Путін створив відкритий конфлікт у російському військовому керівництві

8 жовтня президент Путін створив новий штаб управління війною — командування Об'єднаним угрупованням ЗС РФ в Україні, яке очолив генерал армії Сергій Суровікін.

Що таке цей новий штаб?

З початку війни управління було в руках начальника Генштабу Валерія Герасимова. Призначення Суровікіна означає невдоволення Путіним діями Генштабу, та намагання реалізувати нову стратегію для досягнення перемоги.

Путін створив відкритий конфлікт у російському військовому керівництві, бо тепер Суровікіну доведеться розмежовувати з Герасимовим свої повноваження та з'ясовувати хто за що відповідає у розпал битви.

Таке рішення Путіна фактично руйнує військову вертикаль управління, але логіка тут не професійна, а феодальна. Путін створює конкуренцію, бо призначення Суровікіна підтримали його фаворити — командири приватних армій Рамзан Кадиров та Євген Пригожин, які нещодавно розкритикували Герасимова, бо їм потрібен командувач війною, який залежить від них більше, ніж від Герасімова.

Який досвід Суровікіна?

Він став знаменитим через один вчинок — коли командував батальйоном Таманської дивізії, який під час заколоту ДКНС у 1991-му році був направлений для блокування центру Москви. Під час руху його колона була заблокована протестуючими росіянами, але Суровікін продовжив рух, здійснивши кілька попереджувальних пострілів, а його солдати зробили постріли на ураження. Одного протестувальника розчавив БМП, двоє загинули від пострілів, Їх урочисто поховали як героїв демократії. Суровікіна віддали під суд, але його виправдав сам Єльцин, тому що командири, які здатні стріляти заради наказу у власний народ, керівникам РФ потрібні. Суровікін через цю драму став популярним у владі, і швидко робив кар'єру.

Командира варто оцінювати по його бойовому досвіду. У Суровікіна досвід такий:

1995 - 2000 рр — Таджикістан — командир батальйону, полку, начштабу 201-ї дивізії. Активні бойові дії в країні завершились у 1993-му, тому серйозного досвіду хоча б партизанської війни Суровікін не отримав.

2002-2004 рр. - командир 34-ї дивізії в Єкатеринбурзі, бойових дій там не було. Але залишив посаду після гучного скандалу — у кабінеті Суровікіна на його очах після перевірки застрелився його підлеглий — полковник А.Штакал.

2004-2005 рр — командир 42-ї дивізії в Чечні. В цей період активні бойові дії завершились, фактично Суровікін війни у Чечні уникнув.

2017 - командувач російських військ у Сирії. На той момент Сирія була поділена на зони впливу США та Туреччини. А на допомогу Асаду в Сирію прийшла іранська армія. Росія разом з іранцями допомогла режиму Асада захопити те, що війська НАТО не взяли під свій контроль, і знищити спротив примітивно озброєних повстанців-суннітів важким озброєнням. Це було оголошено перемогою Росії, хоча спротив Асаду в Сирії триває, і режим тримається виключно силами російської та іранської армій. Путін назвав Суровікіна переможцем і дав зірку Героя РФ.

2017 - 2019 рр. - Суровікіна призначено на посаду головнокомандувача Повітряно-космічними силами РФ. Суровікін все життя служив у сухопутних військах, і його призначення у ПКС виглядало як курйоз, адже зрозуміло, що він був абсолютно некомпетентним. Але симпатія Путіна у РФ важливіша за професіоналізм.

2019 - Суровікіна знімають нарешті з посади командувача ПКС, і знов направляють командувати у Сирію, де він ніби-то як переміг. Досвід Сирії, очевидно, є дуже специфічним. Відсутність якогось організованого спротиву, локальні дії проти маленьких загонів повстанців, наявність витратної дешевої піхоти типу мобілізованих Асада, іранців та найманців "Вагнера". Але за Сирію у 2021-му році Суровікін отримує звання генерала армії.

2022 р. За даними російських джерел, на початку війни саме Суровікін командував російським угрупованням, яке мало завдання оточити Київ. Як відомо, наступ на Київ обернувся поразкою російської армії. Потім Суровікін командував Південною групою військ, яка діяла у Луганській області, наступаючи на район Лисичанська з півдня, від Бахмута. Міноборони РФ заявило, що саме війська під командуванням Суровікіна оточили українські війська в районі Золоте-Гірське. З оточення усім українським підрозділам вдалось вирватись з мінімальними втратами, розгромити наші війська Суровікіну не вдалось.

Висновки:

Під час боїв під Києвом та Лисичанськом російське командування було характерним виключно цілеспрямованістю та впертістю при відсутності розуміння можливостей своїх військ та противника, неадекватних тактичних рішеннях та слабкій ситуаційній обізнаності. Тому призначення Суровікіна не призведе до посилення якості управління російських військ.

Але Суровікін буде намагатись впроваджувати зміни в організації, підготовці військ та тактиці застосуванні, і намагатись створювати мотивацію шляхом жорсткої дисципліни.

Суровікін, звичайно, захоче показати Путіну, що, на відміну від Герасимова, він здатен перехопити стратегічну та тактичну ініціативу у війні. Тому зараз Суровікін буде використовувати мобілізацію для різкого збільшення чисельності військ у першій лінії, створення оперативних резервів, організації більш щільної оборони та підготовки наступальних операцій. Значно посиляться зброєю та боєприпасами приватні армії Кадирова та Пригожина, які зараз стали союзниками Суровікіна, і які використають ситуацію, щоб розширити чисельність своїх військ та зони відповідальності. Будуть прийматись заходи з посилення дисципліни, щоб зменшити високий відсоток дезертирів та тих, хто ухиляється від війни.

Нас очікують тривалі та жорстокі бої. Російська армія буде зараз готуватись до активних наступальних дій.

Якщо Суровікін здобуде якусь перемогу найближчим часом, він зможе претендувати на заміщення Герасимова. Тому висока ймовірність, що зараз Суровікін посилить наступ у районі Бахмута та Авдіївки, щоб прозвітувати про те, що його призначення одразу принесло значні успіхи. В цих місцях росіяни повільно просуваються, і вони будуть намагатись захопити значний населений пункт.

Путін продовжує тасувати колоду російських генералів, які будуть намагатись виконати масами мобілізованої армії з місячною підготовкою те, що не змогла зробити професійна армія, яку готували багато років.

Джерело

Про автора: Юрій Бутусов, журналіст, воїн ЗСУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.