Психологиня чи психолог. Чи є фемінітиви сексизмом?

Вже раз сьомий бачу у стрічці допис психологині про фемінітиви. Ок, "пані психолога", – вона просить так себе називати. Бо фемінітиви — то сексизм. Щось новеньке.

Хоча ні.

Колись було схоже. На інтерв‘ю до Романа Скрипіна ще за моєї молодості прийшов Валід Арфуш. І страшно образився на питання про свою національність, звинувативши Скрипіна ледь не у расизмі. Говорило це лиш про одне: Арфуш своєї національності явно соромився, бо щось я не уявляю француза чи англійця з такою аргументацією.

Передбачувано, допис тригернув багатьох людей. Ця тема настільки ж вибухова, як, скажімо, тема української. Хоча зрозуміло – тут теж у нас мовне питання.

Читайте також: Мовне питання. Необхідність мімікрувати була жахливою

Взагалі, у цьому питанні усе просто: як людина себе ідентифікує, так її й слід називати чи сприймати. До небінарних особистостей треба вживати слово "вони", приміром. Хтось асоціює себе з роботою, хтось із, скажімо, материнством, хтось із чимось ще. І так, комусь може здаватися дурницею, коли у профілі якась жінка підписує себе "дружина та мати", бо ти тоді "овуляшка". Але якщо саме так вона себе відчуває, то нікому не має бути до цього діла.

Взагалі, у цьому питанні усе просто: як людина себе ідентифікує, так її й слід називати чи сприймати. До небінарних особистостей треба вживати слово "вони", приміром. Хтось асоціює себе з роботою, хтось із, скажімо, материнством, хтось із чимось ще

Є й абсурдні випадки. У мене є родичі, які дуже хотіли бути росіянами. Не знаю, може вже і не хочуть (найімовірніше), але років 15 тому страшно хотіли. Вони асоціювали себе саме з Росією: мова, маскульт, міфологія. Українське вважали непривабливим і тому асоціюватися з ним не хотіли. Хоча російського походження не мали й краплі. І навіть у цій країні ніколи не були.

Я не могла з цього не ржати, але ну, що ж — росіяни, так росіяни.

Читайте також: Імунітет від… культури

Що змушує цисгендерну жінку саме у професії відмовлятися від своєї жіночої ідентичності? Причому емоційно та навіть агресивно, наче це щось таке, що їй псує усі справи? Зараз я дописую огляд нового шоу Олексія Суханова. У першому випуску його гостею була заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Заступник, сорі. Здавалося б, ставлення до людини на такій посаді та ще із силового блоку у воєнний час має бути відповідним.

Але натомість ведучий розмовляє з нею із такою поблажливістю (так часто з дітьми розмовляють), що до кінця програми стає очевидно, що її це явно курвить. Наприклад, Олексій постійно акцентує на тому, що хоче знову побачити її на підборах. Маляр відповідає, що це зараз не доречно і в майбутньому, мабуть, вона їх теж не носитиме, бо не хоче. Але ведучий не вспокоюється і далі гне своє про красу і туфлі. Бо він хоче бачить її ось так — і все.

Маляр в якийсь момент прямо говорить рівно те саме, що написала у пості наша пані психолог. "Я не люблю, коли наголошують на тому, що я жінка". І я, бляха, її розумію

Читайте також: Нам потрібна не просто українська культура, а приваблива українська культура

Таких моментів в цьому інтерв‘ю було безліч. І зовсім не дивно, що Маляр в якийсь момент прямо говорить рівно те саме, що написала у пості наша пані психолог. "Я не люблю, коли наголошують на тому, що я жінка". І я, бляха, її розумію. Бо цих наголошень настільки багато, що замість сильної, надійної заступниці міністра глядачі бачать слабку, сором’язливу та зніяковілу жіночку. Бо питають її не так про захист країни, як про те, як вона мила за усіма посуд у бункері. Ну бо, а хто ж ще має це робити?

До речі, відмова жінок від фемінітивів зазвичай дуже схвалюється чоловіками. Причому тими, які обурюються, що баби нині хочуть бути мужиками і позбавляються жіночності. Де, бляха, логіка?

Можна сказати, що вона б мала не ніяковіти, а поставити ведучого на місце. Але тоді б вона стала конченою фемкою. Тому у таких ситуаціях опиняєшся зазвичай у цугцвангу. До речі, відмова жінок від фемінітивів зазвичай дуже схвалюється чоловіками. Причому тими, які обурюються, що баби нині хочуть бути мужиками і позбавляються жіночності. Де, бляха, логіка?

У мене є десятки знайомих дівчат, які суперпрофі у своїй справі. Але вони регулярно зустрічаються із тими, хто у цьому сумнівається і прямо про це говорить. Причому, не маючи жодних аргументів. Особливо це стосується політики та війни. Бо жіноче виявляється настільки яскравішим, ніж професійне, що його хочеться прикрутити. І найлегше це зробити через фемінітиви. На другому місці, напевне, відмова від класично жіночного зовнішнього вигляду.

Що, знову ж, багатьом не сподобається.

Джерело

Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.