Путін у Туркменістані: сходознавець Якубович розповів, про що йшлося на "форумі миру" серед військових диктатур

Про це розповів сходознавець, кандидат історичних наук, науковий співробітник сходознавчого відділення Фрайбурзького університету Михайло Якубович в етері телеканалу "Еспресо".

"Це абсурдно, але всі військові диктатури люблять мир. Хоча Туркменістан заявляє себе як абсолютно нейтральну країну, і в певному сенсі це так і є. Він, до речі, не входить до ОДКБ і в конфліктах сусіднього Киргизстану і Таджикистану, афганській війні та інших негараздах виявляв себе дуже стримано. Треба віддати належне їхньому третьому очільнику.

Туди також прибув Токаєв із Казахстану, якого дуже урочисто зустрічали. Пізніше прибули сусідні лідери. Швидше за все, обговорювалось питання контролю над Центральною Азією, тому що в Росії були побоювання, що Центральна Азія попливе кудись чи то в бік Китаю, чи то в бік країн, де переможні нібито ісламські революції. Але наразі в Центральній Азії більш-менш стабільні режими. Ці режими нещодавно проводили форум разом з Німеччиною - центральноазійсько-німецький форум, куди їздив канцлер Шольц. Це відбувалося в Казахстані, і тут треба було трохи це перебити, готуючи саміт БРІКС, Путіну треба було на один день буквально туди прилетіти, щоб показати, хто в домі господар. Хоча насправді багато цих країн на рівні різних широких верств населення та опозиційних партій мають певну антиросійську риторику. Простіше кажучи, якби не вплив Росії, то, мабуть, жодна з цих країн не втримала б свої діючі еліти", - зазначив він.

З Іраном ситуація така, що Росія хоче створити вантажний морський і сухопутний коридор, каже Якубович.

"В Ірані є такий порт, як Бендер-Аббас, це вихід на Індію, вихід на Китай. До речі, найбільший покупець іранської нафти зараз - це Китай. Іран вийшов за обсягами продажу нафти на рівень приблизно 5-7 років тому, тобто досить багато продають. Вони хочуть налагодити залізничне сполучення. З Азербайджаном є питання, як далі вести цю гілку через Каспійське море. Адже море - така річ, що в добу розвитку морських дронів і літальних апаратів можуть бути проблеми з цим. Азербайджан не дуже хоче виступати транзитером, тим більше військових вантажів, і вони починають промацувати Казахстан, Узбекистан, Туркменістан. Туркменістан має величезний кордон з Іраном, хоча Туркменістан на це не підпишеться.

Так само, як зараз, коли промацувалося питання з якоюсь там валютною системою БРІКС, щоб стати замінником долара чи юаня, в цих країнах особливої ініціативи теж немає. Вони на публіку всі з Путіним погоджуються, їздять до Москви. Але насправді вони тримаються, вичікуючи і намагаючись диверсифікувати свої зовнішньополітичні контакти", - розповів сходознавець.

Президент Туркменістану диверсифікує свої візити, телефонні дзвінки, їздить по різних країнах, приймає делегації. На рівні торговельно-економічного співробітництва вони з Кореєю нормально працюють, а в Європі працюють з Німеччиною, зауважив Якубович.

"Вони в обличчя Путіну кажуть, що все добре, але військової підтримки не надають. Питання санкцій і торгівельні речі вирішують не лише вони. Тому тут питання не стільки російсько-іранських відносин, скільки показати, яку роль у цьому може зіграти Центральна Азія. Лідери центральноазійських країн не дуже хочуть повністю стати не лише придатком Росії, а й мостом, по якому Росія та Іран будуть вирішувати свої темні справи. Тобто це тривала гра за Центральну Азію, в яку, як бачимо, включився Іран", - резюмував він.

• В Міністерстві закордонних справ України відреагували на візит російського диктатора Володимира Путіна до Туркменістану: у відомстві нагадали, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт.