F-16 над степом широким

Професор Збігнев Бжезінський переконує (останній раз він робив це 16 червня у Вашингтонському Центрі Вудро Вільсона), що Захід має підтримати Україну, а водночас розвіяти побоювання Росії. Тобто, потрібно допустити членство України в ЄС і виключити її приналежність до НАТО. Інтеграція з ЄС – це довгий процес, відповідно, негативні наслідки цього кроку не будуть нищівними для Росії. Інша справа з Північноатлантичним Альянсом – «достатньо подивитися на карту, щоб зрозуміти, що для Росії це надзвичайно важливо з психологічної і стратегічної точок зору. Україна не може стати учасницею НАТО», пише Gazeta Wyborcza.

Підбадьорений цією аргументацією «старого ворога» (у Москві так сприймають професора Бжезінського) Володимир Путін в минулий вівторок заявив російським послам, що Росія була змушена зайняти Крим, адже інакше там розташувалися б війська Альянсу. «А це означало б, що НАТО мало б свою базу в Севастополі, що відкинуло б Росію в часи правління Петра І», - змальовував Путін химерні картинки. В свою чергу, на засіданні Ради Безпеки Росії прозвучали аргументи, що люди на Донбасі постали, бо не хотіли бачити у себе вдома війська НАТО.

Очевидна брехня. Окупація Криму була першим етапом кремлівського плану поділу України. На Донбасі з’явилися російські диверсанти і терористи, бо з Донецька та Луганська мав розпочатися наступний етап – зайняття Сходу та Півдня України. План не вдався, і Путін шукає спосіб, аби з щонайменшими втратами в очах росіян вийти з глухого кута, в який сам себе загнав. 

Не треба полегшувати  йому це завдання і шукати  компроміси  ціною життєвих інтересів України і держав Центральної та Східної Європи. Достатньо подивитися на карту, щоб зрозуміти - Україна з стратегічних та психологічних міркувань має стати членом НАТО. А якщо з якихось приводів це сьогодні неможливо, Альянс має заключити з Києвом угоду, яка гарантуватиме йому військову допомогу в випадку агресії.

Інженерні споруди

Україна сьогодні нагадує клин, вбитий углиб території, контрольованої Москвою – Росії, Білорусі, Придністров’я і Криму. Це 3 тисячі кілометрів кордону. До цього додається морський кордон, майже повністю відкритий після анексії Криму. Для порівняння –  кордон України з чотирма державами, що входять до ЄС і НАТО (Польща, Румунія, Угорщина і Словаччина) – це 1,2 тисячі кілометрів. І на відміну від кордонів з державами ЄС, кордон з Росією та її сателітами не має натуральних перешкод. Він проходить степами, лісами й полями.

Ігор Коломойський, губернатор Дніпропетровщини і один з олігархів, запропонував відділити Україну від Росії стіною на зразок тієї, що ділить Ізраїль і Палестину. Він порахував, що таку стіну можна звести за півроку. Реалізуючи її, на думку Коломойського, можна забезпечити працею українські металургійні підприємства. Українська РНБО, в свою чергу, прийняла рішення про будівництво на кордоні з Росією «інженерних споруд», які мають унеможливити проникнення на територію держави диверсантів і зброї з Росії.

Українці роблять прості висновки з географії та факту конфронтації з Росією, яка триває вже сім місяців: вони мають навчитися жити у стані постійної загрози незалежності і безпеки своєї країни. А це означає встановлення пріоритетів у напрямках оборони, мілітаризації і підтримування патріотичного духу. В інтересах Заходу є те, щоб українці не відчували загрози з усіх сторін (в момент російської анексії Криму Віктор Орбан заявив, що Будапешт вимагає автономії для угорської меншини на Закарпатті), і щоб Європа і Захід сприймалися, як віддані союзники. Це перший аргумент.

По-друге, формула «ЄС – так, НАТО – ні» - шкідлива. Ми добре її знаємо, бо саме про це йшлося в торгах з Путіним Німеччини і Франції напередодні саміту НАТО в Бухаресті у квітні 2008 р. Україна і Грузія подали заявки на приєднання до Плану дій з членства в Альянсі, та Кремль став поперек дороги. Берлін і Париж тоді переконували визнати його правоту, а взамін мали отримати згоду Росії на Асоціацію Києва і Тбілісі з ЄС. Через півроку відбулася російська агресія щодо Грузії, тепер Росія напала на Україну. Привід – прагнення цих країн до Асоціації з ЄС. А після «переможного маршу» українськими степами мала надійти черга Молдови, країни Балтії і Балкани.

Повернення до концепції шестирічної давнини було б справжнім подарунком для невиліковного агресора. Йдеться про те, що Захід не поспішає з прийняттям України в європейську сім’ю, адже – як сказав нещодавно голова французького МЗС – «багато країн в ЄС неготові до цього». Коли вони будуть готові? Цього не знає ніхто.

До Путіна починає доходити

Аргумент третій – в Європі за безпеку відповідає не ЄС, а НАТО, і наразі це не планується змінювати. Формула «ЄС – так, НАТО – ні», є, по суті, згодою на перебування України у сфері «особливих інтересів» Росії. Професор Бжезінський пропонує США надати українцям сучасне протитанкове озброєння та ручні ракети, щоб мати можливість протистояти російським танкам в умовах міста. Як чеченці в Грозному у 1994-му – та це навіть не напів-засіб.

У вівторок Путін нарікав, що в усьому винна американська доктрина залякування. Звісно, агресора потрібно залякати, щоб відбити в нього прагнення до нових завоювань. Цієї мети не досягнути за рахунок перспективи сотень тисяч українців, вбитих в героїчних боях – адже це лише гратиме на руку Путіну. Найбільш гідні загинуть, а з тих, хто виживе, він зробить слухняних громадян імперії. Подібну тактику застосував Сталін, влаштувавши Голодомор.

НАТО відлякує військовим потенціалом і принципом «Один за всіх, і всі за одного». Ніщо не перешкоджає розповсюдити цей принцип і на Україну та інші пострадянські держави. Цього хочуть їхні суспільства – згідно останніх соціологічних досліджень, в Україні прихильники членства в Альянсі переважає над противниками. І кількість прихильників зростає.

Українська армія стає все більш досконалою військовою машиною. На базі частин, які беруть участь в операції на Донбасі (близько 30 тисяч осіб), невдовзі постануть нові ударні сили для відсічі російського вторгнення. Важливим є також потенціал української оборонної промисловості, яка може виробляти сучасні БМП і танки, протитанкову і зенітну зброю, гелікоптери, літаки і кораблі. 

Та для того, щоб відлякати потенційного агресора, достатньо було б заяви НАТО про те, що союзники беруть контроль над українським повітряним простором.

Четвертим аргументом є те, що проблеми Росії не мають об’єктивного характеру, бо ця країна має все, чого потребує велика держава. Проблемою є Путін, який втратив контакт з реальністю, але не на стільки, щоб не реагувати на зовнішні подразники. В березні або квітні він міг зайняти «континентальну» Україну, та не зробив цього. Українці чинили опір, і їх в цьому підтримав Захід – особливо США. 

Путін і російські еліти знають, що в них немає шансів у конфронтації з Європою та Америкою. Вони є сильними виключно за рахунок слабкості Заходу і боягузтва його політиків. Саме тому достатньо показати, що гра для Москви закінчена, бо ми живемо у XXI, а не у XIX столітті. Трохи показяться і заспокояться. Людей вони не цінують, та гроші рахують вправно.

Нарешті, аргумент п’ятий. Історики і політологи люблять сперечатися про кордони Європи. Особливе місце в цих диспутах займає Україна – двомовна країна, в якій більшість населення сповідує Православ’я. В зв’язку з цим, одні кажуть, що Україна не належить до Європи, як спільноти західної цивілізації, інші кажуть, що належить лише частково «До Збруча», тобто, до східного кордону ІІ Річпосполитої, або «До Дніпра», тобто, до кордону І Річпосполитої.

Війна, яку розв’язав Путін, визначила політичні кордони цілого західного світу. Вони знаходяться там, де лежать могили українських солдатів – 600 км.по прямій лінії від Москви. Українці боронять свою країну, бо хочуть зберегти волю, демократію, громадянські права і свободи – основні цінності, на яких побудований Північноатлантичний Альянс. НАТО заперечило б саме собі, якби відмовило у членстві або вагомій допомозі країні, яка в ім’я цих цінностей платить кров’ю своїх солдатів.

Перефразуючи Єжи Гедройца, можна сказати, що без Європи (об’єднаної і зв’язаної союзом з США) не буде незалежної України. Водночас, без незалежної і демократичної України Європа буде нестабільною, і знаходитиметься під постійною загрозою сусіда, який чхав на її єдність і свободу.