Обхід ворогом Часового Яру, оборона Очеретиного та американська допомога. Воєнні підсумки тижня

Ситуація навколо села Очеретине

Коли ми говоримо про ситуацію на лінії фронту, то зрозуміло, що зараз найскладніша ділянка насамперед навколо Очеретиного. Там динаміка бойових дій навіть за кількістю зіткнень більша, ніж навколо Часового Яру. Таке враження, що Часів Яр поки що відійшов на другий план, але, коли ми говоримо про Очеретине, то це ділянка, де впродовж достатньо короткого проміжку часу противнику вдалося просунутись на 4-6 км. Просування в бік Очеретиного й далі суттєво впливають на лінію фронту, адже Очеретине - це височина, яка дозволяє тримати і під візуальним, і під вогневим контролем значну кількість площі - це розуміє й противник.

Левова частина міста перебуває під контролем ворога, там також знаходяться і наші війська, тобто бойові дії надзвичайно активні, але за цей час окрім просування до Очеретиного ворог намагається розширювати оце вклинення. Ми знаємо, що є ще два населені пункти, які знаходяться впритул до Очеретиного - це Новобахмутівка і Новокалинове - ці населені пункти майже знищені й там так само ворог намагається закріплятися, аби розширити плацдарм і мінімізувати загрозу наших контратак.

Чому атаки на Очеретине вкрай небезпечні? Є два фактора, які впливають на ситуацію. По-перше, це нависання над нашою лінією обороною від Бердичів, Семенівки, Орлівки і далі на південь. Контроль над Очеретиним дозволяє противнику створювати загрози обходу нашої першої лінії оборони, яка утворилася після відведення наших військ з Авдіївки. Ми пам'ятаємо, що ця лінія сформувалася достатньо спонтанно, наші війська вгризлися в оборону, в землю, самі побудували фортифікації, а більш підготовлена лінія оборони розташована у глибині нашої території. Зараз є ризик, що через контроль над Очеретиним ворог намагається створити загрозу над першою лінією оборони, де зараз знаходяться наші підрозділи, а просування далі по залізниці від Очеретиного до села Прогрес створює ризики наближення противника вже до другої лінії оборони. Це те, що виглядає цілком теоретично, але поки що ворог використовує перевагу в живій силі, техніці та авіації і намагається якраз ці загрози реалізувати.

З українського боку ми знаємо, що були ситуації пов'язані з обороною Очеретиного 115-ю бригадою, знаємо, що зараз цю бригаду замінила 100-та бригада, там 47-ма бригада так само захищає й Бердичі, не дозволяє противнику просуватися, але ситуація залишається вкрай складною.

Я думаю, що все значною мірою залежатиме від співвідношення сил і засобів на цій ділянці, головне - використання достатньої кількості резервів з українського боку, хоча противник саме зараз використовує резерви, які накопичуються на цій ділянці. Зокрема, на цей напрямок починають перекидати цю 15-ту миротворчу бригаду, яку вивели з Нагірного Карабаху, де є певна кількість техніки й вона так само зараз частково використовується для того, аби посилити російські підрозділи.

Оборона 115-ї механізованої бригади ЗСУ поблизу Очеретиного

Ми розуміємо, що тривалий час цю ділянку утримували, але потім щось трапилося із порядком оборони від 115-ї бригади і зараз, я думаю, що будуть певні розслідування з боку Генерального штабу - яким чином, що саме вплинуло на дії цієї бригади, що ворогу під час зміни наших позицій вдалося достатньо швидко, скориставшись або ротацією, або іншими помилковими рішеннями чи неправдивою інформацією до наших військових керівників, скористатися цією ситуацією і просунутися в Очеретине.

Ця історія насправді потім змусила інші бригади, які обороняли інші ділянки, зокрема ту ж 47-му бригаду, яка захищає Бердичі, виділяти певні підрозділи для захисту цієї ділянки, яку раніше захищала 115-та бригада, потім на цей напрямок перекинули ще нові частини для того, аби цю ділянку утримувати й не дати противнику просунутися далі.

У будь-якому разі, ми розуміємо, що тут є багато причин, можливо, командного рівня, можливо, на це вплинула загальна виснаженість наших підрозділів, вплинув брак, я думаю, боєприпасів і оснащення, тому що шість місяців блокування американської допомоги позначились на цій та інших ділянках. Вони створили у противника певну, скажімо,  ілюзію можливостей. Хоча частково, розуміємо, що ворог дійсно має перевагу в живій силі, авіації, техніці. Проте це не означає, що не було і певних прорахунків, бо, повторююсь, буває, що командири подають неправдиву інформацію вище і, напевно, керівники зверху не можуть чітко оцінити ризики, які складаються на тій чи іншій ділянці. Такі ж випадки були, пам'ятаємо, зі 167-ю бригадою, коли був прорив у зоні Часового Яру, так само проводилось розслідування.

Думаю, що всі ці заходи мають бути, з одного боку, більш активним, а з іншого боку, ми розуміємо, що перебуваємо на етапі, коли наші підрозділи достатньо виснажені й треба думати не лише про поповнення особового складу, а й про підняття ефективності та навчання, якості особового складу починаючи від сержантів і до молодших офіцерів, командирів бригад. Ми часом про це забуваємо, саме від сержантів, командирів молодшого рівня значною мірою залежить те, що відбувається на тих чи інших ділянках фронту, напрямках, які обороняються бригадою.

Ситуація навколо Часового Яру, Куп'янська та Роботиного

У противника є можливість діяти на декількох напрямках одночасно. По-перше, зараз бачимо значну інтенсивність бойових дій, зранку у зведенні Генштабу було 114 бойових зіткнень на добу, таке в нас було лише влітку. Тобто дуже висока інтенсивність бойових дій за кількістю бойових зіткнень і левова частка цих зіткнень насамперед на Донецькому фронті - це якраз Авдіївка і Мар'янка, якраз в цій ділянці концентрація сил і прагнень противника. Ми бачимо, що всі резерви, які є кидаються сюди, аби умовно кажучи, протиснути далі нашу лінію оборони й намагатися розвивати наступ. Але по всій ділянці фронту попри високу інтенсивність сил і засобів, які можуть забезпечити суттєвий прорив противника - немає. Ворог використовує ті сили, які висмикує з різних ділянок фронту, навіть з Нагірного Карабаху - це означає, що він досить обмежений у можливостях здійснювати наступ на декількох напрямках одночасно.

На цьому тлі Часів Яр зараз трошки відійшов на другий план, тому що, коли противник намагався рухатись від Богданівки, захоплювати Іванівське, то отримав значні втрати і зараз перегруповується. Я думаю, що зараз протягом 2 - 4 днів буде накопичення сил противника поблизу Часового Яру на заході й далі спроба подальших атак на Часів Яр по кількох напрямках. Ми знаємо, що тут у противника є дві можливості наступати від Богданівки, Іванівського. Умовно кажучи, на цих напрямках при русі на захід є ділянки, коли канал Сіверський Донець - Донбас іде під землею і там простіше просуватися впритул до Часового Яру. Залишається ще центральний, фронтальний наступ - на район каналу, розташований перед каналом Сіверський Донець - Донбас.

Питання в тому, щоб у нас на цій ділянці була достатня кількість насамперед артилерії, тому що зараз ми розуміємо, що користуючись артилерією і частково FPV-дронами вдається стримувати просування противника, збивати його наступальні наміри. Тепер виникає питання, як швидко ми отримаємо американську допомогу. Сьогодні проходить Rammstein, була низка заяв щодо передачі нам тієї чи іншої техніки,  знову згадували про ці чеські боєприпаси, бо сказано, що вони надійдуть у червні. Але був пакет американської допомоги на мільярд і фактично в ньому було оголошено так само про касетні й артбоєприпаси. Сподіваюсь, що ці пов'язані з підтримкою нашої артилерії арсенали надійдуть значно швидше.

Таке враження, що очікування травневого наступу противника, як на мене, вже реалізується, тому що ми бачимо ситуацію, коли, по-перше, зросла інтенсивність бойових дій. Зараз основні зусилля противника спрямовані на захід від Авдіївки і Мар'янки. Це якраз старе політичне прагнення - вийти на кордони Донецької області, тож саме тут і далі будуть основні зусилля противника.

Паралельно з цим відучора відбулась активізація на Куп'янсько-Лиманському напрямку. Ми розуміємо, що там стоїть окреме угруповання військ, яке знову почало активізацію - це якраз спроби наступу в зоні Куп'янська, активізація в зоні Лиману. І на півдні бойові дії в зоні Роботиного - це інший напрямок відповідальності противника. Це прагнення ворога розхитувати нашу оборону і примусити нас перекидати резерви на різні ділянки. І тут питання будуть залежати від розуміння Генштабу що відбувається, використання максимуму розвідувальної інформації і тих можливостей, які у нас є.

Використання західних ракет Силами оборони

Тут ми згадаємо про те, що ми почали активніше використовувати HIMARS, перестали економити ці ракети і додалися нарешті далекобійні ATACMS. Ми знаємо, що нам передано понад 100 ATACMS дальністю 300 км і значна кількість меншої дальності - 160 км з касетними бойовими частинами. Думаю, що це доповнення, яке вже є в арсеналі української армії, дозволить забезпечити насамперед стабілізацію лінії фронту, бо наше головне завдання зараз утримати наші позиції і завдати максимально втрат противнику. Питання наступальних дій - то на подальші часи.

Коли ми говоримо про HIMARS та американську реактивну систему залпового вогню MLRS, то знаємо, що ці пускові установки використовуються з різними типами високоточних боєприпасів, які вже активно ліквідують комплекси протиповітряної оборони противника, командних пунктів, летовищ ворогами (ми це бачили в Джанкої  та Бердянську). Питання в кількості: ми знаємо про пакет 100 ATACMS в 300 км і в більшій кількості ATACMS в 160 км. У будь-якому разі сподіваємося, що ці оголошені пакети з боку Британії та Франції зі Storm Shadow і SCALP додадуть можливості для того, аби знищувати противника на більшій глибині і таким чином мінімізувати наступальні та ударні потенціали противника.

Запаси живої сили російських окупантів

Резерви противника - це важливе питання, яке хвилює і всіх військових експертів, і наш Генштаб. За більш-менш офіційною інформацією, зараз у противника є резерви по всій лінії зіткнення в межах 60 тисяч особового складу і певна кількість готується у глибині російської території, там даних у нас немає. Розумію, що при тих резервах, які є, забезпечити якісь оперативно-стратегічні прориви противник не може, але поповнення особового складу в межах 30-40 тисяч на місяць дозволяє утримувати ту інтенсивність бойових дій, яка зараз є на фронті. Тоді питання полягає в тому, щоб наші можливості знищення противника перевищували показники в межах приблизно 30 тисяч на місяць.