Як нам деколонізувати Україну?

У нашому законі серед багатьох визначень є і визначення деколонізації.

"Деколонізація – позбавлення від імперського, постімперського, радянського символізму, інших символів російської імперської гегемонії в українському публічному просторі, культурі, освіті, архітектурі, засобах масової інформації (медіа), топоніміці тощо".

Думав вчора завершити тему, але ще декілька думок.

Булгаков - талановитий письменник. Він знаний у світі. Знаний завдяки перш за все "Майстру і Маргариті". Цей роман до Києва стосунку не має. Він абсолютно московський.

До Києва має стосунок роман "Біла гвардія". Хороший з літературної точки зору роман. Роман розповідає про війну росіян - білогвардійців з українцями, з Директорією на чолі з Петлюрою.

Роман опублікований повністю у 1927-1929 роках. П‘єса "Дні Турбіних" подобалася Сталіну, він вважав її корисною. Вона не сходила з театральної сцени.

Художній фільм за "Білою гвардією" було знято у радянському 1976 році у період застою. Його ніхто не забороняв. Навпаки - постійно показували.

"Біла гвардія" - цікавий і талановитий радянський антиукраїнський роман.

У музеї Булгакова працює теж творчий колектив. Вони відтворили атмосферу початку 20-го століття, вигадують булгаковські заходи, залучають аудиторію, молодь, дітей.

Талановито розповідають дітям про талановитого Булгакова, який ненавидів українців, українську мову і державність.

Де я сказав неправду? Ні, не ненавидів, скажуть мені. Просто не сприймав. Ми розповідаємо про нього лише через те, що він - великий письменник, народжений у Києві.

А чим ідеологія Булгакова відрізняється від ідеології Путіна, окрім того, що Булгаков талановитий письменник, а Путін бездарний КДБіст?

Нічим.

Є така вірусна хвороба - гепатит С. Лікарі називають вірус "лагідним вбивцею". Ти не помічаєш, як він знищує тебе зсередини і вбиває. Так і деяка талановита російська література і бездарні російські телешоу.

Я не вважаю Булгакова посередністю, не закликаю закрити музей і знищити колектив.

Потрібно знайти форму, щоб так само талановито розповідати відвідувачам про той час з нашої, української точки зору, згадувати про Булгакова, згадувати і про інших діячів колоніальної культури, які писали про Київ - безумовно талановитих Паустовського чи Купріна.

Але розказувати потрібно і будувати музеї видатним українцям, які розвивали нашу мову і культуру. І вшановувати пам‘ять потрібно їхню.

А де справжній і класний музей Франка у Києві? Де пам‘ятник йому? А де музей Чикаленка ? Як ми вшанували Підмогильного, Винниченка, як талановитих європейських письменників? Де екранізації "Міста" і нова екранізація "Записок кирпатого Мефістофеля"?

Читайте Булгакова, Шолом-Алейхема, Конопницьку, Гашека усіх, чиє життя було пов‘язане з Україною.

Але підтримувати ми повинні українську культуру.