live
Супутник ASTRA-4A 11766МГЦ. Поляризація-Н-горизонтальна. Символьна швидкість 27500КСИМВ/С FEC3/4

Хто така Надія Савченко, яку в Росії хочуть ув'язнити довічно (ФОТО)

9 липня, 2014, 14:04
Захоплена бойовиками льотчиця Надія Савченко опинилася у воронезькому слідчому ізоляторі. Її підозрюють у вбивстві російських журналістів.

Слідчий комітет Росії висунув звинувачення Савченко в участі у вбивстві російських журналістів Ігоря Корнелюка і Антона Волошина. Про це повідомив ІТАР-ТАСС з посиланням на представника СК РФ Володимира Маркіна. «Пред'явлено обвинувачення громадянці України Надії Савченко в пособництві у скоєнні вбивства журналістів ВГТРК. Вона була затримана на території Росії і поміщена під варту», - повідомив Маркін. Частина 2 статті 105 Кримінального кодексу РФ, за якою обвинувачується Савченко, передбачає максимальне покарання у вигляді довічного ув'язнення.

«Що стосується затримання Савченко, то, як з'ясувалося, вона без документів, під виглядом біженки, перетнула кордон Росії. І при перевірці документів в одному з населених пунктів була затримана для встановлення особи. Після цього з'ясувалося, що Савченко проходить як підозрювана по кримінальній справі про вбивство російських журналістів», - йдеться в заяві.

МЗС України висловив категоричний протест у зв'язку з незаконним вивезенням на територію Росії українського військовослужбовця. Нагадуємо, наприкінці червня (орієнтовно 20-го числа) старший лейтенант української армії, штурман-оператор вертольота Мі-24 Надія Савченко потрапила в полон до терористів «Луганської народної республіки». 

Небо Надія Савченко полюбила ще в дитинстві, коли літала з батьками до Криму. З тих самих пір вона мріяла про нього. Довго за різними довідниками шукала, в яких інститутах готують льотчиків. І знайшла Харків - університет повітряних сил. Приїхавши подавати документи, почула від чоловіків з великими зірками на погонах: «У тебе є одна проблема - ти дівчина». Надія відповіла: «А за штурвалом літака чим потрібно думати - головою або тим, що між ніг?» - «Ах, ти ще й хамка. Все, до побачення». Після цього вона їздила в цей інститут чотири роки поспіль. На КПП говорили: «В армії дівчат немає, тим більше в авіації». На що Надія відповідала: «Неправда, є». І на четвертий рік все ж домоглася прийому у генерала, який попередив: «Якщо хочеш вчитися, відслужи рік в армії».

Надія одразу ж пішла контрактником до Збройних Сил. Спочатку її відправили служити радисткою. Але така служба була не для неї. Вирішила, що ніде, крім як у десантних військах, не зможе бути ближче до неба. І пішла проситися до командира десантного батальйону. Щоб від неї відчепитися, комбат сказав: «15 кілометрів полігону, з 15-кілограмовим рюкзаком десантника. Біжиш разом з хлопцями, по снігу. Якщо не відстанеш від них - візьму». «Добре» - відповіла Надя і через тиждень вже служила у Житомирському аеромобільному батальйоні.

У 2004 вона разом з іншими миротворцями пішла служити до Іраку, де була стрільцем третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону. Їздила на патрулювання, ходила в наряди, не очікувала ніяких поблажок. «Я не жінка, я - солдат», - не раз повторювала, коли хтось із хлопців намагався бути з нею джентльменом. Вона добре знала - сама вибрала таку професію, тому сама буде нести свій автомат.

«В Іраку ми були півроку. Я зрозуміла, що це єдине місце, де солдат може виконувати свою пряму роботу - там не потрібно збирати недопалки або ходити в наряди по туалетах. Єдина складність - коли ти одна, а поруч батальйон «голодних» мужиків. Але мені було безпечно спати в одній кімнаті з 25 хлопцями, бо знала, що якщо у одного «зірве дах», то його зупинять інші. Я служила з ними як товариш, і поступово вони звикли сприймати мене саме так», - розповідала Надія.

«На війні нікому нічого не доводила, просто виконувала свою роботу, щоб її не робили за мене інші», - розповідає Надя. Найяскравіший спогад з війни - буря в пустелі, коли на відстані витягнутої руки вже нічого не видно, романтично згадує льотчиця.

Разом з хлопцями, Надія долала багатогодинні марші, займалася рукопашним боєм, стріляла з різних видів зброї, стрибала з парашутом, вивчила всі тактичні дії підрозділу, а головне - ні від кого не відставала. Всі зрозуміли: вона «своя». Це була її перша маленька перемога на шляху до мрії. Але для того, щоб стати пілотом, цього було мало. Вона знову поїхала до Харкова, знову почула відмову: мовляв, не вистачає військового досвіду.

Тоді вона пішла до міністра оборони Анатолія Гриценка, два місяці чекала своєї черги на прийом і попросилася вчитися літати. Лише після цього дівчину прийняли.

Надія не заміжня, хоча сватаються до неї постійно. «В Іраку один араб поліцейський спочатку хотів купити мене за двох баранів - це у них там стандартна ціна за жінку. Потім там же, в Іраку, мене хотів купити ще й принц Ес-Сувейри, вже за 50 тисяч доларів. Для порівняння: таку суму у них дають за голову терориста. Принц сватався серйозно - привозив мені на КПП троянди, фініки, золото. Я брала тільки троянди - щоб уважити людину. У підсумку комбат пояснив йому, що операція неможлива. Хоча я не пішла б за нього навіть за мільярд»

По закінченню університету Надія проходила службу в Бродах Львівської області, в третьому окремому полку армійської авіації. У зону АТО поїхала добровольцем

Інтерв'ю взято за два тижні до полону

Допит Надії Савченко у полоні

Військовий льотчик Надія Савченко

 

 

Все по темі

новини партнерів

31 липня, 2016 неділя

30 липня, 2016 субота

31 липня, 2016 неділя

30 липня, 2016 субота

29 липня, 2016 п'ятниця

Відео

Введіть слово, щоб почати