Довгі руки Кремля

У цей день 1918 року незалежність проголосила Українська Народна Республіка – держава, яка на хвилі революції у Російській Імперії повстала на Наддніпрянській Україні. Рік по тому, 22 січня 1919 року,на площі святої Софії у Києві, було проголошено акт злуки УНР з Західноукраїнською Народною Республікою – державою, яка повстала у Східній Галичині після падіння монархії Габсбургів.

Пролити кров демонстрантів у такий день, роблячи його днем народного трауру, міг лише хтось нечутливий до української народної традиції, або хтось, хто хотів знищити пам'ять цієї традиції. Хотілося б, щоб це не було передмовою до ще трагічніших подій…

В середу після опівдня з роботи відпустили працівників державної адміністрації і телевізійних станцій, що знаходяться в будинках поблизу Майдану. Керівництва цих установ отримали інформацію, що вночі розпочнеться штурм. Згасне світло і в атаку підуть внутрішні війська і Беркут з бронетехнікою.

Завданням опозиції є утримання Майдану, як місця опору владі. Слова Арсенія Яценюка «Якщо куля в лоб, то куля в лоб», найкраще описують розвиток подій минулої ночі і рішення, які приймає Янукович. Або він потопить країну в крові, або дасть їй шанс на нормальне життя.

Юрій Луценко, один з лідерів протесту, сказав на Майдані, що пізно ввечері у вівторок Віктор Янукович погодився на компроміс. І що були обговорені його умови. В середу зранку однак пролунали постріли снайпера - «для того, аби український президент мав кров на руках і перетворився на маріонетку Кремля», - додав Луценко. В свою чергу, міністр Радослав Сікорський прокоментував, що ескалація конфлікту в Україні аж до пролиття крові – це сценарій, який писався поза Україною і поза ЄС.

За день до того Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії, заявив, що Кремль надасть усіляку допомогу владі у Києві «для запровадження стабілізації». І допоміг – закони, що різко обмежують права і свободи громадян були перекладені з російської кимсь, хто не знає української. Українці коментують: Росія не могла доручити це завдання нікому в Києві, відповідно, переклад робити самі росіяни. Депутати з Партії Регіонів і комуністи отримали готову версію і слухняно піднесли руки «за», ламаючи конституцію своєї країни.

США і ЄС зреагували належним чином. Американці почали застосовувати санкції проти осіб,відповідальних за пролиття крові – скасували їхні візи, заявили, що не видаватимуть їх у майбутньому і оголосили, що будуть відстежувати надходження грошей на рахунок сина Януковича. А до цієї справи президент особливо чутливий, бо в найкоротший строк він забезпечив своїй родині величезні засоби, і планував їх збільшувати і надалі… Разом з тим США закликали владу зупинити хуліганів, а опозицію - стримати радикалів, які в неділю атакували Беркут. Опозиція до останнього намагалася встановити діалог з Януковичем. Він погодився лише на те, щоб парламент розглянув скасування «диктаторських законів», що буде зроблено лише наступного вівторка. Розмови мають бути продовжені сьогодні. Це відпрацьований метод Януковича – перекладати справи, в надії отримати поле для маневру і послаблення противника.

Опозиція перейшла до революційних дій. Була створена Народна Рада у складі депутатів трьох опозиційних фракцій а також частини позафракційних депутатів. В її заяві написано: «Ми вже нічого не чекаємо, бо протягом двох місяців протесту жодної з наших вимог влада не задовольнила. Тільки народна влада може зупинити кровопролиття і врятувати Україну від неминучого розпаду». Аналогічні ради мають постати в регіонах, так само буде з народною самообороною. Рада має підготувати референдум – з його допомогою народ ухвалить її створення і проголосує вотум недовіри відносно президента і депутатів, які 16 січня затвердили «диктаторські закони». Це стратегія зміцнення сил і створення альтернативного джерела влади.

Чи спрацює ця стратегія? Кличко зізнався, що єдине, чого він боїться, це стати перед людьми, які в результаті його дій втратять синів і знайомих. Він обіцяв і надалі дотримуватися мирних способів боротьби. Також він особисто звернувся до Януковича з закликом зупинити подальше кровопролиття. Провідники протесту взяли відповідальність за долю народу і заявили, що знають, в який бік його скерувати. Демократичний світ має підтримати їх усіма доступними засобами. Першою жертвою пацифікації протестів став Сергій Нігоян, вірменин, який жив під Дніпропетровськом на сході країни. В 90-х роках він втік з Вірменії через війну, що там тривала. На Майдані він був від самого початку. Важко знайти кращий символ загальнонаціонального характеру повстання. На площу вийшла не Західна Україна, як намагалася представити це пропаганда, а вся країна. Об’єднана Україна.

Мирослав Чех для Газети Виборчої 23.01.2014