Перша ганьба Росії

Як це нерідко буває з українськими новинами, рішення нашого парламенту про заборону комуністичної та нацистської ідеології стало головною темою в російському ефірі. Про нацистську ідеологію та символіку намагаються не згадувати: сама ідея про те, що "фашисти" заборонили нацистську ідеологію, не вміщується в безумство російського пропагандистського ефіру.

Кажуть в основному про комунізм. Кажуть по-різному. Хтось відверто обурюється - як це вони посміли! Хтось насміхається - в такий час будуть витрачати гроші на перейменування! А хтось каже, що Росії теж доведеться рано чи пізно пройти через очищення від комунізму.

Але що об'єднує всі три категорії коментаторів - і тих, хто нас засуджує, і тих, хто підтримує, і тих, кому нібито все одно - так це те, що вони сприймають комунізм не просто як частину нашої спільної історії, а як частину нашої спільної відповідальності. А це не зовсім так.

Вчора я виступав у прямому ефірі московської радіостанції "Коммерсант FM". Я спробував відновити хронологію того, що відбувалося в Україні в ті роки, коли насаджувався комуністичний режим. Спочатку на виборах до Рад перемогли українські національні партії, які проголосили Українську Народну Республіку. Потім більшовицька меншість Рад перебралася до Харкова і запросила військової допомоги у Леніна. Більшовики зробили кілька спроб окупації України - і, врешті-решт перемогли. Але комунізм в нашу країну принесли на багнетах. У самій Росії, звичайно, він теж утвердився завдяки громадянській війні, а не вільному волевиявленню громадян. Але от більшість більшовиків в Петроградській раді та у ВЦВК - теж факт. З пісні, як кажуть, слова не викинеш. У Росії трудящі підтримали декрети про землю та мир. А в Україні трудящі підтримали свою республіку. Є різниця?

Ведучий ефіру, зрозуміло, став кричати, що я не вчив історію і що Україна - це радянське утворення. Я не був здивований цією реакцією. До російського невігластва я вже звик. Для нас важливо, щоб наші громадяни не вважали, як цей ведучий. Щоб ідея повторення російської історії за власним бажанням назавжди зникла з наших голів. Так, ми жили при комунізмі сім десятиріч. Звісно, більшість до цього пристосовувалася. Багато хто робив запаморочливі кар'єри, відмовлявся від своїх коренів, пробирався нагору - як Брежнєв або Підгорний. Але в основі всього цього була чужа армія, агресія і війна.

Австрійці в масі своїй вітали аншлюс - хоча, коли вони побачили танки Рейхсверу, у них теж вже не було вибору. Багато австрійських політиків зробили у Гітлера запаморочливі кар'єри - успіх Кальтенбруннера і Зейсс-Інкварта цілком порівняний з успіхом Брежнєва і Підгорного. Але після війни союзники все ж змогли розділити німецьку та австрійську відповідальність. Австрія була визнана завойованою країною - першою ганьбою Німеччини.

Україна теж може сприймати себе завойованою країною - першою ганьбою і радянської, і путінської Росії.