Шляхом Східної революції

Однак війна передбачає різний розвиток подій, іноді відвертальний маневр може призвести до якісної зміни ситуації й набути ваги, якої від нього перед тим не очікували.

Нова якість зазначеної ситуації полягає в тому, що на території РФ  має шанс утвердитися політична сила, опозиційна керівному режиму. Якщо їм це вдасться, можемо констатувати, що російська  революція, про яку останнім часом так багато говорять політичні аналітики – почалася!.

Щоправда, це буде дещо незвична для нас модель революції, притаманна країнам Третього світу, через що її зазвичай  називають  "Східною". Цей термін є досить умовним, оскільки східна модель містить також революції, які відбувалися в країнах Латинської Америки, тобто в Західній півкулі, тому іноді її ще називають "осадною революцією".

Для нас більш звичною є не східна, а західна модель революції, яку ще називають "атакувальною". Такою була, наприклад, Французька (1789 р.) або Російська (1917 р.) тощо.  В ній центром революційних подій cтає столиця, а вже потому натиск спрямовується на периферію, аби поставити її під свій контроль. У Східній революції навпаки: революціонери з периферії пробиваються в центр і, врешті-решт, опановують столицю, як це, наприклад, зробили кубинські повстанці на чолі з Фіделем Кастро. Тому в Західній революції можна чітко вказати дату початку (наприклад, день взяття Бастилії), а в Східній – дату закінчення революції – день, коли повстанці заволодівають столицею. Натомість в східній революції неможливо вказати точний початок революції, виділивши його з безлічі збройних акцій заколотників, партизанів, які завдають ударів в провінціях.  Ці моделі з притаманними їм ознаками описував англійський політолог Самуель Гантінгтон. Деякі особливості саме східної моделі дуже добре відображають сучасну російську ситуацію.

Читайте також: Чи відбудеться революція в Росії?

У східній революції неможливо вказати точний початок революції, виділивши його з безлічі збройних акцій заколотників, партизанів, які завдають ударів в провінціях

Насамперед йдеться про спосіб революційної мобілізації мас. Східній революції притаманний тривалий період двовладдя. Під час цього періоду революціонери поступово залучають нові групи населення у політику, поширюючи та посилюючи вплив своїх інститутів управління, в той час, як уряд продовжує в інших місцях країни здійснювати свої державні функції.  На захоплених територіях повстанці отримують можливість проводити агітацію, налагоджувати масову політичну роботу, словом, здійснювати те, що на політологічному жаргоні називається політичною  мобілізацією населення. Саме такий механізм політичної мобілізації є чи не єдино можливим для нинішньої Росії у якій влада знищила політичну опозицію і зуміла прищепити населенню відчуття безпорадності, відучивши від будь-якої соціальної активності.

Такий механізм політичної мобілізації є чи не єдино можливим для нинішньої Росії у якій влада знищила політичну опозицію і зуміла прищепити населенню відчуття безпорадності, відучивши від будь-якої соціальної активності

Іншою важливою особливістю Східної революції є та, що основна боротьба розгортається не між політичними силами різної ідеологічної спрямованості, не між поміркованими та радикалами, як маємо в Західних революціях, а   між революціонерами і урядом, оскільки, як уже зазначалося, виробленої політичної опозиції в країнах, що практикують "осадну революцію", практично немає: існує лише уряд (зазвичай персоналістська диктатура) – з одного боку, і повсталий народ – з іншого. Погодьтеся, сьогодні ситуація в Росії зробила рішучий крок у бік реалізації подібного сценарію.

Читайте також: Чи може статися у РФ військовий переворот?

І далі у мене є недобра інформація для російських лібералів. У революціях Східного типу зовсім немає місця для т. зв. поміркованих. Останні в цьому сценарії взагалі не мають шансів не те що на посідання владних позицій, але й просто зберегти нейтралітет. По ходу розвитку революції помірковані, вони ж ліберали, вони ж білі пальта, які, будьмо чесними, є радше білими ватниками – стають жертвами або уряду, або революціонерів, або ж  у кращому для них випадку, у зв’язку з поляризацією політичного процесу бувають вимушеними приєднатися до тієї або іншої сторони.

Оскільки ж, на мою думку, нинішній російський режим має мало шансів уціліти, я б порадив російським лібералам обирати правильну сторону й уже сьогодні позбуватися білих пальт і чітко ставати на бік Російського добровольчого корпусу: замість беззубих акцій в дусі білоруської опозиції 2020 року починати перераховувати повстанцям гроші, підтримувати їх інформаційно й особистою участю.

Спеціально для Еспресо.

Про автора. Ігор Танчин, політолог, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.