Що робила Наталка Полтавка на Майдані? Колонка Наталки Діденко

Коли говорять про те, скільки жінок повинно бути у парламентах, урядах, меріях, що жінка не зобов’язана  прасувати сорочки, вічно стояти на городі, на кухні, коло колиски, розводити балконні квіточки, бігти у накрохмаленому фартушку зустрічати чоловіка з роботи, що вона має постійно боротися за свої права, добиватися поваги, що нічого не повинно їй заважати робити кар’єру.  

А також – чи є різниця між чоловіком-письменником і жінкою-письменником, і чи не правильніше писати "письменниця" і, йдучи в цьому напрямку – художниця, очільниця, прем’єрка, мисткиня, кранівниця, професорка і так далі.

І вже зовсім глобальні питання – літати у космос, очолювати армію, бути священником (священницею?), керувати морськими кораблями й державами.

Усі ці теми, звичайно ж, важливі й заслуговують на увагу, проте думаю, що причини моєї такої трохи байдужості до "жіночого" питання – у нашій історії, ментальності та національних традиціях.

Бо сторіччями вже сформований  фундамент впевненості наших жінок у собі, їхня роль і положення, їхнє вміння бути рівною з чоловіком, мудро залишаючись жіночною – деякі народи й досі за це борються, тоді як у нас така гармонія вже сформована віками. Адже світові історичні сторіччя справді були важкими, а становище жінки – часом особливо драматичним.

Читайте також: Спільнота втратила моральних лідерів, тому боїться моральних дилем

Історія України в документах, спогадах, піснях, свідченнях, переказах, досягненнях і, врешті решт, у давніх сімейних традиціях дуже чітко пояснює, що українська жінка завжди займала гідне місце у статусному та побутовому житті.

 Але як їй це вдалося?

Усі ми читали та знаємо знамениту "Наталку Полтавку" Івана Котляревського. Підручники та Вікіпедія  нам підказують, що головним джерелом для написання твору було життя тогочасного українського суспільства.

Оксана Петрусенко в ролі Наталки Полтавки

Сюжет п’єси, якщо переодягнути дійових осіб із плахт та брилів у джинси та куртки, можна спокійно перенести у нашу дійсність.

Заможна сім’я, помер батько, гроші закінчилися, квартиру продали, перебрались у село, бАтьків помічник-референт пішов у далекі світи, бо голова родини вигнав хлопця, тільки-но помітив, що вони з дочкою закохані, чіпляються немилі наречені, драма життєва, драма особиста, драма почуттів.

Наталка, головна дійова особа, наділена автором найкращими рисами, розумна, мила, внутрішньо шляхетна, із совістю, твердими переконаннями, відстоює людську й жіночу гідність, скромна і вірна.

Для мене особисто у її Образі головні риси – це боротьба. За своє щастя, за свій вибір, гідність і вірність.

Навіть коханий Петро готовий поступитися через злі обставини, проте вона все одно вірою своєю виборює щастя не лише для себе, а для двох.

Такими тоді були наші дівчата, такими їх бачив Іван Котляревський, такими були ідеали тогочасного українського життя. Чи змінилися звідтоді жінки, чи прибрали вони нових рис, чи щось втратили, і чи щось набули нового, модерного?

Читайте також: Ця війна сповнена чудес, добрих для нас див. Але навіть у чудес є своя межа

Сучасний світ приніс багато штучних змін, поверхневих, енергійних, технологічних та часто лакованих, але чи якісні ці зміни, чи просто зручні?

Український жіночий характер формувався в середовищі найкращого клімату та довкілля, адже важливо, де ти проживаєш життя —  серед вічного снігу, вічних сірих дощів чи розкішного квіткового літа, пухнастої білої зими, смачної щедрої осені та найкращої у світі весни.   

Характер цей формувався також, коли хлопці та чоловіки опинялися на Січі та війнах, а відбиватися від ворогів та злиднів треба було самій.

Характер також формувався під звуки наймелодійніших пісень та найкрасивіших колискових з ідеальною гармонією.

Об’єктивні сприятливі природні умови, гартування надзвичайно важкими  історичними обставинами та висока духовність і зробили жінку на наших теренах українською жінкою.

Ще хотіла б згадати один образ українки з поеми Тараса Шевченка "Невольник".

Зміст поеми вражає шекспірівською драматичністю, глибиною людських стосунків та поворотами сюжету.

Іноді дивно, як ретельно наші митці шукають натхнення та матеріалу в чужих глибинках і не помічають титанічні історії просто перед собою.

Читайте також: Дайте спокій військовим, не повчайте їх жити

У "Невольнику" дівчина Ярина також залишається вірною своєму коханому, який після війни, полону, катувань, сліпим калікою повертається додому.

Чи не нагадує це теперішні українські реалії, коли в країні йде війна і коли часом важко прийняти особисті зміни, коли з війни повертаються кохані іншими, скаліченими не лише фізично?..

Ця вірність та моральна чистота тісно переплетені із реальним життям.

Хочеться ще згадати неймовірну жінку, Українку та Людину, Катерину Зарицьку.

Організатор і керівник Українського Червоного Хреста з 1943 по 1947 роки, дружина Михайла Сороки, донька видатного математика Мирона Зарицького, мати художника Богдана Сороки й вже її правнук Антон Святослав Грін (Anton Sviatoslav Greene) зіграв роль хлопчика-поводиря у фільмі "Поводир".

Катерина Зарицька з чоловіком отримали від долі лише чотири місяці подружнього щасливого життя, решта спільного віку пройшла порізно в таборах та тюрмах. Але вона на все життя зберегла вірність, непохитний дух, доброту та любов до людей.

Давні українські жіночі образи не могли просто так з’явитися, наші генії "підглядали" їх у  тогочасному житті та "підслуховували" в переказах та думах. І вони були моральним та етичним орієнтиром для українських сімей та суспільства.

З 1917 року прийшли до нас інші моральні орієнтири та цінності. Суцільна брехня та лицемірство поступово робили свою чорну справу і їхні наслідки ми відчуваємо ще сьогодні.

Вірність, моральна чистота, скромність та жіноча гідність стали якимись немодними, сам образ Наталки Полтавки став лубковим, затертим, оперетковим, а на головні ролі в сучасних переказах та думах – телебаченні — вийшли на перші ролі зовсім інші риси.

Бутафорське сяйво Проні Прокопівни із п’єси Михайла  Старицького "За двома зайцями" порозкидало промені на все наше суспільство.  Зовнішні речі накрили штучністю, примітивністю та заліпили лаком природну українську жіночу суть.

І лише зараз, внаслідок драматичних та трагічних, на жаль, подій в Україні спостерігаємо, як відвалюються брудні нашарування, тріскається і лущиться фальшивий лак, як, буває, проступає справжній мистецький шедевр на замальованій варварами картині.

Що саме робила б Наталка Полтавка під час Майдану, я не знаю, але те, що вона там була б з першого дня і до перемоги, я не сумніваюсь анітрохи.

І скільки таких наталок там ми бачили, і які неймовірні історії чули, і як вони витягали поранених з-під куль, а потім казали – а що я такого зробила?, і скільки ярин вірно чекали та чекають своїх степанів-невольників з війни, понівечених та скалічених. І організаторка Українського Червоного Хреста, Катерина Зарицька, також подала руку допомоги тим простим медсестрам на Майдані, які рятували життя незнайомим героям.

Фото: dyvys.info

Як важливо розуміти, що, звичайно, жінки можуть бути в парламентах та  урядах,  що вони можуть, якщо хочуть, прасувати сорочки, стояти на кухні, коло колиски, боротися за свої права, робити кар’єру, літати в космос, очолювати армію, керувати морськими кораблями й державами.

Головне, щоб чужі моральні орієнтири та цінності вже ніхто й ніколи нам не нав’язував насильно. У нас були і є свої.

Наталка Полтавка  підкаже, раптом що.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Наталка Діденко, синоптикиня, ведуча програми погоди на телеканалі Еспресо

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.