Як змінилася шкільна освіта в Україні після Революції Гідності. Пояснюють експерти

Про що у тексті:

• Розв'язання проблеми хронічного недофінансування
• Престиж професії вчителя
• Освітню інфраструктуру.
• Дистанційку
• Освітні втрати учнівства

Найважливіша трансформація в шкільній освіті за 10 років

Запровадження реформи “Нова українська школа”, яка полягає в оновленні змісту освіти. До НУШ були важливі насамперед академічні знання, звертає увагу Лілія Гриневич, міністерка освіти й науки України 2016–2019 років, перша проректорка Київського університету імені Бориса Грінченка. З нею погоджуються Зоя Литвин, засновниця ГС “Освіторія та Іванна Коберник, співзасновниця ГО "Смарт освіта". 

Перехід до компетентністного навчання — найбільша додана вартість реформи, каже Коберник. У школах мають розвивати ключові компетентності, вміння їх застосовувати в житті, м’які або соціально-емоційні навички (вміння вчитися, працювати в команді, зберігати життєву стійкість), пояснює Гриневич: “Ці навички визначають здатність до успішної самореалізації”. 

Реформа НУШ — це спроба нарешті поставити в центр освіти дитину, а не навчальний план, підкреслює Зоя Литвин. А коли “Освіторія” долучилися до роботи над реформою НУШ на запрошення тодішнього міністра освіти Гриневич — це був перший досвід спільної роботи громадського, приватного та державного сектору над значущим проєктом, пригадує пані Зоя. Саме Революція Гідності, вважає експертка, багатьом дала мотивацію творити зміни власноруч. “Ми створили “Освіторію” 10 років тому, тоді в освіті майже не було українських ГО такого масштабу. Зараз освітній громадський сектор – це десятки організацій і сотні профі”.

Ще одна важлива зміна останнього десятиріччя, додає Іванна Коберник, закріплення педагогічної свободи вчителя. “Педагог може обирати підходи, матеріали для роботи. Не всі цим користуються, але до реформи і прогресивні вчителі не могли це робити”.

Лілія Гриневич, ексміністерка освіти і науки України

Питання фінансування

Якісна освіта потребує кваліфікованих вчителів, сучасного освітнього простору. У 2015 році був запроваджений новий інструмент – освітня субвенція, що дозволив раціональніше використовувати бюджетні кошти на місцях, каже директорка столичної Гімназії східних мов Оксана Проскура. З 2017 року, за її словами, фінансування освітньої галузі покращилося. “За останні 5 років гімназія фінансується з бюджету значно краще, ніж 10 років тому”. 

Говорячи про зміни у фінансуванні освіти, важливо знову сказати про НУШ – упровадження реформи почалося у 2018 році, коли до 1 класу за новим Держстандартом пішли всі українські діти. Школярство початкової школи потрапило в освітнє середовище з новими меблями, навчально-методичними матеріалами, LEGO, пояснює Лілія Гриневич, бо закладена на реформу НУШ субвенція місцевим бюджетам була спрямована, зокрема, на обладнання. Також уряд запровадив субвенцію на підвищення кваліфікації вчителів для роботи за новим Держстандартом.

У вересні 2022 року НУШ стартував у всіх 5 класах України. Втім, із початком повномасштабної війни кошти на субвенцію і на друк потрібних підручників для п’ятикласників були спрямовані на військові потреби. Відповідно, вчителі базової школи не пройшли потрібної перепідготовки, а більшість підручників не відповідають компетентнісному підходу реформи, зауважує пані Лілія. 

З огляду на цю ситуацію, торік ГС “Освіторія” за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) розробила безоплатний курс для вчителів “НУШ: базова середня освіта”, який  охоплює всі аспекти впровадження реформи, каже Роман Шиян, заступник керівника команди підтримки реформ МОН. Наразі курс пройшли майже 40 тис. вчителів. 

З хорошого, каже пані Лілія, цієї осені відновлено субвенцію НУШ —- виділено понад 470 млн.грн: “Кошти недостатні у порівнянні з субвенціями, виділеними для початкової школи, але це початок”. Гриневич наголошує: важливо продовжувати реформу Нова українська школа і працювати з партнерами, здатними підтримувати освіту під час великої війни. 

Нагадаємо, що реформа НУШ передбачає, зокрема, поетапний перехід до 12-річної обов'язкової середньої освіти. Це виправдано і потрібно, бо  формування компетентностей займає більше часу, ніж просто передача знань, пояснює Роман Шиян. В усіх цивілізованих системах освіти світу повна загальна середня освіта триває не менше 12 років. На території Європи 11-річка залишилася в трьох країнах – росії, Білорусі та України, додає Гриневич.

Роман Шиян. Фото: Мария Соколова, nus.org.ua

Розвиток цифровізації

Під час ковіду у шкільній освіті зріс рівень цифровізації, що допомогло навчальному процесу під час великої війни, переконана Гриневич. І сьогодні, коли маємо Всеукраїнську школу онлайн, інші навчальні онлайн-ресурси, покращити дистанційку легше. Хоча цифрові навички учительства потребують удосконалення. 

Шкільна інфраструктура

Довгий час освітній інфраструктурі відводилася пасивна допоміжна роль, потреби учнів і вчителів не враховувалися, розповідає директорка школи Оксана Проскура. “Останні 10 років почали говорити про те, що інфраструктура закладу освіти — це не тільки сукупність об'єктів. Є вектор змін на доступність, надійність і безпечність”. 

З 2016 по 2019 рік відбулося серйозне відновлення інфраструктури шкіл. У ці роки, пояснює Гриневич, більшість грошей Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) уряд спрямував на капітальні ремонти та побудову шкіл: “Але і цього було недостатньо, бо шкіл багато”. 

Від початку великої війни освітня інфраструктура зазнала значних руйнувань. Велика кількість наших територій постраждала, каже Гриневич, і коли будемо відновлювати інфраструктуру, маємо реалістично оцінити мережу шкіл. “Школи мають працювати в інтересах дитини, а кошториси відновлення шкіл —  включати обладнання нових освітніх просторів”.

Забезпечення рівних можливостей 

У системі освіти кардинально змінилося ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, до дітей з інвалідністю. Одним із пріоритетів реформи стала інклюзивна освіта.  

“Раніше діти навчалися або в спеціалізованих школах, або вдома індивідуально. У 2018 році уряд запровадив інклюзивну субвенцію, почали створювати мережу ІРЦ (інклюзивно-ресурсний центр)”, – пригадує Гриневич. Водночас, каже, змін недостатньо: “Добре, якщо хоча б третина українських шкіл можуть називатись дійсно “інклюзивними”. Наразі інклюзивну субвенцію варто збільшувати, робити доступнішими консультаційні послуги для батьків і педагогів, адже через велику війну частина дітей травмовані фізично чи психічно”.  

За останні 10 років уряд також звернув увагу на проблеми сільської освіти. Оскільки дослідження якості освіти PISA-2018 показало, що 15-річні школярі у великих містах мають істотно вищі показники, ніж їхні однолітки з малих шкіл, розгорнув політику створення опорних шкіл, де працюють кращі вчителі та є потрібне обладнання, пояснює пані Лілія.  

Директорка Українського центру оцінювання якості освіти Тетяна Вакуленко звертає увагу: ковід і велика війна поглибили освітню нерівність. “Учні/учениці, які не мали технічних засобів навчання, з тимчасово окупованих територій, територій активних бойових дій мають менше можливостей здобувати повноцінну освіту. Нерівність загострюється, тому маємо залучати додаткові ресурси для її подолання”. Зоя Литвин з нею згодна: “Бо на практиці “цифра” теж обмежена: треба мати гаджет, доступ до інтернету, а під час війни навіть наявність електроенергії може бути під питанням”. 

Перше вересня у школі.
Ілюстративне фото gettyimages

Зарплати освітян, професійний розвиток і престиж професії 

На початку реформи НУШ у 2017 році зарплати вчителів зросли від 50% до 85% в залежності від різних кваліфікаційних категорій. Але наступні щорічні маленькі підвищення (під час великої війни й того інфляційного підвищення не було), зарплати знову зійшли нанівець, каже Гриневич. 

“Зараз оплата праці вчителя складається зі ставки (кількість годин на ставку – 18 протягом навчального тижня, тоді як серед країн Європи – це мінімум 22-24 години) і доплат. Зростає зарплата коштом доплат, яких у нас багато, тому в молодого вчителя, який прийшов працювати після навчання, оплата праці дуже низька”, — пояснює експертка. Тобто неефективно продовжувати трохи підвищувати зарплату вчителю в діючій системі оплати праці. Щоб розв'язати проблему, треба змінити саму систему оплати праці, наголошує Гриневич. 

Фундаментальною зміною стала демонополізація ринку підвищення кваліфікації. Педагоги отримали право самостійно обирати курси у різних провайдерів. “Залишається не розв'язаною проблема належної якості цих курсів і продажу сертифікатів. Потрібен наступний крок — виставлення чітких критеріїв до суб'єктів підвищення кваліфікації”, – каже Гриневич. 

Засновниця ГС “Освіторія” Зоя Литвин пригадує, як 7 років тому її команда привезла в Україну міжнародну премію для вчителів Global Teacher Prize: “Відтоді шукаємо і нагороджуємо освітніх рок-зірок, а ще вимірюємо рівень суспільного сприйняття вчительської професії та її важливості. За роки роботи, він зріс на 47%”. Але, каже, роботи в цьому напрямку ще багато: від підвищення зарплат до реформи педосвіти. Бо особливо важливо переламати ситуацію із “негативним відбором” до професії, коли в педвузи йдуть ті, кого не взяли деінде

Оксана Проскура погоджується з важливістю підняття соціального статусу педпрацівника і розробкою механізму залучення молодих спеціалістів. У свою чергу, Іванна Коберник мріє, щоб від професії вчителя перестали чекати престижу чи краще “взагалі перестали використовувати це слово”.

"Престиж - це про зовнішні, часто штучні атрибути. А обираючи професію, людина має керуватися своїми прагненнями і схильностями, а не умовним престижем", – пояснює Оксана Проскура. Щоб вмотивовані йшли в професію, вважає експертка, необхідно: 

• повернути освіту в порядок денний уряду як державний пріоритет; 
• дебюрократизувати роботу вчителя; 
• управління освіти мають бути органом, який забезпечує роботу шкіл і підтримує, а не лише контролює.

На чому фокусуватися в найближчі роки 

Зоя Литвин переконана: важливо наздогнати освітні втрати і вирівняти рівень освіти дітей, наскільки це можливо. “Продовжувати реформи, бо доступна якісна освіта, особливо дошкільна – запорука повернення родин з дітьми в країну. У старшій школі нам потрібна індивідуалізація навчання. Вкрай потрібно осучаснити профтех, додати вивчення актуальних та потрібних професій”.  

Іванна Коберник теж акцентує на подоланні освітніх втрат: “Особливу увагу приділити дітям ВПО. Має бути важлива кожна дитина, яку Україна зможе забрати з окупованої території”.  

Відповідно до контексту війни і післявоєнної відбудови треба перезавантажити реформу НУШ, переконана Гриневич: “Маємо оновити зміст націєтворчих предметів, українська мова і література, історія України, громадянська освіта мають показати одвічну негативну роль росії в нашій історії, щоб застерегти майбутні покоління”. Україна - держава-фронтир, яка має розвивати власний сектор безпеки. Для цього нам також необхідно посилити розуміння громадянської оборони, розвивати STEM-освіту в школах, додає Гриневич. 

“Переконана, що школа може стати моделлю проєктування майбутнього, вчити дітей верховенству права, доброчесності, принципів, за якими, ми б хотіли, щоб країна розвивалися далі”, - резюмує вона.