Примус до війни не пройшов?

Як у воду дивився перший Президент України Леонід Кравчук, який ще у 2011 році дав точну оцінку імперським замашкам путінської Росії.

“Навчання” російських військових у Криму у лютому-березні 2014 року перетворилися на нереалізовані меркантильні забаганки “царя всієї русі” Володимира Путіна. Як “збирач слов’янських земель”, пан Путін чудово усвідомлює — без України його проект приречений на пшик. Інша річ, ані кримчани, ані мешканці східної частини України, скопом не поспішають ставати під протекторат “триколора”. Перефразовуючи Цицерона, не ті часи, не ті звичаї.

Чи не вперше “чуйка” чекіста підвела. Телевізійна картинка, на якій кільком розформованим українським беркутівцям Генкосул Росії вручав паспорти сусідньої держави, мала не більший ефект, аніж підняття самозванцями російського прапору у Харкові чи Донецьку. Не вже пан Путін розраховував, що “царська милість” кувалдою вдарить по голові “малоросів”? Чи настільки українці дурні, щоб проміняти свою волю на рабство з паспортом Росії у якійсь там задрипаній губернії? 

“Шизофренік”, — влучно відповів новопризначений голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський.

Тільки людина з маніакальними замашками здатна створити примус до війни з братнім народом. Дякувати Богу, що українці вчасно спекалися свого “шизофреніка”, який чотири роки прикидався президентом. Тепер залишилося, без різких кроків, показати сусіду-шизофреніку його місце. Враховуючи, що український народ дуже терплячий (про що зайвий раз підтвердили наші мужні військовослужбовці у Криму!), потрібно на дипломатичній мові, не забігаючи перед батька в пекло, дограти цю кримську партію. 

Те, що Путін цього не подарує Україні, і так очевидно. Перегляд ціни на російський газ у бік збільшення і можливе бракування українських товарів — мова шантажу, яка є “коньком” Путіна. Як казала відома польська журналістка Кристина Курчаб-Редліх, “процес російської деградації закінчиться або тоді, коли Росія врешті вибере собі достойного керівника, або коли розвалиться, як молох”. Чи перше настане раніше, ніж друге?