Про генезу поглядів Путіна

Короткий висновок такий:

На першому етапі (два його президентські та один прем'єрський строк) Путін був змушений тримати себе в руках і визнавати цілковиту самостійність українського народу, щоправда, постійно акцентуючи на "братерстві" із росіянами, як це було заведено в СРСР. На другому етапі (з 2013), коли Росія за пізнього Віктора Януковича готувалася поглинути Україну, а як це не вдалося – окупувала Крим, в кремлівському наративі з'явилися нові нотки. На додачу до "братських народів" на публіку вийшов "єдиний народ", хоча й в дуже обмеженій формі. Росіяни з українцями визнавалися одним цілим у далекому минулому, а в теперішньому кожен народ вважався окремим, хоч і братським. Третій етап (з 2019) охоплює собою зрілий путінізм і характеризується поступовим поглинанням "єдинонародним" міфом "братерського" міфу, і повномасштабне вторгнення тут нічого концептуально нового не додало, просто загострило формулювання.

Читайте також: (То)темний народ і його жреці

Погляди Путіна змінилися у жорсткіший бік. Він не був раніше "просто корупціонером" і не став згодом кривавим маніяком, він завжди був таким. Згадайте "рязанський цукор" і другу Чечню, атомохід "Курськ", Беслан – Путіну одразу було плювати на життя людей і цілих країн

Читайте також: Російська пропаганда головну ставку робить на страх

Як я вже неодноразово писав, я не вірю, що погляди Путіна змінилися у жорсткіший бік. Він не був раніше "просто корупціонером" і не став згодом кривавим маніяком, він завжди був таким. Згадайте "рязанський цукор" і другу Чечню, атомохід "Курськ", Беслан – Путіну одразу було плювати на життя людей і цілих країн. Тому ми спостерігаємо не еволюцію його поглядів, а зміну зовнішніх обставин, що дозволило йому більше не стримуватися. Допоки Україна виглядала недосяжною мрією – Путін був ввічливим. Коли з'явився шанс підкорити її повністю чи частково, – у нього прорізалися зуби. А в добу пандемії та великої війни маски були остаточно скинуті. Тепер, коли він і так по лікоть у крові, немає сенсу приховувати свої справжні погляди, успадковані з часів праці у КГБ.

Найжахливіше те, що віру у неіснування українців поділяють з Путіним більшість росіян. Якби у їхній свідомості ми були справді чужим народом, вони вибачили б нам і наше існування, і прагнення до самостійності

Читайте також: Це не "війна Путіна". Це війна одного враженого імперською бацилою народу

І проблема тут не в численних історичних помилках та логічних хибах Путіна, який не доводить тезу "українці та росіяни – один народ" за допомогою історичних аргументів, а розглядає минуле крізь призму цієї тези. Порочне коло, тобто використання як доказ того, що якраз і має бути доведене, – не найгірше. Найжахливіше те, що віру у неіснування українців поділяють з Путіним більшість росіян. Якби у їхній свідомості ми були справді чужим народом, вони вибачили б нам і наше існування, і прагнення до самостійності. Але розгледівши в нас самих себе, вони поставилися до нашого державного будівництва як до розтаскування великої комуналки на маленькі окремі квартири. І щиро не розуміють, навіщо ми відгороджуємося – "харашо же жилі!"

Тож єдиний спосіб назавжди відвернути увагу росіян від українців – це перемикнути її на обговорення іншого питання. Наприклад: чи сибіряки – це росіяни?

Хай розбираються.

Джерело

Про автора: Сергій Громенко, журналіст, експерт з безпекових питань

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.