зеленський сказав, що країна "може пишатися новітньою оборонкою". 

"Україна щорічно може виробляти 4 мільйони безпілотників - більш ніж півтора мільйона вже законтрактовано. … Пройшла успішно льотні випробування наша нова балістична ракета. Кожен може побачити, як спрацьовують і наші "Нептуни". Робимо артилерію - ми робимо наші "Богдани", півтора десятка щомісячно, буває 20. … Якщо колись, роки тому, українська "оборонка" мала, на жаль, безпорадний вигляд, то зараз - це галузь, яка на шляху до лідерства щонайменше у Європі. Зараз це індустрії, якими Україна може знову по праву пишатися", - сказав Зеленський.  

Аналітики й міжнародні військові інституції ще від початку повномасштабної війни наголошували, що Україна має рухатися в сторону нарощення своєї оборонки, яка б у перспективі могла закривати більшість потреб ЗСУ. До того ж збройні сили НАТО також стикаються із все більшими проблемами поповнення власних військових запасів через значні поставки в Україну, тому може настати критичний момент. 

Про це особливо активно почали говорити, коли влітку 2023 року на саміті НАТО у Вільнюсі Україну не запросили до Альянсу, а тепер знову, коли "план перемоги" не викликав на заході єдиної позитивної думки для схвалення. Іноземні союзники готові залучити ще більше інвестицій в розвиток української оборонної промисловості, щоб таким чином "зробити Україну арсеналом демократії", але не готові поки запрошувати Київ у НАТО. 

Тим часом економіка Росії, хоч і на межі, але як пишуть західні експерти, може ще кілька років працювати в таких умовах війни через величезні надходження від нафти та провали західних санкцій. А не певне майбутнє подальшої військової допомоги від США через вибори президента та можливу зміну американської стратегії стосовно України, чітко кажуть про одне – сильний вітчизняний ВПК є тим планом перемоги, що може заставити росіян змінити свої агресивні погляди. 

Чим ширше залучення світових військових компаній до роботи в Україні, необхідне для забезпечення сталого розвитку оборонної промисловості, яка може задовольнити потреби Збройних Сил України навіть за умов нестабільної зовнішньої підтримки. Це підсилить спроможність України протистояти агресії власними силами та ресурсами, незалежно від можливих змін у політичній ситуації серед союзників. Чим глибша інтеграція міжнародних військових компаній у виробничу інфраструктуру України, тим швидше країна зможе досягти максимальної оборонної самодостатності, що є стратегічно важливо. Завдяки іноземним інвестиціям, передовим технологіям та новим спільним підприємствам, український ПВК може перетворитися на важливий оборонний хаб Європи та зміцнити глобальну архітектуру безпеки.