Про "нові" цінності США та Україну

1. Почати, напевне, потрібно з того, що ялтинська система базувалася  на тому, що сильні країни ділять світ на сфери впливу і виконують поліцейські функції у ввірених їм країнах. Демократія, соціалізм, права людини — це додатковий антураж, такий собі фіговий листочок, який був важливим у межах метрополії, а на околицях мав перш за все функцію контролю еліт. Так от, ця система почала падати у той момент, коли великі країни втратили можливість (і бажання) витрачати ресурси на поліцейські функції. Це сталося приблизно на зламі століть, а остаточно це стало зрозуміло після виходу американських військ з Афганістану. Головні ж причини розвалу цієї системи наступні: відсутність ресурсів і антуражність ідеології на периферії. Але це окрема тема. 

2. Зараз у світі відбувається, перш за все, трансформація моделі поліцейського нагляду в різних частинах світу. Правила не встановлені, але регіональні країни-лідери пробують намацати цю модель, коли є два гегемони, які у межах своїх компетенцій делегують поліцейські функції регіональним лідерам. А ті своєю чергою вибудовують свої правила гри з "підшефними". Повторюся: єдиної моделі не існує і, можливо, її  не буде в наступне десятиріччя. Десь буде існувати принцип подвійного підпорядкування, десь буде принцип "васал мого васала мій васал", десь буде балансування поліцейських функцій між двома, а то й трьома регіональними лідерами. Але, повертаючись до нашої теми, варто зазначити: не Трамп запустив цей процес.

Читайте також: Чи вистоїть Україна у разі припинення Трампом військової та фінансової допомоги Україні? 

Трамп, свідомо чи не свідомо, просто виступив каталізатором усвідомлення того, що відбувається. Повторюся: саме усвідомлення.

3. Правила гри будуть встановлені тоді, коли правила співіснування погодять гегемони. А це точно не питання року чи двох.

4. Що відбулося з приходом Трампа? По-перше, він сказав: "Я відкидаю без зайвих реверансів те, що можна назвати "культурою вибачень". Простіше кажучи, він сказав: я офіційно не проти ЛГБТ, але я не збираюся перепрошувати, що я не гей. І це насправді тектонічний зсув для Західного світу. Друга кардинальна зміна — він сказав: "Я буду себе поводити з Європою так, як раніше США та Європа поводили себе в Африці чи Азії". При чому, як мені здається, у питанні "культури вибачень" Трамп заклав довготривалий тренд, а у питанні ЄС — це тактична задача. Я неодноразово писав, що його ціль (зараз) не розвал Європи, а її ослаблення. 

Європа має передати технології та виробництва у США в обмін на захист від Росії, яку Трамп планує тримати на повідці, як дворового пса. Тому, існує висока ймовірність, що сторони знайдуть баланс.

Читайте також: Перемовини, зливи та хитрі плани

5. Чому Трамп впевнений в тому, що йому вдасться тримати Росію у рамках? Перш за все тому, що Росія боїться збільшення залежності від Китаю. У РФ є всього дві моделі розвитку: повний економічний васалітет від КНР або спроба балансування впливів Китаю з можливостями Заходу. Класичний приклад — відтермінування запровадження технології 5G. В умовах санкцій єдиним переможцем міг бути Huawei. Тому Росія прийняла рішення перенести конкурс на три роки.

6. Між іншим, усі ті, хто зараз розповідає про масове  повернення західного бізнесу у РФ і зняття санкцій, помиляються. Не буде ані швидкого і масштабного зняття американських санкцій. А поки існує закон РФ про дружні та недружні країни й не розв'язане питання  про заморозку золото-валютних запасів Росії на Заході масове повернення бізнесу в Росії неможливе. Власне, гра Трампа з Росією це віддалений аналог хорошого й поганого поліцейського. Хороший США, погана Європа, але хороший буде начальником.

7. Тепер щодо нас. Ми увійшли в особистісний конфлікт з Трампом. Зараз великі сподівання на те, що керівники Франції та Британії зможуть це згладити. Поки скажу тільки дві банальності: по-перше, війна на два фронти — це програшна війна. По-друге, інколи складається враження, що вибираючи між "виграти війну" і "показати дулю Трампу", ми вибираємо не той варіант.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.