Український павільйон на Венеційському бієнале знову під загрозою зриву

Спільноти впливової та часом скептичної. Це щось як виступ під час Генасамблеї ООН у своїй категорії.

Навіть не варто пояснювати, чому це серйозний прокол на тлі схололого інтересу до російської війни в Україні, а також чим загрожує це похолодніння.

Так, а чому ж український національний павільйон у Венеції під загрозою? Бо Мінкульт традиційно не має ні спроможності, ні впливу в уряді, щоб цей проєкт втілити. Наприклад, щоразу не виділяється достатньо коштів, а ті, що виділяються, виділяються надто пізно і такими процедурами, якими їх неможливо використати. Цього року все ще гостріше, ніж зазвичай, бо в нас немає ні грошей, ні дієвого Мінкульту.

Але взагалі все це триває вже років 22 або 23.

Оскільки бієнале відбувається раз на 2 роки, кожен міністр відбуває максимум одну "венеційську кризу" і з полегшенням передає її своєму наступнику, який відкриває для себе всі чарівні грані цього процесу заново. Однак проєкт національний, і з точки зору самої Венеції представляє свою державу, тому втілити його без уряду в особі Мінкульту неможливо.

Читайте також: Українська влада вчиться на помилках. І це важливо

Раз увесь цей балаган невпинно повторюється понад двадцять років, то в нього є об'єктивна системна причина. Я думаю, це така послідовність: 1) брак розуміння сучасної культури взагалі українською культурбюрократією у 2000 році; 2) брак навичок роботи на міжнародних майданчиках в українського уряду до 2014 року; 3) слабкість міністра культури в системі українського уряду впродовж української незалежності; 4) катастрофічний операційний стан Міністерства культури, що лише наростав впродовж усього цього періоду.

Тобто навіть якщо Україні вдасться врятувати павільйон у Венеції у 2024 році, ми ризикуємо побачити ті самі проблеми в році 2026-му. І це надоптимістичний варіант розвитку подій.

Джерело

Про авторку. Олеся Островська, генеральна директорка Мистецького Арсеналу.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.