То Бахму́т чи все ж Ба́хмут?

Він не здається уже більше ніж півроку і вже навіть отримав другу назву – український Верден. Звісно – це Ба́хмут. Проте частіше, особливо від ведучих інформаційного телемарафону, та й не тільки від них, доводиться чути Бахму́т, із наголосом на останньому складі. Багатьом такий варіант назви не подобається, іншим, навпаки, соцмережами навіть почали розганяти версію, що тільки так і не інакше.

Читайте також: Слово як зброя

Прихильники версії Бахму́т аргументують, що, мовляв, так говорять місцеві. На те ті, хто відстоює версію Ба́хмуту, не без іронії відповідають, що місцеві кажуть і "здрастє", і "водка", а ще "Укра́інка" замість "Украї́нка", до речі, також назва населеного пункту, як і "Сла́вянск" замість Слов’я́нськ, то що і це за ними повторювати? І знущально римують "Бахму́т – хому́т", і на додачу цитують словники, давні й сучасні, де прописано-таки Ба́хмут. А ще наводять у приклад Ма́нгуш під Маріуполем, якому у свій час також повернули стару назву замість Першотравневого.

Прихильники версії Бахму́т аргументують, що, мовляв, так говорять місцеві. На те ті, хто відстоює версію Ба́хмуту, не без іронії відповідають, що місцеві кажуть і "здрастє", і "водка", а ще "Укра́інка" замість "Украї́нка"

Ще інші намагаються знайти "золоту середину", з одного боку, згодні, що часом можна й за місцевими повторити, так би мовити, для кращого взаїмопоніманія, а з іншого – не настільки часто й не кожного разу на всю країну. Словом, почався черговий мовний срач, де ніхто не хоче поступитися принципами. Але чи це зараз на часі, ось питання? Ми ще, здається, війни не виграли, щоб аж настільки розслабитися.

Читайте також: Мріяти під час війни

Як на мене, то поки що можна так і так, і Бахму́т, і Ба́хмут. Головне, щоб не Артьомовск. До речі, росіяни вперто продовжують штурмувати саме його, насправді вже неіснуюче місто, не визнаючи повернення історичної назви. А нам спершу треба вигнати з нашої землі супостата, а тоді вже розв'язувати проблему наголосу. Може, навіть наукову конференцію із цього приводу скликати, а чому б ні? Але то вже, звісно, після Перемоги, не раніше. 

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1 окремої штурмової роти ДУК ПС.