Війна без переможців: яка ядерна зброя є в Росії й США, та як вона виникла

Еспресо розповість про історію виникнення ядерної зброї, які були ядерні конфлікти минулого та який ядерний потенціал має Росія і, зрештою, чому немає переможців у ядерній війні.

Про що у статті:

• Історія виникнення ядерної зброї;
• Які ще країни, крім Росії та США, володіють ядерною зброєю;
• Відомі конфлікти минулого, що могли призвести до ядерного апокаліпсису;
• Яка ядерна зброя є в Росії та США;
• Чому у ядерній війні неможливо перемогти.

Історія виникнення ядерної зброї

Фото: Вікіпедія

Влітку цього року широкі кола громадськості завдяки геніальному фільму Крістофера Нолана "Оппенгеймер" змогли в кіношний спосіб ознайомитися з фінальною стадією виникнення ядерної зброї – Манхеттенським проєктом, яким керував американський фізик Роберт Оппенгеймер. Завдяки праці тисяч людей вдалося виготовити та успішно випробувати першу таку бомбу "Триніті" в Нью-Мексіко в США, а дві інші – "Малюк" і "Товстун" скинути на Хіросіму і Нагасакі та офіційно завершити Другу світову війну.  

Читайте також: Чому фільм про батька атомної бомби Оппенгеймера буде цікавим для українців. Блог Юрія Мартиновича

Загалом кажучи, історія створення ядерної зброї пов'язана з стрімким розвитком ядерної фізики на початку 20 століття та наукових досліджень у цій галузі. П'єр Кюрі і Марія Склодовська-Кюрі, Ернс Резерфорд, Ганс Гейгер, Ернест Марсден, Макс Планк, Георгій Гамов, Джон Кокрофт, Вернер Гейзенберг, Лайза Мейтнер, Енріко Фермі, Нільс Бор – це лише маленька частинка імен видатних фізиків, які долучилися до розвитку нової галузі фізики, яка у підсумку і породила зброю, що на думку деяких вчених мала покласти край війнам через свою руйнівну силу.

Перші кроки у напрямку розвитку ядерної зброї були зроблені перед і під час Другої світової війни. В 1930-1940 роках науковці виявили явище ядерного розщеплення. У 1938 році німці зробили ключове відкриття – змогли штучно розщепити ядро атомів урану. Цей процес став основою для подальших досліджень і гонитви між США та нацистською Німеччиною, щоб першими створити ядерну бомбу і мати перевагу у війні.

Читайте також: "Оппенгеймер": той, що не викинув ядерне яблуко

У 1942 році у США під керівництвом вже згаданого фізика Роберта Оппенгеймера Пентагон започаткував Мангеттенський проєкт – велику науково-технічну лабораторію з провідними світилами науки, щоб створити ядерну зброю. У підсумку, у 1945 році їм вдалося це зробити, хоча німці теж були близькі до цього (особливо в період 1939-1941 років) і хто-зна, як могла закінчилася війна (як приклад рекомендуємо почитати фантастичний роман Філіпа Діка "Людина у високому замку", де Рейх зумів завдяки ядерній зброї стати переможцем і змінити світ).

У перші роки після закінчення Другої світової війни США були єдиною "ядерною державою" у світі. Вони вважали, що СРСР зможе розробити свою бомбу не раніше середини 50-х років ХХ століття. Але попри намагання американців засекретити дані про секретну розробку, радянські шпигуни дістали потрібні документи і вже у 1949 році в СРСР провели свої випробування першої ядерної бомби – РДС-1 ("Перша блискавка"). З того моменту стартувала гонка ядерних озброєнь і розпочалася "холодна війна" за першість у світовому домінуванні, яка породила ще потужнішу ядерну зброю – термоядерну, водневу бомбу, що в тисячі разів сильніша за звичайну ядерну бомбу.

Фото: Вікіпедія

На початку 50-х років минулого століття кількість ядерної зброї вимірювалася спершу десятками, потім сотнями і вже на кінець 50-х років – тисячами одиниць. На 1970 рік СРСР мали близько 10 тис. ядерних боєголовок, а США – рекордні 32 тис. Однак на 1986 рік в Радянського Союзу було майже 45 тис. таких бомб, а в США скоротили кількість зброї масового знищення – 23 тис. На початку 90-х років минулого століття з розпадом СРСР кількість ядерної зброї почала різко скорочуватися, великі ресурси спрямували на утилізацію наявних бомб і зараз за приблизними розрахунками США та Росія мають кожна близько 5 тис. ядерних боєголовок. Між ними встановився хиткий ядерний паритет. Однак точне число такої зброї – це державна таємниця.

Загалом у світі найбільше ядерної зброї є саме у США та Росії, які володіють близько 90 % світового арсеналу. Але хто має ці решта 10%?

Які ще країни, крім Росії та США, володіють ядерною зброєю

Фото: Вікпедія

Після успіху з розробки ядерної зброї США та СРСР, до клубу ядерних держав в 1952 році долучилася і Велика Британія. Максимально вона мала понад пів тисячі ядерних бомб, але зараз число становить близько 220 одиниць.

Франція стала ядерною державою у 1960 році. В даний час французи володіють близько 300-ма стратегічними боєзарядами.

Китай підірвав свою першу ядерну бомбу у 1964 році. Попри фактично теперішній другий статус у світу у військово-економічних відношеннях після США, на даний час китайці мають лише близько 400-500 ядерних боєголовок. Цікаво, що стрімке збільшення цієї зброї у КНДР відбулося останніми роками. За даними Пентагону, до кінця десятиріччя Китай подвоїть свій ядерний арсенал.

Після Китаю у 1974 році ще однією ядерною державою неофіційно стала Індія. Чому неофіційно, бо індуси аж до 1998 року не визнавали, що є власниками ядерної зброї, поки не провели публічну серію підземних ядерних випробувань, демонструючи запеклим суперникам – пакистанцям, свою міць. Зараз Індія має приблизно 160 ядерних боєголовок.

Пакистан провів свою серію підземних випробувань через два тижні після індійських у тому ж 1998 році. Це була симетрична відповідь на індійську "гру м’язами". Зараз пакистанці мають приблизно 170 ядерних бомб.

Останнім офіційним членом ядерного клубу є КНДР, де заявили про створення ядерної зброї в середині 2005 року й провела перше підземне випробування у 2006 році. На сьогоднішній день експерти оцінюють ядерний арсенал Північної Кореї у 30 боєголовок.

Ну і звісно неофіційно в клубі є Ізраїль. Проблема з Ізраїлем в тому, що вони ніколи не коментують інформацію про наявність ядерного арсеналу. Але більшість світових експертів давно визнали, що ізраїльтяни володіють ядерними боєзарядами власної розробки ще з кінця 1960-х – початку 1970-х рр. Фахівці вважають, що Ізраїль має близько 90 ядерних боєголовок, які знаходяться на секретних базах і потребують певного часу для приведення у бойову готовність, тобто не на бойовому чергуванні.

Також вважається, що найбільш близьким до створення власної ядерної зброї є Іран. Крім цього, на думку багатьох фахівців, деякі країни (зокрема, Японія й Німеччина), що не володіють ядерною зброєю, за своїми науково-виробничими можливостями можуть створити її за короткий час після ухвалення політиками такого рішення.

Звісно, згадаємо і про Україну, Білорусію та Казахстан на території яких була розміщена ядерна зброя СРСР. Україна мала сотні міжконтинентальних балістичних ядерних ракет та тисячі тактичних ядерних боєзарядів. Однак після підписання в 1992 році Лісабонського протоколу, ці три країни оголосили, що не мають ядерної зброї і в 1994-1996 роках добровільно передали всі ядерні боєприпаси Російській Федерації в обмін на гарантії безпеки, які, як показує теперішній час, не вартували й "паперу, на якому вони були підписані".

В цьому контексті ще цікавою є Південно-Африканська Республіка, яка єдина країна, що самостійно розробила ядерну зброю й при цьому добровільно від неї відмовилася. Мова йде про шість ядерних бомб, які були знищені при демонтажі режиму апартеїду в ПАР на початку 1990-х років.

Відомі ситуації, коли світ був за крок від ядерного апокаліпсису

Фото: Вікіпедія

Безперечно, що найвідомішою такою історією є Карибська криза у 1962 році. Це чи не найяскравіший приклад, коли світ був на волосині від ядерної війни між США та Радянським Союзом. Криза виникла, коли США виявили наявність ракет з ядерними боєприпасами на Кубі. Це була реакція на розгортання американських ракет в Туреччині та Італії, які могли досягати об'єктів на території СРСР за 5-10 хвилин. Радянські ж міжконтинентальні ракети на території США — лише за 25 хвилин. Тому Союз був зацікавленій у співпраці з урядом Фіделя Кастро і розміщенням ракет на Кубі, щоб скоротити час підльоту боєголовок на територію США в ймовірний війні.

Тодішній президент США Джон Кеннеді оголосив блокаду Куби та вимагав негайно забрати ці ракети. Обидві сторони швидко почали підготовку до можливого військового конфлікту. Кілька днів тривала серія напружених переговорів між США та Радянським Союзом, протягом яких світ затамував дихання. Врешті-решт, внаслідок дипломатичних зусиль обидві сторони погодилися піти на компроміс – США забрали ядерну зброю з Туреччини, а СРСР свої ракети з Куби.

Ця ситуація вперше показала, наскільки близько світ знаходиться до ядерної війни, а так званий "Годинник Судного дня" неухильно почав все зменшувати хвилини до можливого трагічного фіналу (станом на зараз – всього за 1,5 хв. до півночі, тобто трагедії).

Фото: Вікіпедія

26 вересня 1983 року, планета була знову дуже близькою до ядерного знищення. Війну вдалося уникнути завдяки рішенню одного чоловіка – радянського підполковника Станіслава Петрова, який зміг запобігти ядерній катастрофі світового масштабу.

Цього дня під час своєї служби на посту начальника відділу ракетного дослідження, він отримав сповіщення від системи раннього попередження про ракетний напад. Комп’ютер за допомогою супутника показував, що США випустили кілька ядерних ракет на Радянський Союз.

Петров мав 3 хв. на прийняття рішення. За ці 180 секунд поміркувавши, він логічно оцінив сигнал супутника як помилкову тривогу. "Це не ракетна атака" ,– доповів він командуванню. Таким чином Петров на власний страх і ризик завадив запуску радянських ядерних ракет у відповідь (як це вимагала ядерна доктрина – повної і негайної відповіді) й запобіг початку ймовірної ядерної війни. Петрова звільнили з армії, а про інцидент стало відомо лише в 1998 році.

Неточність радянських радарів проявилися і після розпаду СРСР. Подібний інцидент стався ще у 1995 році, коли радари знову повідомили про підготовку ядерних ударів. Після чого російські ядерні сили були підняті по тривозі. У підсумку тодішній президент РФ Борис Єльцин відмовився від нанесення контрудару. Як виявилося згодом, це була ще одна помилкова тривога, яка могла коштувати світу знищення.

Зрештою, за ці 78 років, що людство володіє ядерною зброєю, було чимало ситуацій, які могли як на локальному, так і глобальному рівні призвести до катастрофи, масштаби якої навіть важко усвідомити. Чого лише варта інформація, що у світі чимало ядерних бомб були просто загублені в морях та океанах під час випробувань, або нештатних ситуацій з субмаринами. Колись вони можуть дати про себе чути.

Яка ядерна зброя є в Росії та США

Фото: gettyimages

Лише три країни (США, Росія та Китай) мають так звану ядерну тріаду – стратегічні наступальні збройні сили, що включають три компоненти, здатні нести ядерні боєголовки: стратегічна авіація, міжконтинентальні балістичні ракети та атомні підводні ракетоносці.

За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), дев'ять держав станом на січень 2023 року мали 12 512 ядерних боєголовок. З них 9576 знаходились на військових складах для потенційного використання.

"Ми рухаємося до одного з найнебезпечніших періодів в історії людства, – заявив у червні 2023 року Ден Сміт, директор SIPRI.

Приблизно 3844 боєголовки розгорнуті на ракетах чи літаках. При цьому майже 2000, більшість з яких належать США чи Росії, перебувають у стані підвищеної бойової готовності.

За оцінкою SIPRI, ядерні арсенали США та Росії залишалися стабільними протягом 2022 року. При цьому, крім готових до використання, кожна з держав має більш ніж тисячу знятих з військової служби боєголовок, які поступово демонтують.

Тож, за офіційними даним США мають 5 244 ядерних бомб (з них готові до використання 3708), а Росія — 5 889 (з них готові до використання – 4489). Тобто Росія має майже на 800 боєголовок більше готових до використання. Однак крім кількості, існують ще якісні характеристики, а саме її потужність та точність доставки.

Принцип дії ядерної зброї заснований на використанні енергії ядерної реакції, що вивільняється під час вибуху. Потужність ядерних вибухів оцінюють в еквіваленті до тротилу (майже те саме що динаміту). Тобто скільки тротилу (чи динаміту) потрібно підірвати, щоб вивільнити аналогічну кількість енергії. За розрахункову одиницю використовують 1 тис. тонн – кілотонну (кт). Потужність ракети, що несе ядерний заряд, залежить від боєголовки. За класами їх поділяють на: боєголовки малої (до 10 кт), середньої (до 100 кт) та великої (до 1 мт) потужності.

За всю історію людства проти живої сили використовували заряди максимальною потужністю 38 кт (тобто був вибух 38 тис. тонн динаміту). Однак як випробування, то найбільшим вибухом в історії є вибух "Цар-бомби", що був проведений СРСР 30 жовтня 1961 року. Вибух відбувся на архіпелазі Новая Земля в Арктиці. Бомба вагою 27 тонн була термоядерною боєголовкою з потужністю 58 мегатонн (58 мільйонів тонн динаміту). Вибух створив грибовидну хмару висотою близько 67 кілометрів.

Точних даних про те, чи США, чи Росія мають потужністю за кілотоннами ядерну зброю немає. Але у ядерній війні вирішальним є не ця характеристика, а швидкість і влучність доставки на відповідну територію ворога.

У військових ядерна зброя поділяється на стратегічну та тактичну. Стратегічна – це міжконтинентальні балістичні ракети (летять понад 5 тис. км та переносять багато ядерних боєголовок), які знаходяться в пускових шахтах, на підводних ракетоносіях, переносних комплексах. Такі ракети Росії та США за лічені хвилини можуть долетіти до території одна одної.

У Росії найбільші такі ракети це:

• "Ярс" (розроблена у 2000-х, зараз перебуває на озброєнні, дальність польоту – 11 тис. км);
• "Авангард" (нова розробка для заміни Ярс, вже на бойовому чергуванні армії РФ);
• "Булава" (також нова розробка для заміни Ярс, яка теж вже на бойовому чергуванні);
• "Сармат" (нова розробка для заміни "Воевода", яка могла летіти на 16 тис. км, 20 квітня 2022 року пройшов перший випробувальний пуск).

Натомість у США вирішили не розпорошуватися на створення великої кількості різних ракет, а натомість зосередитися на одній, але надійний та потужній. Мова йде про LGM-30 Minuteman III, що має радіус у 13 тис. км і перші прототипи якої з’явилися ще 50 років тому. За той час її неодноразово модернізували та підвищували ефективність та надійність.

Зараз у США розробляють нову ракету, щоб замінити Minuteman III. Це ракета GBSD (Ground-Based Strategic Deterrent), що має стати основою стратегічного ядерного арсеналу Сполучених Штатів у найближчому майбутньому.

Та важливо зазначити, що ці ракети, зрештою, як і ядерні боєголовки, можуть мати похибку, або якусь системну помилку, що не дозволить бомбі очікувано вибухнути, чи ракеті дістатися заданої точки. Тому війська проводять випробування, як ракет, так і самих бомб. Не може не тішити те, що у РФ останнім часом випробування на точність ракет не приносять успіху (1 листопада відбулося два невдалих запуски – ракети "Ярс" та "Булава" про які офіційно повідомили). Але стосовно ядерних випробувань, то тут існує мораторій, підписаний у 1996 році про заборону таких випробувань. Цього договору дотримуються як США, так і до листопада цього року Росія (хоча до підписання, загалом вони провели близько 2 тис. контрольованих ядерних вибухів). Вважається, що для розробки нової ядерної зброї - випробування обов'язкова необхідна умова. Однак сучасні суперкомп’ютери прораховують дуже багато речей і без фізичного вибуху. В лабораторіях обох країн вдосконалення ядерних боєголовок відбувається, адже це не заборонено.

Читайте також: Зелене світло для РФ вперше за 33 роки? Чи небезпечний вихід Москви з Договору про заборону ядерних випробувань

Треба розуміти, що США та СРСР (згодом Росія) вже десятки років стежать одне за одними завдяки великій кількості супутників, шпигунів та інших даних. Особлива увага в режимі 24/7 присвячена всім цим пусковим шахтам, переносним комплексам, підводним човнам, стратегічній авіації та всьому, що може завдати блискавичного удару противнику. Тому будь-який несанкціонований запуск ракет чи навіть переміщення з одного місця на інше, все це відповідні спецслужби відслідковують в режимі онлайн. Це також є запорукою стримування і протидії ядерній війні.

Якщо для стратегічних ядерних сил від рішення до застосування, фактично, відділяє лише "ядерна кнопка" (славнозвісна валіза президента), то для застосування тактичного ядерного озброєння необхідно здійснити цілий ряд заходів, які також важко не помітити. Росія та США мають, за різними оцінками, від 1 до 2 тис. таких боєголовок, деякі з яких можуть бути вмонтовані навіть в артилерійські снаряди. Однак переміщення таких боєголовок з сховищ на які постійно націлені супутники-шпигуни – не може бути секретом. Тому і осінню минулого року, коли активно говорилося про можливе застосування РФ тактичної ядерної зброї в Україні, експерти відзначали, що такий крок не дасть ніяких дивідендів. Бо США це побачать і можуть відповісти неядерним ударом ще до моменту запуску тактичного ядерного озброєння.

Чому у ядерній війні неможливо перемогти

Фото: соцмережі

У ядерній війні поняття "перемога" стає дуже розмитим, оскільки обидві сторони можуть втратити надзвичайно велику кількість людей, ресурсів та територій на сотні й тисячі років. Навіть, якщо одна сторона завдасть значно більших збитків іншій, це не призведе до справжньої перемоги в традиційному розумінні, як це було колись. Оскільки обидві сторони матимуть непоправні втрати, які можуть спричинити зникнення цих держав. А у випадку, якщо це ядерна війна між США та Росією, тоді зникнення людської раси.

Звісно, що все також залежить від кількості боєголовок, які вибухнуть. 5-10 ракет знищать кілька міст, але вже сотні ракет можуть знищити цілі регіони і вбити сотні мільйонів людей. Коли ж мова про тисячі ракет, тоді шанси на виживання людства стрімко падають майже до нуля. Адже крім початкової руйнівної сили і вивільнення великої кількості радіації, ядерні та термоядерні бомби спричиняють такий ефект, як ядерна зима через велику кількість пилу, що здіймається у повітря. На кілька років майже по всьому світу буде обмежена кількість сонячного світла, день стане вечором. Температура опуститься до нуля, загине чимало рослин та тварин, людство не матиме, що їсти, більшість територій будуть заражені і люди, які вижили, змушені будуть ховатися в глибоких підземних бункерах. Тому, чи варта така війна зусиль?

Наразі, є розуміння, що ні, не варта. Але російська влада з нападом на Україну постійно лякає світ своїми ядерними погрозами, по-суті, виступаючи ядерними терористами, які шантажують людство, що натиснуть кнопку кінця сучасної цивілізації. Хоча процес запуску ядерної зброї потребує натискання не однієї кнопки і не лише однією людиною, та шанси на те, що людство може себе таким чином знищити, на жаль, залишаються високими. Тому у цивілізованому світі намагаються постійно працювати над тим, щоб скорочувати ядерний арсенал і таки дати шанс людство вижити.