Добровольці-десантники - батальйон "Фенікс"

ЮРІЙ, СОЛДАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:

Я вообще не знал, что такое автомат. Я работал в компании торговым представителем. В белой рубашке, черные брюки, машина и с людьми общаться.

До лав Збройних сил України чоловіки прийшли в серпні 2014-го самостійно, коли дізналися, що 79-та миколаївська окрема аеромобільна бригада набирає  добровольчий батальйон "Фенікс". На відміну від тоді вже створених батальйонів, цей суттєво відрізнявся. Третій батальйон одразу формувався, як штатна одиниця існуючої військової частини. Озброєння нового підрозділу взяло на себе міністерство оборони, екіпіровку, волонтер Юрій Бірюков в честь, якого й названо підрозділ.

ЮРІЙ БІРЮКОВ, РАДНИК ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ:
Идея наша совместная с Министерством обороны единственное, что МО предоставляет вооружение и незначительную часть экипировки, а наша команда, плюс народ Украины экипируют бойцов. Вот так, как нам хочется. От ног до головы, заканчивая панамками.

Очолив новостворений загін підполковник Семен Колейник. Більш відомий за позивним "Браво". Офіцер з бойовим досвідом та знанням тактики ведення бою противником. Саме він в липні 2014-го керував боями неподалік пункту пропуску Маринівка. А його другий батальйон першим відчув на собі залпи Градів з території Російської федерації. Саме Семен вивів з оточення своїх бійців з висоти "Браво" з мінімальними втратами. Тому відбором добровольців до батальйону "Фенікс" проводив особисто. Перевагу віддавав людям, що більш-менш розумілись у військовій техніці та мали гарні фізичні данні. 

СЕМЕН КОЛЕЙНИК, ПІДПОЛКОВНИК, ЕКС-КОМАНДИР 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Если человек приходил без опыта службы, либо служил командиром отделения, то он был командиром отделения, был стрелком-гранатометчиком - становился по своей специальности. Те, кто приходил без военной подготовки, шли в линейные роты и становились стрелками.

Після того, як батальйон було повністю сформовано, розпочалося бойове злагодження та підготовка до виходу в зону проведення АТО: стрільби та освоєння бронетехніки.

ЮРІЙ, СОЛДАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
На сегодняшний день мы владеем любым оружием, любой техникой. Тут нет такого, что глобально пришли — все учились. У нас были усиленные курсы. 

В листопаді 2014-го третій батальйон перекинули в зону проведення АТО, щоправда вже без комбата Семена "Браво" Колейника. Його керівництво військової частини відправило на навчання до Національного університету оборони України для підвищення практично-тактичних військових знань. На передову в сектор "М" десантників повів майор Сергій Почтаренко, який пройшов літню військову компанію  командиром розвідки 79-ї бригади. 

СЕРГІЙ ПОЧТАРЕНКО, КОМБАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Виконуємо ми досить такі різні завдання: маємо свій район відповідальності, проводимо патрулювання за певними маршрутами, проводимо, якісь демонстраційні дії. Деякі підрозділи приймали участь у бойових діях під Широкино. 

СТАНІСЛАВ МЕЛЬНИЧУК, ЖУРНАЛІСТ:

Зачистка будь-якого населеного пункту для українського десантника - це ретельно спланована операція. Їх готують заздалегідь на ось таких умовних макетах. Ось ця звичайна сірникова коробка БТР восьмидесятий. Саме на таких броньованих машинах бійці 79-ї окремої аеромобільної бригади визволяють українські села від окупантів.

Саме так й відбувалося планування операції по деблокаді селища Широкіне, що й досі залишається однією з гарячіших точок Сходу.

ЮРІЙ, СОЛДАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Мы узнаем от разведки, какое это село и мы начинаем смотреть все подъезды и выезды к нему полностью. Полностью карту местности. И начинаем дальше создавать макет по которому мы просто будем работать. Заходим мы с начала села. Заходит техника. Сначала заходит отделение, которое будет проверять: что на самом деле? Там у нас есть противник? Для того, что бы не попасть всем там. И мы начинаем заходить в это село. У нас есть приказы, которые мы четко выполняем. То есть нам дали приказ -  мы заходим. Открываем огонь только тогда, когда видим, что по нам открывают огонь и с кем мы начинаем воевать.
 

Для цих бійців рейд в курортне Широкіне – перше бойове хрещення, перший бойовий досвід. Його вони запам’ятають на все життя. 

ПОЗИВНИЙ "СЕМЕН", СОЛДАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Они из миномета 80 мм лупили по нам. Я увидел и на расстоянии 400 метров снял, вот так вот получилось — Сколько? - Четверых в первый день и на следующий день еще двоих.  

МИХАЙЛО, ВОДІЙ МТ-ЛБ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Не було вогню з Градів, але міномети 120-ті, які заборонені мінськими домовленостями, вони використовують інтенсивно. Саме селище воно нейтральне, за нього ведуться бої постійно. Обстрілюють, як з нашої сторони так і з сторони сепаратистів.

ОЛЕКСАНДР СУХОВ, НАВІДНИК 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Ні, не було сразу страшно. Перший бій навіть не задумувались, було страшно пропустить ворога. Адреналін покрив просто все. І страх, і все інше. Забули просто за все. Розуміли, якщо зараз хоч на хвилину можеш заховатися, віжійти десь в бік, то можна все прогавити. Там не скільки за себе, а за те що з тобою є бойові побратими, за яких ти відповідаєщ так само, як і вони за тебе.

Деякі підрозділи батальйону брали участь в боях сектору "Б", у селі Водяне, що в п’яти кілометрах від злітної смуги Донецького аеропорту. Володимир Тарасенко, який за радянських часів закінчив Омське танкове інженерне училище, а в цивільному житті був будівельником, в тій операції корегував вогонь мінометних батарей інших підрозділів Збройних сил України. Після того вдало виконаного завдання переконався – на Донбасі справжня війна із запахом смерті та запеченої крові.   

ВОЛОДИМИР ТАРАСЕНКО, КАПІТАН 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:

Приехали в посадку, заступили на дежурство и сепаратисты открыли по нам огонь. У нас был приказ ответного огня не открывать. Мы как могли прятались, старались остаться целыми, но при этом корректировали огонь своей минометной батареи. И вот там я впервые узнал как взрываются мины, свистят пули и почувствовал плечо своих товарищей. Первые 15 минут было страшно, потом привыкли.

Не пасе задніх й мінометна батарея батальйону "Фенікс". Ці хлопці надають вогневу підтримку бійцям Національної гвардії України, які ведуть бої в селищі Широкіне. А цей міномет з ім’ям "Пижик" знищив не одну машину сепаратистів. 

ОЛЕГ ФАЩЕНКО, КОМАНДИР МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ 79-Ї ОАMБР: 
Вот, пожалуйста, боеприпасы которыми мы работаем. Крайние два дня пока тихо, за неделю - два боя у нас было. Работает противник в этом районе в основном ПТУРами и обстреливают таким же калибром 82 мм. В ответ открываем огонь. Было уничтожено два минометных расчета склад с боеприпасами, их бензовоз уничтожен был. Взводный опорный пункт подавлен. 

Солдати переконані, що успіх всіх проведених підрозділом операцій заслуга комбата майора Почтаренка. Бо саме він та офіцерський керівний склад батальйону, вимагають від бійців жорсткої дисципліни. Сам же Сергій, пишається своїми воїнами, які показали відвагу та хоробрість під час боїв.

СЕРГІЙ ПОЧТАРЕНКО, КОМБАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Десь близько 80% нашого батальну складають добровольці, інша частина це кадрові військовослужбовці. Скажу вам чесно, що працювати з добровольцями не складає ніякої проблеми. Люди розуміють тебе з півслова,  і проблем та суперечок у нас ніколи не виникало. І підготовка у нас йшла досить добре, і все в нас йшло по плану.

Війна це не лише стрільба з автоматів та мінометів. Це й постійна робота з побудови нових укріплень та фортифікаційних споруд. Саме цим зараз й займається дев’ята рота батальйону "Фенікс". Андрій Хоманчук, під час Революції гідності був сотником 14-ї сотні Самооборони, зараз – старшина  десантної роти, саме він відповідальний за оборону порту Маріуполя та прибережної зони вздовж берега Азовського моря. Звідси українські вояки чекають можливого прориву росіян. Навіть якщо противник і піде в наступ з моря – українські підрозділи готові дати їм гідну відсіч.  

АНДРЕЙ ХОМАНЧУК, СТАРШИНА 9-Ї РОТИ, 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Копаем окопы и строим фортификацию из дерева. Кто из нас, из тех, кто копает, из бывших менеджеров - кто знал и умел єто делать? Что вот эти колья нужно так забивать, что их нужно так натягивать, что бы их не выдавило во внутрь, не осыпался песок. Что нужно какую-то прослойку. Мы вот используем целлофан, чтобы песок не осыпался. Это - огневая точка на бойца. Окопная линия идет зигзагом и огневые ячейки, вот эти направлены не напрямую на фронт, а вот так вот направлены. То есть если будет идти противник или обстрел, то стрелок не пострадает, потому что он направленно смотрит в сторону. 

Ось цей БТР-70 постійно патрулює морське узбережжя. Його водій Іван Михайлович найстарший десантник 79-ї бригади. Йому – 62 роки. Строкову службу не проходив та коли війна почала набирати обертів, для себе твердо вирішив, що має воювати. Враховуючи похилий вік дідуся, до лав Збройних сил потрапив виключно завдяки життєвій мудрості.   

ІВАН МАСЛАГАН, ВОДІЙ БТР 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
Я подошел к комбату "Браво" был тогда. Он сразу: “Дед ты шо? Как так? Ну, возраст”. Я ему говорю: “Товарищ майор, хотите выбирайте одного из в зале сидящих на тысячу метров побегать посмотрите”. Он мне тогда: “Уговоришь начальника штаба”, - я говорю, “Уговорю”. Он с сарказмом говорит, “Ой, сомневаюсь”. 

Пригадує Івана Михайловича й підполковник Семен Браво.

СЕМЕН КОЛЕЙНИК, ПІДПОЛКОВНИК, ЕКС-КОМАНДИР 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:

Предупредил начальника штаба – деда не брать. Дед проявил смекалку, убедил начальника штаба, что командир дал добро, он разрешил, вон он стоит, мы только что с ним разговаривали. В итоге на следующий день я наблюдаю деда в строю. За смекалку оставили его. Но, как потом он показал, он дает фору еще и молодым.    

Свій старенький 70-тий БТР Іван Михайлович поставив на колеса власними руками. Сам перебрав двигун, коробку передач та ходову. Такий же капітальний ремонт, після запеклих боїв, проходять й інші бойові машини, які більш за все зазнали уражень. Терміни на відновлення стислі, адже будь якої миті може бути команда - в бій. Ворог й надалі продовжує укріплюватися і нарощувати військові м’язи в околицях промислового Маріуполя. 

ОЛЕГ ФАЩЕНКО, КОМАНДИР МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ 79-Ї ОАMБР:
Наблюдаем каждый день перемещение техники, как грузовой, так и легковой. Разгрузка-выгрузка, ящиков. Предполагаем, что это боеприпасы. На точках находятся, какие-то виды вооружения, но судя по ящикам тяжелое. 
 

Зараз 3-ій добровольчий батальйон залишився єдиним підрозділом легендарної 79-ї бригади в зоні проведення АТО. Тому на десантниках-новачках неабияка відповідальність. Комбат Сергій переконаний, його “рекси”, так  між собою офіцери називають солдатів, готові йти в бій будь-якої хвилини.    

СЕРГІЙ ПОЧТАРЕНКО, КОМБАТ 3-ГО БАТАЛЬЙОНУ 79-Ї ОАMБР:
У нас рівень підготовки в принципі такий же, як в 1-му та 2-му батальйонах. Єдиний мінус, в тому що не такий досвід маємо, тому що батальйон новий і не так багато ми приймали участь у бойових діях, як 1, 2 батальйон, які вже рік воюють.

Єдина відмінність від інших підрозділів наявність ось цих "Насть", "Катюх", "Даш", які самі бійці жартома називають тачанками Нестора Махна. Щоправда, замість коней – позашляховик, а кулемет "Максим" замінений крупнокаліберним кулеметом "Утес" з калібром 12.7 мм.

ДМИТРО, ОФІЦЕР 79-Ї ОАMБР:
Принцип действия этой боевой машины является то, что она есть перевозчиком пулеметного взвода. Есть водитель, есть командир отделения, есть наводчик, который стреляет и есть номер расчета, который подает припасы. Как видите кузов обварен специально металом для защиты бойцов, которые стреляют. Позволяет прикрывать или поддерживать огнем при отходе, либо при наступлении, что бы прикрывать пехоту. 

Ось так прості продавці, менеджери, бізнесмени, рибалки за сім місяців перетворилися на справжніх бійців елітного підрозділу Збройних сил України. Відтепер їх життя, назавжди буде пов’язане з суворими десантними законами та відданими бойовими побратимами. Користуючись нагодою з околиць Маріуполя хлопці передають вітання своїм сім’ям, які з нетерпінням чекають їх вдома.