Ціна зради в Афганістані

Передчасний вихід із Афганістану має серйозні наслідки і стане причиною того, що і союзники, і вороги перестануть довіряти зовнішньополітичним обіцянкам Америки. 

У понеділок під час своєї промови до нації Байден з подвійним завзяттям виправдовував виведення війська, але не зміг пояснити такий стрімкий успіх “Талібану”. Він тицяв пальцем на кількох винуватців, включаючи тепер вже президента у вигнанні Ашрафа Гані, безпорадне афганське військо (попри те, що воно отримало сотні мільярдів доларів американської допомоги), і слабку мирну угоду, укладену адміністрацією Трампа. Винні були всі, окрім головнокомандувача.

З політичної точки зору Байден сподівався, що має рацію. Американські виборці продемонстрували певне бажання “завершити вічні війни”. Але не так. І коли вже з’являються страшні кадри, попередні соціологічні дані показують, що 49% американців продовжують підтримувати вивід військ. Хоча у квітні їх було 69%. Якщо протягом кількох наступних тижнів звідти безпечно евакуюють усіх американців і наших афганських помічників, то президент може спробувати подати це як перемогу. А якщо американців убиватимуть і братимуть в заручники, тоді Байдену буде важко оголосити про перемогу. Це буде новий Джиммі Картер, але ще й із інфляцією. 

Що б не сталося протягом наступних тижнів і місяців, перші кадри з Кабула пробуджують спогади про падіння Сайгону в 1975 році. Це також була перемога негуманної ідеології над спробами Сполучених Штатів збудувати ліберальну демократію. Але у В’єтнамі, на відміну від Афганістану, Сполучені Штати проводили операцію “Поривчастий вітер” під час якої евакуйовували з небезпечних місць солдатів, дипломатів і цивільних осіб на кораблях Сьомого флоту. А разом із ними вивозили багатьох біженців, яким Сполучені Штати разом зі своїми партнерами могли надати у себе притулок.

В Афганістані досі залишаються у пастці тисячі громадян США без жодних вказівок або підказок про те, як безпечно звідки евакуюватися. Афганські перекладачі, журналісти, а також інші люди, які допомагали під час війни із “Аль-Каїдою” і “Талібаном”, перебувають у схожому підвішеному стані. Понад 80 тисяч людей разом зі своїми родичми подали заявки на отримання спеціальних імміграційних віз. Джо Байден сказав, що протягом сімох минулих місяців видали лише дві з половиною тисячі віз. Цьому немає вибачення.

Речник Пентагону Джон Кірбі припустив, що зараз військовослужбовці зможуть допомогти щодня евакуйовувати п’ять тисяч людей, які вже мають візу. А ті, кому ці візи потрібні, навіть зможуть подати документи на їхнє отримання посеред хаосу та страху правління “Талібану”.

Ця евакуація є катастрофічною помилкою, яку американські союзники і вороги ще довго не забудуть.

Прихильники адміністрації Байдена вказуватимуть на цей колапс, як на доказ того, що протягом наступного року, чи навіть десяти років, неможливо би було активізувати корумпований афганський уряд та армію. І що вищих військових чиновників не треба винити за нездатність побудувати демократичний Афганістан. Втім, правда полягає в тому, що в такому бездарному виводі військ винен головнокомандувач та американські політичні лідери. Довіряючи тому, що режим Гані втримає ситуацію під контролем, і не звертаючи уваги на поради залишити в Афганістані обмежену військову присутність, президент Байден створив умови для повного провалу.

Відповідальність за цей провал лежить на обох партіях. Потрібно пам’ятати про те, що саме попередня адміністрація вирішила вивести війська до 1 травня. Колишній державний секретар Майк Помпео погодився під час переговорів на звільнення із в’язниць близько п’яти тисяч талібів — серед них і муллу Абдула Гані Барадара. Афганістан повинен стати попередження у всьому політичному спектрі.

Некомпетентний вивід військ і ганебне залишення напризволяще тих афганців,які достойновоювали за наші спільні цілі, стало серйозним ударом по вже зіпсутій репутації Америки. Наші союзники будуть виправдано нервувати, пам’ятаючи про те, що це саме ми дозволили Саддамові Хуссейну атакувати курдів отруйним газом, а потім зрадили наших курдських союзників у Сирії.

Провальний вивід військ послаблює наш геополітичний вплив і дозволить Росії та Китаю проштовхувати свій наратив про те, що Америка — це ненадійний партнер. Багато американців не пам’ятають падіння Сайгону або те, як ще раніше президент Двайт Ейзенгауер не допоміг угорцям, коли Радянський Союз придушив революцію в 1956 році, убивши тисячі людей. Але ті події все ще впливатимуть на ставлення світу до Сполучених Штатів. 

Кожна зрада робить так, що наші партнери стануть менше покладатися на нас у майбутньому. Афганістан — це наш промах. І американці не повністю розуміють те, що станеться після нашого програшу. Афганістан стане колискою для жорстоких екстремістських груп, як це вже було до нашого вторгнення. “Талібан” має зв’язки із “Аль-Каїдою”, “Ісламістським рухом Туркестану”, “Ізб ут-Тахріром” та іншими групами джихадистів. Будучи тепер при владі, таліби можуть і далі підтримувати смертоносні місії цих груп.

Сусіди Афганістану стикнуться зі страхом оновленого тероризму, масовими потоками біженців і торговельними проблемами. Америка хотіла посилити свої взаємини із країнами Центральної Азії напротивагу дедалі більш агресивному Китаю. А тепер наші партнери в Казахстані, Таджикистані, Туркменістані та Узбекистані затримають подих, готуючись до шторму, і роздумуючи про те, чи можна Америці довіряти.

Вивід американських військ створить стратегічний вакуум, який заповнять “Талібан”, Пакистан, Іран і Китай. Здавши свої лідерські позиції у світі, Америка поступилася сторіччю Китаю із його торговельним імперіалізмом і демократичним регресом. Каятися вже може бути надто пізно. Сьогодні задля американського престижу в світі та заради афганського народу, ми повинні спільно вимагати у наших лідерів кращого. Бо інакше світ розвернеться спиною до нас і до наших цінностей. А ми продовжимо незворотне падіння. 

Аріель Коен, позаштатний співробітник American Council, директор програми з енергетики, зростання і безпеки у Центрі міжнародних податків та інвестицій

NewsWeek

Переклад Юрія Фізера