"Публічні" губернатори допоможуть країні

Основні важелі реального керівництва країною продовжують залишатися в руках людей - і політичних сил - які сформувалися ще до краху режиму Януковича. Це можуть бути політики, впевнені у необхідності змін - але в будь-якому разі це управлінці, що сформовані в рамках старої системи. Системи, яка довела свою неефективність.

З тими, хто приходить в цю систему з інших сфер, ситуація виглядає дуже непростою. "Інші" міністри нерідко залишають крісла зі скандалами. Та й у будь-якому випадку їхня вага в уряді - навіть якщо вони там і залишаються - не може порівнюватися з вагою тих, хто має управлінський досвід. "Інші" депутати або швидко стають частиною класичної системи взаємин у депутатському корпусі, або грають декоративну роль "корисних ентузіастів" для Заходу. Ними не дорожать навіть політичні сили, які використовували їхню молодість і "новизну" в якості привабливої ​​картинки для виборця. І недавня історія з Ганною Гопко це наочно продемонструвала - а в майбутньому таких історій буде ще дуже багато.

Залишаються голови обласних адміністрацій. При всій включеності в президентську вертикаль ця посада передбачає можливість прийняття самостійних рішень. Найчастіше керівники областей не користуються такими можливостями, воліючи не будити лихо в президентській адміністрації. Але як тільки на важливій посаді з'являється неординарна особистість, здатна ризикувати, ситуація змінюється до невпізнання. І питання навіть не в тому, чи готовий той чи інший глава області діяти всупереч президентським інтересам, як Коломойський, або в повній гармонії з цими інтересами, як Саакашвілі. Справа в тому, що рішення і вчинки стають публічними.

Саме тому губернаторський експеримент є таким корисним. Він дозволить у найближчому майбутньому робити вибір не тільки жителям конкретного регіону, але і населенню всієї країни. Децентралізація влади неминуча в будь-якому випадку. Та державна машина, яку ми мали впродовж останніх двох з гаком десятиліть, вже довела свою неефективність і навряд чи зможе функціонувати. Таким чином, відповідальність за майбутнє країни перейде в регіони. Регіональні керівники стануть ключовими фігурами. А від вибору громадян на місцевих - саме на місцевих - виборах, залежатиме, як буде жити та чи інша територія, в підсумку – вся Україна.

Тому так важливо, щоб кожен з нас міг вирішити, кого він хотів би бачити в якості керівника своєї області. Чи може бути хорошим губернатором "олігарх"? Чи може бути хорошим губернатором колишній керівник іншої країни? Чи може бути хорошим губернатором волонтер? Чи може бути хорошим губернатором генерал? Або краще ставити на непублічного управлінця, який розбирається в реальних важелях управління? Чи більше немає ніяких реальних важелів і їх потрібно конструювати заново?

Саме зараз ми отримуємо відповіді на ці питання. Саме тому успіхи і невдачі "публічних" голів адміністрацій стануть успіхами і невдачами всієї країни і визначать конструкцію влади, в якій ми будемо жити в найближчі роки.