Російську церкву в Україні хочуть зберегти

Десятого січня стартувала робота Експертної групи для проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ МП. Це наслідок рішень Ради національної безпеки і оборони 1 грудня, яка доручила уряду підготовку законопроєкту "щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в Російській Федерації релігійних організацій", натомість Державній службі з етнополітики та свободи совісті забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління УПЦ "на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом і за необхідності вжити передбачених законом заходів".

Я вже писав ("Влада проти рішення ЄСПЛ щодо законодавчої заборони російської церкви", 7 грудня 2022 р.), що обидва доручення, це марна трата часу й зупинення процесу заборони діяльності Російської православної церкви в Україні. Заборони, обґрунтованої інтересами національної безпеки нашої держави, для якої підставою служить українське законодавство й судова практика Європейського суду з прав людини. 

Відповідний законопроєкт ("Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій" – № 8221) вже зареєстрований у Верховній Раді, його одноголосно підтримали члени Комітету з гуманітарної політики та інформаційної політики ВРУ. 

Законопроєкт потрібно проголосувати, а далі провести процес впорядкування ситуації в українському православ’ї згідно Томосу про автокефальний церковний устрій Православної Церкви України. Для цього є всі правові підстави (згідно з українським та європейським законодавством), а також міцний канонічний фундамент ("Церква має визначати, хто може називатися православним", 4 січня 2023 р.).  

І тому релігієзнавчу експертизу, яка допускається статтями 14 і 30 Закону про свободу совісті та релігійні організації, потрібно проводити після, а не перед ухваленням згаданого закону. Тобто спочатку маємо заборонити діяльність РПЦ в Україні й лише після цього має проходити процес визначення релігійними організаціями (перш за все УПЦ МП) того як їм дальше жити в новій реальності. Приєднатися до ПЦУ або ж зареєструвати нову релігійну організацію, яка, однак не називатиметься православною. І якраз для реєстрації нової церкви знадобиться релігієзнавча експертиза. 

В іншому випадку процес написання експертизи стане зручним інструментом для продовження діяльності РПЦ в нашій державі, буде грою за правилами УПЦ МП й служитиме отриманню доказів порушення Українською державою свободи совісті та релігійних організацій. Щоб поставити її перед українськими, а згодом європейськими судами з надією на позитивний результат для московської церкви.

Саме так і сталося під час першого засідання Експертної групи. Голова Юридичного відділу УПЦ МП протоєрей Олександр Бахов звернувся із заявою про недовіру та відвід чотирьох членів цієї групи. Мотивував це їхньою приналежністю до ПЦУ та проявлянням "упередженості та ворожості до УПЦ, що неодноразово публікувалось у соцмережах та ЗМІ". І вимагав залучення до підготовки експертизи релігієзнавців, які "не мають упередженого та ворожого ставлення до УПЦ, а також релігієзнавців з міжнародних наукових установ". 

Гра значеними картами, тому не варто на це звертати увагу? На жаль, така відповідь неправильна. Захистом присутності РПЦ в Україні займаються компетентні люди, які не один рік використовують нашу демократію, незадовільний (м’яко кажучи) стан судової системи та низьку професійність частини експертів для своїх цілей.  
Після собору УПЦ МП від 27 травня 2022 р. "адвокатуванням" інтересів УПЦ МП займалася ДЕСС під старим керівництвом. Її найбільшим "досягненням" стала відмова від реєстрації змін до Статуту про управління УПЦ МП. Зміни подав на реєстрацію митрополит Онуфрій, натомість ДЕСС заявила, що реєструвати непотрібно, бо цього не передбачено законом про свободу совісті. Хоч у законі чітко прописані норми про необхідність реєстрації статуту про управління релігійних об’єднань, отже УПЦ МП. І ДЕСС на цьому не зупинилася, ствердивши, що УПЦ тепер вже не МП, бо на соборі 27 травня мала "розірвати" зв’язки з РПЦ.  

Для церкви керованої митрополитом Онуфрієм це омріяна ситуація: держава порушила закон, не зареєструвавши змін до статуту про управління, в яких прямо вказана підлеглість УПЦ МП московській церкві. Отже, держава сама ствердила, що УПЦ МП "незалежна" від Москви. 

У наявній правовій ситуації проведення релігієзнавчої експертизи, це черговий подарунок московській церкві. Тепер її юристи можуть зміщати акцент з оцінки діяльності РПЦ та її структур в Україні під час російської агресії, на оцінку рівня "упередженості й ворожнечі" до УПЦ МП авторів експертизи, отже і майбутніх рішень Української держави, які будуть зроблені на основі цієї експертизи.    

Кінь має стояти поперед возу. Інтереси національної безпеки України потребують відстоювання у сфері свободи совісті та релігійних організацій. Діяльність церкви очолюваної патріархом Кірілом має бути заборонено, бо вона втратила характер релігійної організації, ставши елементом структури держави-агресора, якої мета – знищення Української держави, геноцид української нації та знищення демократії в Європі та світі.

Коли хтось вважатиме, що така заборона суперечитиме національній безпеці України, потребі захисту української демократії та канонічному порядку у Вселенському православ’ї, тоді хай подає скаргу до суду. І неважливо: спочатку в український, чи зразу  в європейський. Результат гарантований: програш. 

І тому "Карфаген має бути зруйнований". Для захисту української незалежності та демократії якомога скоріше має ухвалитися законопроєкт ("Про забезпечення зміцнення національної безпеки у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій" (№ 8221).