Українські військові розробки під прицілом: чому китайський компонент – це небезпека та як з цим борються українські мілітарні компанії

Війна стала каталізатором удосконалення технологій і змін у сучасній тактиці ведення бойових дій. У цих умовах Україна демонструє неабияку гнучкість, використовуючи усі можливі методи та інструменти, аби протистояти ядерній потузі. Однак у питанні українських військових розробок не можна не помітити проблеми китайських технологій та компонентів, яка несе вагомі безпекові й політичні ризики.

Велика війна та китайські обмеження 

Війна в Україні стала справжньою боротьбою інновацій. У асиметричних конфліктах подолання технологічного розриву є невіддільною частиною успішної стратегії слабшої сторони.

"Уже сьогодні ми винайшли спосіб, як воювати та перемагати проти сильніших армій у XXI столітті. Очевидно, що саме технології мають забезпечити стійкість української нації", – вважає колишній головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний.

Коли говорять про військові інновації, багатьом одразу спадають на думку безпілотні літальні апарати й дрони. Ще на початку війни вони були чимось рідкісним та здавалися важкими до опанування, однак нині виступають надзвичайно важливим інструментом ведення бойових дій. До прикладу, в умовах нестачі артилерійських снарядів Україна використовує дрони як спосіб компенсації диспаритету з противником. У цьому контексті БПЛА стали надзвичайно ефективним знаряддям війни: універсальні, оскільки забезпечують і розвідку, і можливість скиду боєприпасів, а освоєння апаратів типу FPV призвело до появи, по суті, керованих боєприпасів, здатних точково знищувати живу силу та дорогу техніку противника. 

Така реальність забезпечила прихований вплив Пекіну. Дешеві цивільні дрони, які українці та росіяни навчились переробляти у зброю, здебільшого постачаються з Китаю – найбільшого виробника цих пристроїв (та компонентів до них) у світі. Протягом останнього десятиліття, компанії, такі як DJI та Autel, стрімко збільшували виробництво. Лише DJI Technology Co., найбільший виробник дронів у КНР та власник найвідомішої моделі Mavic, займає понад 90% ринку споживчих дронів у всьому світі, згідно з даними аналітичної групи DroneAnalyst. У перші місяці 2022 року техногігант оголосив про припинення бізнесу в Росії та Україні: компанія закрила свої магазини та начебто припинила більшість прямих продажів, аби запобігти використанню своєї продукції у бойових діях. Цьому прикладу наслідували й низка інших китайських корпорацій. Поки українські виробники та волонтери були змушені шукати нові способи продовження стабільних поставок, їхні зусилля наштовхнулися на нові перешкоди.

У 2023 році китайський уряд запровадив перші державні обмеження: мова йшла про експортний контроль цивільних безпілотників дальнього радіуса дії (апаратів, які можуть перебувати в повітрі понад 30 хвилин та літати за межами природної видимості операторів, мають навісне обладнання і важать більш як 7 кілограмів) та тих, що оснащені інфрачервоними (тепловізійними) камерами й лазерними модулями вимірювання дальності. Восени цього року наявні обмеження було розширено, оскільки Міністерство торгівлі КНР запровадило нові правила, що встановлюють систему ліцензування експорту товарів подвійного призначення та створюють список товарів з контрольованим доступом. Їх експортери відтепер зобов'язані розкривати кінцевих отримувачів і цільове використання експортованих товарів.

Ерік Вудс, фахівець з експортного контролю та науковий співробітник коледжу Міддлбері у США, зазначив, що Пекін такими діями намагається демонструвати державний контроль, аби уникнути санкцій з боку Заходу. Зазначається, що мова не йде про заборону: товари можна і надалі продавати за кордон, але лише у цивільних цілях. Тому, за його словами, ці обмеження навряд чи завадять Росії та Україні продовжувати використання китайських дронів. Однак після введення обмежень китайські компанії почали або скорочувати продажі дронів та їхніх компонентів українським споживачам, або ж вимагати використання складних мереж посередників (щось на кшталт того, що робить Росія для обходу американських та європейських санкцій). 

The New York Times пише, що китайські обмеження насамперед розширюють переваги для Росії. До прикладу, офіційні митні дані дають інформацію про те, що прямі поставки дронів китайськими компаніями до України у 2023 році (за період з січня до червня) склали трохи понад 200 тис. доларів. За той самий період Росія отримала цих технологій на щонайменше 14,5 мільйонів доларів та ще й у вигляді прямих поставок. Таким чином, хоча й Україна теж закупила значну кількість китайських дронів і компонентів, більшість із них були придбані через європейських посередників. 

Вибудовування нових шляхів імпорту, пошук надійних посередників та оновлення логістичних маршрутів вимагають дедалі більше часу, який в ситуації такого масштабного конфлікту стає на вагу золота. Навіть до введення санкцій існувала серйозна проблема затримок у виробництві, часто пов’язана із сильною залежністю від китайських компонентів, які доводиться чекати місяцями. Бували й випадки, коли електроніка приїжджала подекуди з браком, що складав чверть усієї партії, або ж із неправильними характеристиками.

Долаємо залежність

Обмеження, хоч і ускладнили процес закупівлі та логістики, все ж виявилися не такими руйнівними, як очікувалось. Засновник дронової компанії TAF Drones Олександр Яковенко під час конференції ForbesTech заявив, що нині українські дрони складаються на 80–90% із китайських комплектуючих. Україна, як і Росія, значною мірою продовжує покладатися на китайські запчастини для виробництва, зокрема, FPV-дронів. 

Однак тенденції змінюються. Нещодавно інноваційна українська компанія Vyriy Drone створила FPV-дрон, повністю виготовлений з українських компонентів. У компанії наголошують, що в умовах наростання обмежень на постачання деталей з Китаю перехід на власне виробництво комплектуючих є критично важливим. Наразі понад 70% складових серійних моделей виготовляється в Україні, і цей показник постійно зростає. Частину деталей розробляють і виробляють безпосередньо у компанії, іншу – передають на виготовлення підрядникам. Для забезпечення виробництва необхідні матеріали шукають у різних країнах, і не завжди це Китай. 

Проблеми з ланцюжками постачання з Китаю змусили шукати альтернативи й оборонне підприємство Ukrspecsystems, яке також намагається диверсифікувати джерела постачання комплектуючих, шукаючи надійних виробників у США, Тайвані та Європі. Представники компанії говорять, що практично не використовують китайських компонентів. Однак існує одна проблема: навіть ті компоненти, що марковані як американські чи європейські, часто все одно мають китайське походження. 

Через відсутність базової електроніки, що потребує великих інвестицій, та розвиненої інфраструктури про повноцінне серійне виробництво мови поки йти не може. Проте українські компанії мають можливість імпортувати мікросхеми та інші електронні компоненти не тільки з Китаю. До прикладу, компанія Skylab, що займається виробництвом ударного дрона "Шуліка" та робота SIRKO-S, зазначає, що близько 40% комплектуючих для їхніх пристроїв виготовляються в Україні. Skylab активно працює над збільшенням частки імпортних складових із країн Європи, зокрема батарей і електромоторів. Водночас там визнають, що повністю відмовитися від китайських компонентів, таких як камери, автопілоти чи планшети, наразі неможливо.

На фоні таких викликів Україні неодмінно потрібно налагоджувати та постійно розвивати власне виробництво таких технологій.  Одна із запорук відносно дешевої ціни вітчизняного апарату є масштабування його виробництва. Представник однієї з компаній, що працює над поступовою відмовою від китайських складових, зазначає, що проблема дороговизни українського дрона у порівнянні з китайським Mavic зумовлена тим, що ціна останнього формується через те, що його виготовляють мільйонами. За умови масового виробництва собівартість продукції знижується, тоді як у разі обмеженого випуску ціна залишається високою.  

Тут не обійтись без послідовної політики уряду, що має бути зацікавлений у закупівлі насамперед української продукції. Поставлена президентом України ціль закупити 1 мільйон дронів до кінця року сприяє поступовому розв'язанню цієї проблеми. У 2024 році обсяги виробництва українських дронів зросли більш ніж у десять разів порівняно з попереднім. Відзначається значний прогрес у створенні дронів різного типу –  повітряних, морських і наземних, а також у розробці вітчизняних систем РЕБ. За словами очільника Мінстратегпрому Германа Сметаніна, перед владою стоїть завдання організувати повний замкнений цикл, здешевлення виробництва і постачання дронів у достатній кількості.

Українські фахівці впевнені, що країна володіє всіма необхідними ресурсами та потенціалом для створення власних дронів та БПЛА, які можуть не тільки відповідати закордонним моделям, але й перевершувати їх за технічними характеристиками.

Однією з причин, чому українці продовжують купувати китайські дрони та комплектуючі, полягає у тому, що західні аналоги не завжди демонструють вищий рівень якості. Цьогоріч The Wall Street Journal писало про провальний досвід американських дронів від компанії Skydio. Зазначалось, що в умовах бойових дій ці дрони часто не могли подолати російські системи РЕБ, вирізнялися технічними недоліками, складністю обслуговування та дорогим ремонтом. Ба більше, західні дрони зазвичай коштують значно більше, іноді на десятки тисяч доларів, порівняно з китайськими аналогами. Зважаючи на те, що, за даними британського аналітичного центру Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень, ще у 2023 році українські військові щомісяця використовували до 10 тисяч дронів (а зараз ця цифра точно ще більша), масова закупівля дорогих моделей із США була б просто неможливою з фінансового погляду. Таким чином, нарощення власного виробництва з поступовою відмовою від китайських комплектуючих було б найоптимальнішим рішенням для України. Це не виключає залучення технологій партнерів, які українська влада та виробник вважатиме доцільними для освоєння та застосування. 

Як пам’ятаємо, дрони, обладнані тепловізійними камерами також підпали під обмеження китайського уряду. Одна з проблем українського виробництва камер полягає у тому, що з вітчизняного там зазвичай лише назва, натомість усе начиння складають китайські комплектуючі. Тепловізійні монокуляри від української компанії NVECTECH можуть слугувати таким прикладом.

Якщо ж обирати тепловізійні камери серед західних аналогів, не можна не звернути уваги на такі відомі фірми, як Teledyne FLIR, Seek Thermal чи Raytheon Technologies. Американська компанія FLIR, авторизованим представником якої в Україні є компанія «УМО УКРАЇНА», містить виробничі потужності у США, Швеції, Естонії та Франції. Її апарати вважаються одними з найякісніших на світовому ринку. У 2022 році компанія PISÉO, що займається дослідженнями інновацій та промисловою експертизою в галузі аналізу електрооптичних виробів, опублікувала дослідження, у якому порівняла тепловізійні камери від FLIR та Seek Thermal з двома апаратами відомої китайської компанії InfiRay. Модуль FLIR BOSON 640 Pro було визнано еталоном на ринку інфрачервоних камер. Продукт демонструє найдоступнішу функціональність, що забезпечує максимальну універсальність використання. Якість одержуваного зображення висока, а середній рівень сенсора компенсується потужними алгоритмами обробки зображень.  Нещодавно компанія випустила нову лінійку камер Boson+ з функцією радіометрії, які чудово інтегруються в дрони та можуть виконувати розвідувальні, спостережні або пошуково-рятувальні завдання в будь-яких умовах освітленості. Але знову ж таки, вартість американської продукції вища за китайські аналоги.

Чому слід відмовлятися від китайських технологій

По-перше, через ненадійність Китаю як партнера, що ми вже з’ясували. 

По-друге, через нерівну конкуренцію з росіянами. Росіяни часто мають перевагу через те, що навіть попри обмеження продовжують отримувати дрони та комплектуючі напряму. Вони також можуть запропонувати нижчу ціну та замовляти більші партії. Разом з цим, продаж росіянам є політично безпечнішим для китайських компаній. Попри оголошення DJI про припинення діяльності в Україні та Росії, проведене у 2023 році дослідження української консалтингової компанії Molfar у співпраці з Радіо Свобода засвідчили, що дрони цієї компанії продовжували реалізовуватися у Росії організаціями, пов’язаними з військово-промисловим комплексом РФ та іншими структурами, що займаються підготовкою військового персоналу.

По-третє, через політичні ризики. З початку повномасштабної війни Пекін ніби намагається зберігати статус нейтральної держави. З одного боку, він не підтримав російське вторгнення, з іншого – не засудив дії Кремля та не визнав факту агресії. Найвищі китайські чиновники публічно окреслюють війну словосполученням «українська криза». Китай допомагає Москві обходити західні санкції та активно купує у неї енергоносії, тим самим підживлюючи російську економіку. КНР підсилює позиції РФ в ООН, відмовляючись голосувати за незручні для неї резолюції. Цей список можна лише продовжувати. Немає сумнівів, що попри усі публічні заяви в контексті глобального протистояння із Заходом китайці все-таки намагаються обережно підтримувати свого стратегічного партнера.

Через посилення російсько-китайського воєнного співробітництва останнім часом б’ють на сполох у Європейському Союзі. У листопаді повідомлялось про таємну програму озброєнь, яку Росія може реалізовувати в китайській провінції Сіньцзян. Зокрема йдеться про дочірню компанію "Алмаз-Антей", яка, ймовірно, розробила й провела випробування нової моделі безпілотника за підтримки місцевих фахівців, що потенційно може бути використаний у бойових діях проти України. Відповідно до оцінок ЄС, до 70% ключових високотехнологічних продуктів, що використовуються російськими збройними силами, потрапляють до РФ з Китаю. 

По-четверте, обравши євроатлантичний вектор свого розвитку, Україна повинна дотримуватися спільної з партнерами політичної лінії, наближатись до усталених стандартів, що передбачають зниження залежності від китайських товарів, усвідомлювати виклики для трансатлантичної безпеки, які продукує КНР. Альянс займає чітку позицію відносно розглянутої нами проблеми. У декларації, оприлюдненій під час ювілейного 75-го саміту у Вашингтоні цього літа, НАТО назвала Китай вирішальним чинником, що сприяє війні Росії проти України. Документ містить згадку про постачання Китаєм матеріалів подвійного призначення, зокрема, компонентів озброєння, спеціального обладнання та сировини, що стає вагомим ресурсом для російського оборонного сектору.

Для України воєнний досвід став не лише випробуванням, але й можливістю закласти фундамент для майбутнього технологічного прориву. Попри труднощі, пов’язані із залежністю та проблемами постачання, Україна демонструє здатність адаптуватися до нових реалій.

Як бачимо, залежність від Китаю як ключового постачальника створює все більші логістичні та політичні виклики. Тому важливо продовжувати диверсифікувати ланцюги та джерела постачання, зосередившись на постачальниках, що відповідають стандартам НАТО та є політично дружніми до України. А найголовніше – держава повинна створювати сприятливі умови для розвитку насамперед власного виробництва, аби забезпечувати усі потреби та розвивати стійкість особливо на фоні невизначеності долі подальшої західної допомоги. Необхідно сформувати прозоре конкурентне середовище, що забезпечуватиме виникнення все нових і нових вітчизняних технологічних підприємств та сприятиме постійному покращенню якості виробленої продукції. 

Україна має усвідомити: дешево – не завжди якісно, не завжди швидко і, найголовніше, не завжди безпечно. А за безпеку потрібно платити.